5. Методичні вказівки до позааудиторної самостійної роботи

5.1. Тестові завдання

Розділ 1. ЗМІСТ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Менеджмент — це:

а) управління;

б) управління організацією;

в) управління людьми;

г) керівництво людьми.

2. Роль менеджера, пов’язаного з прийняттям рішення – це:

а) менеджер – розпорядник ресурсів;

б) менеджер – головний керівник;

в) менеджер – поширювач інформації.

3. Чому рівні управління зоброжені у вигляді піраміди?

а) для характеристики чисельності апарату управління на різних рівнях;

б) для відображення значення кожного рівня управління;

в) для полегшення призначення управлінців на посади;

г) для відображення ролей менеджерів.

4. Чим різняться менеджери і підприємці?

а) освітою;

б) характером участі у підприємницькій діяльності;

в) керівними функціями;

г) оплатою праці.

5. Чи різняться категорії «управління» та «менеджмент»?

а) так, кардинально різняться;

б) ні, вони тотожні;

в) управління — це складова менеджменту;

г) менеджмент — це складова управління.

6. До складу технічного рівня управління належать:

а) директор та його заступники;

б) начальник цеху, начальник управління;

в) майстер, начальник виробничої дільниці;

г) декан, завідувач відділу.

7. Системний підхід у менеджменті передбачає:

а) розгляд управлінського процесу через безперервність функцій менеджменту;

б) використання теорії систем і підсистем;

в) врахування конкретних ситуацій;

г) акцентування уваги на людському факторі.

8. Ситуаційний підхід у керівництві визначає:

а) залежність стилю керівництва від якостей підлеглих, характеру завдання, впливу середовища;

б) перелік якостей, якими володіють ефективні керівники;

в) манеру поведінки керівника з підлеглими для досягнення максимальних результатів;

г) способи переконання підлеглих та залучення їх до прийняття рішень.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях:

а) тактика;

б) технологія;

в) стратегія;

г) цілі;

д) техніка;

е) науково–технічний прогрес.

2. До факторів внутрішнього середовища належать:

а) працівники відділу збуту;

б) Верховна Рада України;

в) працівники підприємства–конкурента;

г) Національний банк України.

3. Внутрішнє середовище організації формується за рахунок таких змінних:

а) ресурси: матеріальні, трудові і фінансові;

б) цілі, структура, працівники, завдання, технологія, люди;

в) робітники, інженерно–технічний персонал, керівники, конкуренти;

г) постачальники, споживачі, організації–сусіди.

4. Фактори непрямої дії впливають на організацію через:

а) міжнародні події та оточення;

6) політичні та соціально–культурні обставини;

в) постачальників, споживачів і конкурентів;

г) особливості економічних відносин.

5. Основними характеристиками неформальних організацій є:

а) наявність неформального лідера;

б) наявність неформального лідера, соціальний контроль за своїми членами, опір змінам;

в) наявність неформального лідера, опір змінам.

6. Формальні та неформальні групи різняться:

а) наявністю лідера;

б) незмінністю структури управління;

в) зв'язками між членами групи;

г) мотивами виникнення.

7. Успіх будь–якої організації залежить від:

а) вертикального поділу праці;

6) виживання, результативності, продуктивності;

в) наявності ресурсів;

г) зовнішнього середовища.

8. Неформальна група в організації утворюється:

а) у разі виникнення критичної ситуації;

б) для переорієнтації діяльності;

в) для задоволення потреби в спілкуванні, належності, захисті, симпатії;

г) y результаті вертикального та горизонтального поділу праці.

Розділ 3. ТЕОРІЯ УПРАВЛІННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

1. Принцип менеджменту, який полягає у тому, що забезпечується спецiалiзацiя робiт, необхiдна для ефективного використання робочої сили:

а) повноваження i вiдповiдальнiсть;

б) єдиноначальнiсть;

в) розподiл працi;

г) корпоративний дух.

2. Управління — це:

а) керівництво;

б) планування;

в) дія на певний об'єкт;

г) регулювання.

3. До економічних методів менеджменту відносять:

а) планування;

б) матеріальні стимули;

в) статут;

г) керівництво;

д) грамоти.

