Розділ 15. Охорона навколишнього природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини ‒ невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

• гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

• запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання

• міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

• компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

Всі підприємства зобов'язані мати екологічну документацію, в першу чергу екологічний паспорт. Але багато підприємств підходить до цього дуже формально ‒ якщо і є у них такий паспорт, то він не відповідає ніяким вимогам. Спеціаліст-еколог повинен знати що паспорт складається по формі, яку пропонує стандарт (ГОСТ 17.00.04 - 90 або інші стандарти, що розробляються в Україні).

В екологічних і інших документах є відомості про норми викидів (відходів). Ці норми встановлюють на підставі експериментальних даних. Існування цих норм, мабуть, доцільно з точки зору неприпустимості їх перевищення. З іншого боку, існування таких норм можна розглядати як можливість (законність) утворювати відходи, тобто це віднімає у виробника стимул для вдосконалення технології.

Протилежний, бік нормативів, які встановлюють контролюючі органи, це дуже малі норми, які не можна досягти практично і навіть теоретично. Контролюючим органам надається право припиняти впровадження технології очистки води, якщо вона не здатна досягти цих норм, тобто виконувати ці неможливі вимоги. Внаслідок цього технологія не впроваджується взагалі.

У процесі виробництва захист навколишнього середовища від тимчасових впливів технологічного процесу забезпечується наступними заходами:

• максимально можлива герметизація технологічного устаткування, арматури, трубопроводів, транспортної тари;

• застосування закритих ємкостей для сировини і напівпродуктів;

• очистка забруднених стоків від промивки обладнання та після санітарної підготовки приміщень, які без попередньої очистки зливаються у хімічно-забруднену каналізацію, у цеху нейтралізації й очистки промислових стічних вод;

• у процесі експлуатації устаткування максимально виключене пилоутворення;

• спрямування твердих горючих відходів на установку термічного знешкодження відходів виробництва для спалення;

• пристрій місцевого відсмоктування (пилососи) у місцях підвищеного пилоутворення (автоматична лінія для пакування таблеток у блістери) з наступною передачею на циклон для поглинання та очистки відпрацьованого повітря;

• поглинання пилу продукції забезпечується рукавними фільтрами на сушарці.

Стічні води даного підприємства приймає на комбіноване очищення міський водоканал. При цьому заводу необхідно виконувати наступні правила: виробничі стічні води заводу не повинні порушувати роботу каналізаційних мереж та споруд (не спричиняти корозії та відкладення осадів); концентрація завислих речовин у воді не повинна перевищувати 500 мг/л, рН не повинно бути нижче 6,5 і не вище 8,5; температура стоків міста – не перевищує 40⁰С. В таких водах не повинно бути речовин, які перешкоджали б біологічній очистці стоків міста, небезпечних бактеріального і токсичного забруднення, мазуту, бензину. Таким чином, стічні води підприємства спочатку потрапляють у каналізацію хімічних стоків, потім в цех нейтралізації та очистки промислових стічних вод, де вони нейтралізуються й очищаються, і лише після цього скидаються у міський колектор міської каналізації [26].