- •Реферат
- •Перелік умовних позначень
- •1.2. Переваги пробіотиків
- •Розділ 2. Характеристика цільового продукту
- •Аналітично-нормативна документація
- •Специфікація колібактерин
- •Методи контролю Колібактерину:
- •Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування
- •Розділ 4. Обґрунтування вибору біологічного агента і його характеристика Обгрунтування вибору біологічного агента
- •Різним вмістом ампіцеліну
- •Характеристика біологічного агента
- •Морфолого-культуральні ознаки
- •Фізіолого-біохімічні ознаки
- •Таксономічний статус біологічного агента
- •Розділ 5. Обґрунтування вибору поживного середовища і його перевірочний розрахунок
- •Порівняльна таблиця вартості компонентів поживного середовища
- •Розділ 6. Схема біосинтезу цільового продукту
- •Розділ 7. Обґрунтування вибору технологічної схеми Обґрунтування способу проведення біосинтезу
- •Обгрунтування вибору ферментаційного обладнання
- •Загальна характеристика ферментера:
- •Обгрунтування вибору миючого засобу
- •Обгрунтування вибору ліофільного висушування біомаси
- •Ліофільну сушку напівпродукту здійснюють в установці ліофільної сушки марки тг – 50 (рис 6.4.), а попередню заморозку проводять в установці глибокого заморожування.
- •Розрахунок кількості стадій підготовки посівного матеріалу
- •Розділ 8. Розрахунок обладнання
- •Розділ 9. Опис технологічної схеми
- •5.1.2. Приготування та стерилізація розчину 2
- •5.2.3. Приготування та стерилізація розчину 3.
- •5.2.2. Приготування та стерилізація розчину 2
- •Розділ 10. Технологічна і апаратурна схеми
- •Розділ 11. Специфікація обладнання
- •Відомість специфікації обладнання
- •Розділ 12. Матеріальний баланс
- •Розділ 13. Контроль виробництва Контрольні точки виробництва
- •Методи контролю Визначення сторонньої мікрофлори
- •Визначення кількості життєздатних колібактерій
- •Визначення концентрації біомаси
- •Специфічна нешкідливість.
- •Визначення антагостичної активності методом агарових блоків
- •Мікробна чистота
- •Шкідливі фактори в цеху по виробництву пробіотиків
- •14.2. Мікроклімат
- •14.3.Виробничий шум
- •14.4. Виробничі вібрації
- •14.5. Природне освітлення
- •14.6. Штучне освітлення
- •Розрахунок штучної освітленості для сушильного відділення виробництва «Колібактерину»
- •14.7. Склад повітря робочої зони
- •Розділ 15. Охорона навколишнього природного середовища
- •Список використаної літератури
Розділ 15. Охорона навколишнього природного середовища
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини ‒ невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:
пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;
науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання
міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;
компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;
Всі підприємства зобов'язані мати екологічну документацію, в першу чергу екологічний паспорт. Але багато підприємств підходить до цього дуже формально ‒ якщо і є у них такий паспорт, то він не відповідає ніяким вимогам. Спеціаліст-еколог повинен знати що паспорт складається по формі, яку пропонує стандарт (ГОСТ 17.00.04 - 90 або інші стандарти, що розробляються в Україні).
В екологічних і інших документах є відомості про норми викидів (відходів). Ці норми встановлюють на підставі експериментальних даних. Існування цих норм, мабуть, доцільно з точки зору неприпустимості їх перевищення. З іншого боку, існування таких норм можна розглядати як можливість (законність) утворювати відходи, тобто це віднімає у виробника стимул для вдосконалення технології.
Протилежний, бік нормативів, які встановлюють контролюючі органи, це дуже малі норми, які не можна досягти практично і навіть теоретично. Контролюючим органам надається право припиняти впровадження технології очистки води, якщо вона не здатна досягти цих норм, тобто виконувати ці неможливі вимоги. Внаслідок цього технологія не впроваджується взагалі.
У процесі виробництва захист навколишнього середовища від тимчасових впливів технологічного процесу забезпечується наступними заходами:
максимально можлива герметизація технологічного устаткування, арматури, трубопроводів, транспортної тари;
застосування закритих ємкостей для сировини і напівпродуктів;
очистка забруднених стоків від промивки обладнання та після санітарної підготовки приміщень, які без попередньої очистки зливаються у хімічно-забруднену каналізацію, у цеху нейтралізації й очистки промислових стічних вод;
у процесі експлуатації устаткування максимально виключене пилоутворення;
спрямування твердих горючих відходів на установку термічного знешкодження відходів виробництва для спалення;
пристрій місцевого відсмоктування (пилососи) у місцях підвищеного пилоутворення (автоматична лінія для пакування таблеток у блістери) з наступною передачею на циклон для поглинання та очистки відпрацьованого повітря;
поглинання пилу продукції забезпечується рукавними фільтрами на сушарці.
Стічні води даного підприємства приймає на комбіноване очищення міський водоканал. При цьому заводу необхідно виконувати наступні правила: виробничі стічні води заводу не повинні порушувати роботу каналізаційних мереж та споруд (не спричиняти корозії та відкладення осадів); концентрація завислих речовин у воді не повинна перевищувати 500 мг/л, рН не повинно бути нижче 6,5 і не вище 8,5; температура стоків міста – не перевищує 400С. В таких водах не повинно бути речовин, які перешкоджали б біологічній очистці стоків міста, небезпечних бактеріального і токсичного забруднення, мазуту, бензину. Таким чином, стічні води підприємства спочатку потрапляють у каналізацію хімічних стоків, потім в цех нейтралізації та очистки промислових стічних вод, де вони нейтралізуються й очищаються, і лише після цього скидаються у міський колектор міської каналізації [26].