4. Методи менеджменту — це:

а) проект розпорядження про нагородження грамотою;

б) політика управління організацією;

в) план наради з виробничих питань;

г) технологічні карти.

5. Організаційну ефективність менеджменту визначають за такими показниками:

а) обсяг виготовленої продукції;

б) коефіцієнт ланковості структури менеджменту;

в) стабільність кадрів;

г) рівень централізації функцій управління.

6. Економічну ефективність менеджменту визначають за показниками:

а) рівень технічної озброєності управлінців;

б) швидкість прийняття управлінських рішень;

в) умови праці;

г) рентабельність продукції.

7. Соціальну ефективність менеджменту визначають за показниками:

а) зарплатовіддача;

б) собівартість продукції;

в) продуктивність праці;

г) фондомісткість.

8. Вміння домагатися поставлених цілей використанням праці, інтелекту, мотивів поведінки інших людей:

а) менеджмент;

б) стратегія;

в) маркетинг;

г) збут.

Розділ 4. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Основні функції менеджменту:

а) планування, організація, прийняття рішень, контроль;

б) планування, організація, мотивація, контроль;

в) планування, організація, координація, контроль.

2. До функцій управління не належить:

а) контроль;

б) мотивація;

в) виробництво;

г) планування;

д) організація.

3. Процес стимулювання самого себе та інших до діяльності:

а) контроль;

б) самоорганізація;

в) потреби;

г) мотивація;

д) винагорода;

е) примус.

4. Управління організаційним розвитком — це:

а) планування діяльності організації;

в) мотивування діяльності працівників;

г) конкретна функція менеджменту

5. За ознакою місця у менеджменті виокремлюють такі функції:

а) організаційні, адміністративні, соціальні;

б) інформаційні, матеріальні, фінансові;

в) загальні, конкретні, об'єднувальні;

г) маркетингові, виробничі, управлінські.

6. Порівняння фактичних результатів із запланованими:

а) організація;

б) мотивація;

в) контроль;

г) планування.

7. Вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення:

а) організація;

б) мотивація;

в) контроль;

г) планування.

8. Підбір і розміщення відповідних працівників передбачає функція менеджменту:

а) організація;

б) мотивація;

в) контроль;

г) планування.

Розділ 5. ПЛАНУВАННЯ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Цілі є основою управлінського планування тому, що:

а) 1) це є першим і найсуттєвішим рішенням при плануванні;

2) вони випливають із місії, виробляються для здійснення місії;

3) загальна мета – це чітко визначена причина існування організації;

б) місія організації випливає з її цілей, які визначають причину існування організації;

в) їх формулює вище керівництво.

2. Базою аналізу стратегічних альтернатив при стратегічному плануванні є:

а) оцінка чотирьох можливих для організації варіантів стратегії:

обмежене зростання;

зростання;

cкорочення;

поєднання попередніх варіантів;

б) фактори:

ризик;

знання минулих стратегій;

реакція на власників;

час;

в) фактори внутрішнього і зовнішнього середовища (економічних, політичних, ринкових, технологічних, міжнародних).

3. Процес визначення цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, і політика, яка спрямована на використання цих ресурсів:

а) менеджмент;

б) тактика;

в) стратегічне планування;

г) індикативне планування.

4. Детальний всебічний Комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення цілей бюджету:

а) консорціум;

б) стратегія;

в) парадигма;

г) тактика.

5. Загальне керівництво для дій і прийняття рішень, яке полегшує досягнення цілей:

а) парадигма;

б) завдання;

в) місія організації;

г) стратегічне планування;

д) тактика;

е) політика.

6. Документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту:

а) цільова програма;

б) бізнес–план;

в) проект заходів.

7. Вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення:

а) планування;

б) стратегічне планування;

в) оперативне планування.

8. Визначення політики та поточних дій для забезпечення поступового руху вперед – це:

а) поточне планування;

б) короткострокове планування;

в) середньострокове планування;

г) довгострокове планування;

Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Лінійні повноваження – це:

а) повноваження, які передаються безпосередньо від керівника до підлеглих і далі до інших підлеглих;

б) право керувати лінійною діяльністю;

в) повноваження, які надають право керівникам приймати рішення, об’єктами яких є працівники або операції, що безпосередньо контролюються іншими керівниками.

