3. Організація фінансів житлово-комунального господарства

Одним із ключових завдань формування соціально орієнтованої економіки є забезпечення високого рівня та якості життя населення, що, зокрема, передбачає задоволення потреб громадян у комфортному житлі, енергетичному, санітарно-технічному і гігієнічному та транспортному обслуговуванні. Належне задоволення названого комплексу потреб можливе лише за умови функціонування ефективно організованого і забезпеченого сучасними технологіями та обладнанням житлово-комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство – це багатогалузеве об’єднання підприємств та установ, функціональним призначенням якого є задоволення житлово-комунальних потреб населення, підприємств, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров’я громадян, сприяє соціально-економічному розвитку держави.

Житлово-комунальне господарствояк галузь включає дві потужні підгалузі:

1) житлове господарство (утримання й експлуатація житлового фонду, гуртожитків, житлове будівництво та управління житловим господарством);

2) комунальне обслуговування (комунальне і побутове енерго- та водопостачання, каналізаційне господарство, санітарно-технічна очистка і прибирання територій населених місць, зовнішній благоустрій і освітлення вулиць, лазні і пральні, готельне господарство, громадський міський пасажирський транспорт та ін.).

Житлове господарство– складова соціальної інфраструктури адміністративно-територіальних формувань, покликана задовольняти потреби громадян у житлі.

Взагалі житловий фонд України за формою власності включає крім комунального фонду, ще й державний і приватний, а за функціональним призначенням – загального призначення (використовується громадянами на загальних підставах) і спеціального призначення (надається на певний строк на основі договору, на платній основі або безоплатно).

Функціональними завданнями роботи підприємств і служб, які здійснюють управління житловим фондом і виконують господарські функції з обслуговування є: утримання в належному технічному стані та збереження об’єктів житлового фонду і прилеглих територій; підвищення ступеня комфортності проживання у житлових приміщеннях шляхом проведення комплексних заходів; отримання доходів від експлуатації житлового фонду, достатніх для компенсації витрат на проведення вказаної господарської діяльності.

Головними індикаторами, які характеризують діяльність житлового господарства, є показники експлуатації житлового фонду, а саме: кількість будинків і квартир у них, кількість мешканців, розміри житлової площі за окремими видами благоустрою, площа нежитлових приміщень, зданих в оренду; доходи і витрати на експлуатацію об’єктів житлового фонду, терміни експлуатації житла, обсяг робіт з ремонту приміщень і благоустрою прилеглих територій тощо.

Комунальне господарство – складова житлово-комунального комплексу, яка забезпечує надання необхідного обсягу санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, енергетичних і транспортних послуг жителям населених пунктів, а також здійснює відповідне комунальне обслуговування суб’єктів господарювання.

Метою діяльності комунального господарства є досягнення нормативного рівня забезпечення населення відповідними видами послуг і поліпшення якості обслуговування споживачів.

Відповідно до функціонального призначення у складі комунального господарства можна виокремити такі підгалузі та групи суб’єктів господарювання:

• санітарно-технічні підприємства(водопровідно-каналізаційне

господарство (водопровідно-каналізаційне господарство, санітарна очистка і прибирання);

• міський пасажирський транспорт(трамвай, тролейбус, автобус,

комунальний таксопарк, метрополітен);

• підприємства комунально-побутового обслуговування(лазні, пральні,

перукарні, будинки побуту, готельне господарство);

• підприємства комунальної енергетики(електростанції й електромережі,

газове господарство, опалювальні котельні з мережами теплопостачання);

• зовнішній благоустрій(дорожнє і мостове господарство, вуличне

освітлення, озеленення, прибирання кладовищ, парків і скверів, очищення водоймищ і архітектури малих форм – фонтанів і пам’ятників);

• підсобні промислові та ремонтні підприємства, які обслуговують

потреби комунального господарства.

Нині у житлово-комунальному господарстві діють державні, державно-комунальні, акціонерні, корпоративні, приватні підприємства.

Важливою специфічною рисою організації фінансів підприємств житлово-комунального господарства є те, що органи місцевого самоврядування мають значні можливості для впливу на їх фінансово-господарську діяльність і, зокрема, на формування їх доходів і прибутків через відповідну тарифну політику, надання бюджетних дотацій, субвенцій та пільг зі сплати податків і зборів.

Значне місце у формуванні доходів займає тарифна політика, яка передбачає формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Тариф на житлово-комунальні послуги – це офіційно встановлена органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування ставка плати за утримання житлових будинків і прилеглих територій або надання комунальної послуги населенню і суб’єктам господарювання, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування експлуатаційних витрат і фінансування програм розвитку об’єктів житлово-комунальної сфери при дотриманні нормативних вимог щодо якості вказаних послуг.