Розрахунок штучної освітленості для сушильного відділення виробництва «Колібактерину»

Розрахуємо штучне освітлення за методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Основне рівняння методу: 

F = Е×S×К×Z /η×n, лм

де F - світловий потік однієї лампи, лм;

Е - мінімальна нормована освітленість, лк;

S- площа приміщення, м², 

К - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників; 

Z - поправочний коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення (відношення   мінімальної   освітленості   до   середньогоризонтальної), приймається рівним 1,1. ..1,2;

η- коефіцієнт використання світлового потоку світлювальної установки у частках;

n - кількість ламп.

Визначаємо кількість ламп, що необхідна для освітлення   цеху виробництва препарату:

n = Е×S×К×Z/η×F, шт

За нормами освітленості мінімальна штучна освітленість Е становить 100 лк. 

Знайдемо індекс приміщення за формулою:

і = а×в/Н_р(а+в)

де а, в —відповідно ширина і довжина приміщення, м;

Н_р - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м: а = 6, в = 12.  Площа відділення цеху становить S = 6×12= 72 м². 4.8 м висота підвішування світильників над робочою поверхнею. З цього знаходимо індекс приміщення:

і = 6×12/4.8(6+12) = 0.8334 = 0.8

При цьому тип світильника та коефіцієнт відбиття стелі та стін вибираємо залежно від умов. Для нашого виробництва це світильники відкритого денного світла ЩОД 2х40, ЩОД 2х80, УСП-5 4х20.

η = 39%= 0,39.  Значення коефіцієнта запасу К - 1,3 для приміщення з малим виділенням пилу. Рекомендуючий тип ламп (потужність), Вт —РГ -51. Світловий потік становить 4350 лм.

Знаходимо кількість ламп n для нормальної мінімальної потужності: n=(Е×S×К ×Z)/(η×F) = (100×72×1,3×1,1)/(0,39×4350) = 10296\1696,5 = 6 шт.

Кількість світильників знаходимо за формулою: 

N = n/n_c;

де  n_c− - число ламп в одному світильнику.

N = 6/4  = 1,5 = 2 шт.

Розрахункова освітленість:

E=F×η×n /S×K×Z;

E=4350×0.39×6/72×1,3×1,1=98,9 лк

Отже, освітленість в лабораторії достатня для нормальної і безпечної праці.

14.7. Склад повітря робочої зони

Чистим повітрям вважається таке, яке не забруднене твердими, рідкими та газоподібними речовинами і газами, що змінюють його природний склад [25].

Основні вимоги до складу повітря робочої зони сформовані у ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Пил – основний шкідливий фактор на багатьох харчових та переробних підприємствах, обумовлений недосконалістю технологічних процесів.

У виробничому цеху виробництва «Колібактерину» забруднення повітря відбувається на таких стадіях: приготування поживного середовища; приготування захисного середовища; інокуляція; посівний апарат; ферментація; сепарування; ліофільне сушіння.

При виробництві у повітря можуть потрапляти: компоненти поживного та захисного середовища; компоненті миючих засобів; напівфабрикати під час проведення сепарування та ліофілізації; готова продукція під час пакування; неон.

Заходи для підтримання чистоти повітря виробничих приміщень відповідно до вимог санітарних норм:  

1. Запобігання проникнення шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення зєднаннь, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу.  

2. Видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вінтеляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів.  

3. Застосування засобів захисту людини.