2. Виокремлюють такі види функціональних повноважень:

а) лінійні та спеціальні;

б) рекомендаційні, паралельні, обов'язкові з'ясування;

в) обслуговуючі та консультативні;

г) продуктові, територіальні, споживчі.

3. Повноваження визначають:

а) форму впливу на підлеглих для досягнення цілей організації;

б) право використовувати матеріальні і людські ресурси для виконання виробничих завдань;

в) розмір оплати праці та місце в організації;

г) здатність приймати непопулярні рішення.

4. Які типи апарату можуть бути у підпорядкуванні керівника?

а) рекомендаційний, паралельний;

б) лінійний, функціональний, спеціальний;

в) обслуговуючий, консультативний, особистий;

г) продуктовий, споживчий, матричний.

5. Право, яке надається менеджеру, не відокремлене від відповідальності і підзвітності:

а) посада;

б) повноваження;

в) авторитет;

г) влада;

д) роль;

е) сила.

6. Організаційна структура управління, за якою один підлеглий підпорядковується кільком керівникам.

а) лінійна;

б) функціональна;

в) лінійно–штабна.

7. До організаційних структур управління належать:

а) лінійні організаційні структури управління;

б) топограми;

в) біхевіористи;

г) організаційні структури підприємства.

8. Організаційне проектування охоплює етапи:

а) горизонтальний і вертикальний поділ праці, визначення посадових обов'язків, координації дій;

б) співвідношення повноважень різних посад;

в) формування системи матеріального стимулювання праці, підвищення якості продукції;

г) визначення місії, цілей, формування стратегії.

Розділ 7. МОТИВАЦІЯ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Яке з наведених тверджень відповідає поглядам Маслоу на мотивацію?

а) для того щоб потреби вищого рівня почали впливати на трудову поведінку, не є обов’язковим повне задоволення потреб нижчого рівня;

б) для того, щоб потреби вищого рівня почали впливати на трудову поведінку, є необхідним повне задоволення потреб нижчого рівня.

2. В чому різниця між зовнішньою і внутрішньою винагородою?

а) зовнішню винагороду дає організація (заробітна плата, кар'єра, кабінет, додаткова відпустка), а внутрішню працівник одержує від самої роботи (досягнення результату, самоповага, зміст праці, дружба і спілкування);

б) зовнішню винагороду працівник одержує від самої роботи (досягнення результату, самоповага, зміст праці, дружба і спілкування), а внутрішню винагороду дає організація (заробітна плата, кар'єра, кабінет, додаткова відпустка);

в) зовнішня винагорода є більш впливова, ніж внутрішня, тому вона переважає в процесі управління.

3. Які з наведених груп потреб Герцберг відніс до категорії гігієнічних?

а) потреби в добрій оплаті праці, в безпечному і зручному виробничому середовищі, в нормальних умовах праці;

б) потреби в досягненні успіху, в цікавій роботі, відповідальності, в службовому рості;

в) відповіді а і б доповнюють одна одну.

4. Змістовні теорії мотивації являють собою:

а) теорії, які розкривають механізм вибору індивідом лінії трудової поведінки;

б) теорії, метою яких є класифікація потреб, що лежать в основі трудової поведінки;

в) теорії, які розкривають зміст категорії “мотивація”.

5. Чим різняться змістовні теорії мотивації?

а) кількістю виділених груп потреб;

б) вирахуванням окремих потреб;

в) часом застосування;

г) чисельністю премійованих працівників.

6. Теорія мотивації Абрахама Маслоу передбачає:

а) необхідність задоволення потреб людини високою заробітною платою та іншими матеріальними стимулами;

б) задоволення лише фізіологічних потреб;

в) задоволення поетапно первинних і вторинних потреб людини;

г) задоволення насамперед потреб у владі, успіху та причетності.

