1. Комплекс обмежень, яких необхідно дотримуватись для нормального функціонування розвитку суспільства:

а) система соціальних норм;

б) система цінностей;

в) система суспільства.

2. Конкретна людина як суб’єкт перетворення світу на основі його пізнання, переживання і відношення до нього:

а) індивідуальність;

б) особа;

в) особистість.

3. Розумна істота, її вчинки мають цілеспрямований характер:

а) особа;

б) людина;

в) індивід.

4. Найважливіша спонукальна сила для набуття знань, розширення світогляду, збагачення психологічного життя людини:

а) інтерес;

б) мотив;

в) нахил.

5. Проведення співбесіди з працівником – це:

а) організаційно–підготовчий етап;

б) дослідницький етап;

в) заключний етап.

6. Люди творчого мислення:

а) ерудити;

б) прометеї;

в) генії.

7. Найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення яких–небудь психічних реакцій людини:

а) сенситивність;

б) реактивність;

в) активність.

8. Неприборканий, нестриманий, нетерплячий, запальний, пристрасний:

а) холерик;

б) сангвінік;

в) флегматик;

г) меланхолік.

Розділ 13. ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

В СИСТЕМІ „КЕРІВНИК–ПІДЛЕГЛИЙ”

1. Формулювання думки співрозмовника своїми словами з метою визначення точності розуміння:

а) перефразування;

б) резюмування;

в) з'ясування.

2. Якщо співрозмовникові важко передати свої почуття, варто застосувати:

а) нерефлексивне слухання;

б) рефлексивне слухання.

3. Активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника – це:

а) мовленнєве спілкування;

б) говоріння;

в) слухання.

4. Жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо:

а) невербальне спілкування;

б) вербальне спілкування.

Розділ 14. КЕРІВНИЦТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

1. Який стиль керівництва відображає дане визначення:

“Керівник, орієнтований на виробництво, приділяє мінімум уваги конкретним людям, витримує жорсткий курс адміністратора, для якого результат – все, а людина – у кращому разі виконавець, гвинтик, а по суті – ніхто”.

а) керівник – організатор;

б) керівник – песиміст;

в) керівник – демократ;

г) керівник – диктатор;

д) керівник – маніпулятор.

2. Влада — це:

а) здатність впливати на працівників особистими якостями;

б) можливість впливати на працівників отриманими за посадою повноваженнями;

в) поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи;

г) спеціальні знання управлінця.

3. Лідерство — це:

а) можливість впливати на поведінку інших людей;

б) здатність впливати на колег;

в) здатність обмінюватися думками зі співробітниками;

г) повноваження.

4. Підхід до керівництва з позицій поведінки визначив:

а) «теорію X» і «теорію У» у керівництві;

б) класифікацію стилів керівництва на автократичний та демократичний;

в) перелік особистих якостей, властивих ефективним керівникам;

г) залежність стилю керівництва від конкретної ситуації.

5. Недоліками влади винагороди є:

а) відсутність довіри до керівництва;

б) недостатнє використання потенціалу працівників;

в) обмеження розмірів винагороди.

6. Інструмент управління, де основний засіб дії — ставлення до підлеглих, тиск на людину зверху через примус, контроль над розподілом матеріальних благ:

а) ієрархія;

б) менеджмент;

в) ринок;

г) влада.

7. Вироблені і визначені суспільством, організацією, групою людей цінності, соціальні норми, настанови, шаблони поведінки, ритуали, які змушують людину вести себе саме так, а не інакше:

а) культура;

б) ринок;

в) менеджмент;

г) ієрархія.

8. Вона не обов'язково законна, оскільки не завжди є правом, здебільшого це здатність змушувати події відбуватися за сценарієм:

а) роль;

б) влада;

в) сила;

г) посада;

д) якість трудового життя.

Розділ 15. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КЕРІВНИКА