2. Поняття самостійності місцевих бюджетів і їх суспільна роль
Із 1990 р. в Україні розпочався процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів, здійснення на новій основі їхніх видатків, запровадження нових способів формування доходів.
Система місцевих бюджетів – сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.
Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів:
- бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування;
- бюджети державних утворень, які є суб’єктами федерацій (наприклад, бюджети земель у ФРН, штатів у США, суб’єктів федерацій у Російській Федерації). В унітарних країнах поняття місцеві бюджети збігається з поняттям бюджети місцевого самоврядування. У федеративних державах використовується два види місцевих бюджетів. Україна є унітарною країною, тому тут місцевими бюджетами слід вважати бюджети органів місцевого самоврядування.
Характерною ознакою сучасної бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджети одного рівні не можуть бути включені до бюджетів іншого рівня (рис. 2.1).
Європейською хартією місцевого самоврядування окремо не висувається вимога щодо самостійності бюджетів місцевих властей, лише визначається їхня автономія щодо здійснення своїх функцій, а також право на власні фінансові ресурси.
Декларацією про принципи місцевого самоврядування в державах – учасницях Співдружності, проголошеною 29.10.1994 р., зазначено, що представницькі органи місцевого самоврядування самостійно приймають місцеві бюджети. Самостійність місцевих бюджетів, згідно з Декларацією, гарантується:
державною підтримкою розвитку продовольчої сфери за допомогою
податкової, інвестиційної та кредитної політики, наявністю власних бюджетних доходів і достатнім рівнем закріплених доходів;
правом органів місцевого самоврядування визначати напрямки
використання бюджетних коштів;
забороною на вилучення вільних залишків коштів місцевого бюджету;
відшкодуванням збитків, завданих державними органами та органами
місцевого самоврядування іншого рівня;
стабільністю економічного законодавства.
Самостійність місцевих бюджетів, згідно з вітчизняним чинним законодавством, гарантується:
власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом, загальнодержавними доходами;
правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону;
не включенням місцевих бюджетів до державного та інших бюджетів;
правом самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження можливості їх вилучення;
компенсацією державою додаткових видатків органів місцевого самоврядування, які виникають унаслідок рішень, що ухвалюють органи державної влади.
Аналіз практики формування та використання місцевих бюджетів України доказує, що самостійність місцевих бюджетів є лише формальною, а не реальною. Принцип самостійності задекларований, але відсутній конкретний механізм його реалізації. Насамперед це стосується визначення та чіткого розмежування повноважень державної влади й органів місцевого самоврядування. На цій основі – розмежування доходів і видатків усіх бюджетів, теоретичного обґрунтування понять «власні» та «закріплені» доходи місцевих бюджетів.
Розглядаючи самостійність місцевих бюджетів, слід враховувати також сучасні загальноекономічні фактори соціально-економічного розвитку України, такі як спад обсягів ВВП, дефіцитність фінансових ресурсів, інфляція, недостатній рівень розвитку фінансового ринку, нестабільність законодавчої бази тощо. Без вирішення цих, а також багатьох інших проблемних питань розвитку економіки неможливо вести мову про самостійність місцевих бюджетів і взагалі про фінансову незалежність місцевого самоврядування.
-
складова бюджетної системи; -
інструмент реалізації загальнодержавних
програм; - джерело
фінансування державних видатків; -
інструмент фінансування вирівнювання
-
фінансова база місцевого самоврядування; -
фінансові плани територіальних
формувань; - джерело
утримання і розвитку місцевого
господарства; - джерело
фінансування локальних послуг
-
перерозподілу ВВП; -
державного регулювання на мікрорівні; -
регіональної політики; -
фінансової політики; -
економічної політики
- на
соціально-економічний розвиток; -
фінансову безпеку; -
фінансову стабільність; -
розвиток демократії; -
добробут населення
Рис. 2.2. Суспільна роль місцевих бюджетів
Місцеві бюджети займають не лише важливе місце у бюджетній системі, але й одне з центральних місць в економічній системі кожної держави. Їх роль і значення безпосередньо зумовлені типом економічної системи, обраними цілями та пріоритетами суспільного розвитку (рис. 2.2).
Місцевим бюджетам належить важлива роль у забезпеченні конституційних гарантій, вирішенні соціальних проблем, піднесенні рівня добробуту населення. Особливе призначення місцевих бюджетів закономірно пов’язують з тим, що вони є одним з вагомих чинників соціально-економічного розвитку. За останні роки до 60 % видатків бюджетів України на соціально-культурні заходи фінансувалося саме з місцевих бюджетів; за рахунок цих бюджетів майже повністю утримуються об’єкти житлово-комунального господарства; приблизно 1/5 бюджетних видатків на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку, а також на державне управління фінансується з місцевих бюджетів.