7. Модель Майкла Портера і Едварда Лоулера полягає:

а) у визначенні мотиваційних елементів ланцюга: затрати праці – задоволення винагородою;

б) у створенні ієрархії управління;

в) у формуванні змістовних мотиваційних теорій;

г) у виборі ефективного стилю керівництва залежно від ситуації.

8. Формування систем матеріальних стимулів праці передбачає:

а) визначення місії, цілей і стратегії;

б) формування тактики, політики, процедур і правил;

в) визначення цілей, ресурсне забезпечення та побудову;

г) розроблення методів менеджменту.

Розділ 8. КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Процес контролю складається з етапів:

а) встановлення стандартів контролю; вимірювання реально досягнутих результатів роботи; зіставлення фактичних результатів із стандартами;

б) вибір інструментарію вимірювання результатів роботи; визначення ступеня допустимості відхилень реально досягнутих результатів від стандартів контролю; зіставлення реально досягнутих результатів із стандартами;

в) встановлення стандартів контролю; зіставлення реально досягнутих результатів із стандартами; коригуючі дії.

2. Децентралізований контроль передбачає:

а) застосування суворих правил і стандартів;

б) прозорість інформації та базування на корпоративній культурі;

в) наявність спеціалізованих контрольних служб;

г) орієнтацію на групові норми та традиції.

3. Контролювання передбачає:

а) визначення стандартів та критеріїв;

б) оцінювання економічних показників;

в) встановлення виробничих контактів;

г) вимірювання.

3. Необхідність застосування контролю визначають:

а) високотехнологічне обладнання, складні стосунки в колективі;

б) невизначеність середовища, можливість кризових ситуацій; підтримка успіху організації;

в) психофізіологічні особливості працівників;

г) вертикальний і горизонтальний поділ праці.

3. Вид контролю, який здійснюють на виході із системи організації:

а) попередній;

б) поточний;

в) підсумковий.

3. Вид контролю, який реалізується в процесі виробничо–господарської діяльності:

а) попередній;

б) поточний;

в) підсумковий.

3. Вид контролю, який здійснюється на вході в систему організації:

а) попередній;

б) поточний;

в) підсумковий.

3. Мета контролю полягає:

а) у максимальному забезпеченні тільки фактичних результатів;

б) у максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним;

в) у максимальному забезпеченні тільки очікуваних результатів.

Розділ 9. РІШЕННЯ ЯК ОСНОВА УПРАВЛІННЯ

1. Найбільш вдалі визначення поняття “управлінське рішення”:

а) вольові дії осіб, які приймають рішення;

б) вибір альтернативи, безпосередній продукт праці керівника будь–якого рівня і чину, частина його щоденної праці;

в) результат реалізації визначеної послідовності кроків чи дій, подібних до тих, що вживаються при вирішенні математичного рівняння;

г) вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки, зумовлені посадою, яку він обіймає.

2. Вибір управлінського рішення, зроблений тільки на основі відчуття того, що воно правильне, має характер:

а) раціонального рішення;

б) інтуїтивного рішення;

в) рішення, заснованого на міркуванні.

3. До етапів процесу вироблення управлінських рішень належать:

а) підготовка та оптимізація рішення;

б) аналіз фінансової діяльності;

в) мотивування;

г) виявлення та оцінювання альтернатив.

4. До факторів, що впливають на прийняття управлінських рішень, належать:

а) поведінка менеджера;

б) зустріч з інвестором;

в) створення додаткового виробничого підрозділу;

г) компетентність керівника.

4. Управлінські рішення — це:

а) залучення іноземних інвестицій;

б) повільна дія переконання;

в) розгляд альтернатив щодо усунення недоліків у роботі робітників механічного цеху;

г) процес обміну інформацією між двома і більше працівниками з метою розв'язання певної проблеми.

4. Оптимізація управлінського рішення здійснюється через:

а) використання стратегічного планування, розподіл ресурсів;

б) застосування наукового методу, моделювання, системної орієнтації;

в) залучення всього колективу до обговорення і прийняття рішення;

г) удосконалення системи матеріального стимулювання.

4. На процес прийняття рішення впливають такі фактори;

а) відповідальність та обов'язковість;

б) повноваження, компетентність;

в) особисті якості й поведінка менеджера, інформаційні обмеження;

г) планування та регулювання.

4. До факторів, що впливають на процес прийняття рішень, відносять:

а) якісні характеристики менеджера, відповідність структури цілям організації, характеристики внутрішнього і зовнішнього середовища;

б) регіональне розміщення організації, кліматичні умови, наявність природних ресурсів;

в) чисельність персоналу, вікова характеристика, рівень матеріального достатку;

г) компетентність і відповідальність.

Розділ 10. КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ

1. Обмін інформацією, завдяки якому керівник отримує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, і доводить прийняті рішення до співробітників:

а) повідомлення;

б) бесіда;

в) зв’язок;

г) комунікації.

2. Передача думок, емоцій чи ставлення одного або кількох людей до іншого або інших людей:

а) спілкування;

б) інформація;

в) комунікації;

г) бесіда.

3. Які етапи передбачає комунікаційний процес?

а) зародження ідеї;

б) стимулювання працівників;

в) здійснення зворотного зв'язку;

г) кодування і вибір каналу;

д) планування роботи працівників.

3. Перепони в комунікаціях створюють:

а) недоліки в організаційній структурі управління;

б) помилки в розрахунках;

в) регулювання;

г) планування.

3. До етапів комунікаційного процесу належать:

а) здійснення зворотного зв'язку;

б) комунікації «зверху донизу»;

в) кодування повідомлення;

г) програмування управлінських рішень.

3. Складовими елементами процесу комунікацій є:

а) канал;

б) відправник;

в) встановлення альтернатив;

г) планування діяльності відділу збуту.

3. Комунікації бувають:

а) внутрішньоособистісні;

б) ліберальні;

в) неформальні;

г) невербальні;

д) функціональні.

3. До етапів комунікаційного процесу належать:

а) передавання ідеї;

б) пошук інвестора;

в) розроблення економічного плану;

г) зворотний зв'язок.

Розділ 11. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

1. Вид групи в органiзацiї, яка створюється спецiально для виконання будь–якого завдання та приймає рiшення колективу бiльшістю голосiв:

а) спiлка;

б) робiтнича цiльова група;

в) група керiвникiв;

г) комiтет.

2. Регулювання — це:

а) ліквідація порушень, виявлених у процесі перевірки трудових відносин між адміністрацією та працівниками;

б) делегування повноважень;

в) оцінка фінансових показників;

г) отримання прибутку та його розподіл.

2. Які з наведених методів вирішення конфліктів є структурними?

а) пояснення вимог до роботи та її сутності;

б) компроміс;

в) використання матеріального стимулювання;

г) ухилення від конфлікту;

д) формування чітких функціональних посадових обов'язків.

2. Управління конфліктами — це:

а) планування діяльності організації;

б) конкретна функція менеджменту;

в) мотивування діяльності працівників;

г) регулювання діяльності підприємства.

2. Які наслідки зумовлюють функціональні конфлікти?

а) підвищення ефективності діяльності організації;

б) ослаблення співробітництва між працівниками;

в) поява додаткових ідей та нових альтернатив;

г) збільшення ворожості між суб'єктами конфлікту;

д) поліпшення морального клімату у колективі.

2. Конфлікти бувають:

а) інтуїтивні;

б) внутрішньоособистісні;

в) дисфункціональні;

г) мотивуючі.

2. Як впливає на продуктивність праці робітника завищена оцінка його трудового внеску?

а) вона не змінюється;

б) вона або не змінюється, або підвищується;

в) вона знижується.

2. Вказати основні методи подолання опору робітниками підприємства організаційним змінам.

а) тиск і спонукання; посередництво і переорієнтація уваги; діагностика і усвідомлення; знаходження нового рішення і зобов’язання щодо його виконання; експеримент і виявлення; підкріплення і згода;

б) відкрите обговорення проблем, що викликають необхідність в організаційних змінах; залучення працівників до прийняття рішень щодо цих проблем; полегшення і підтримка; переговори, примус;

в) відповіді а і б доповнюють одна одну.

Розділ 12. СОЦІАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСОБИ