Тихомирава, лекції з PR
.pdfРозділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві |
431 |
Партійні комунікації – це комунікації, у яких роль комунікатора належить будь-якій політичній партії чи політичному руху або партійно-політичному об’єднанню. Спрямовані такі комунікації на різні соціальні суб’єкти – певні соціальні групи, інститути суспільства та соціальні організації, а також на інші партії, політичні рухи та об’єднання. Партійні комунікації пов’язані з іншими видами політичних комунікацій, проте значно відрізняються від них і головною метою, і завданнями, і технологією здійснення комунікацій.
Завдання служб ПР політичних партій
1.Інформування громадськості в цілому і насамперед цільових груп щодо діяльності партії взагалі і зокрема роботи її представників у органах державної влади та управління.
2.Ідеологічна та пропагандистська діяльність, спрямована на формування груп підтримки відповідної партії, на рекрутування нових її членів.
3.Формування та підтримка позитивного іміджу партії, її позиціювання на політичному ринку та відмежування від численних конкурентів.
4.Формування та підтримка позитивного іміджу керівника партії та інших її лідерів.
5.Дослідження громадської думки та прогнозування соціальнополітичних процесів.
6.Інформаційно-аналітичне забезпечення виборів до органів державної влади своїх представників.
7.Інформаційне забезпечення участі партії у розробці проектів управлінських документів, законодавчих актів, різноманітних державних програм.
8.Визначення об’єктів та інформаційне забезпечення спонсорської та благодійної діяльності партії.
9.Моніторинг засобів масової інформації щодо діяльності політичних партій та органів влади.
Виборчі комунікації є важливою складовою владних та партійних комунікацій, пов’язані із взаємодією різних соціальних та політичних суб’єктів під час підготовки і проведення будь-якої виборчої кампанії. Вивчення даних комунікацій є за-
432 |
Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю |
вданням спеціальних навчальних курсів, зокрема курсу ―Політичні технології‖.
Лобістські комунікації – специфічний вид владних комунікацій, пов’язаний із впливом та тиском на представників влади з боку різноманітних соціальних груп з метою захисту їхніх інтересів під час прийняття тих чи інших рішень органами державної влади та управління. Про такий вид політичних комунікацій та їхній зв’язок зі службами зв’язків з громадськістю йшлося раніше.
Фахівці вважають, що розвинені країни значні кошти витрачають на утримання владних паблік рилейшнз, що функціонують на різних рівнях державної влади:
служби зв’язків з громадськістю органів центральної влади (законодавчої, виконавчої та судової гілок влади);
галузевих міністерств та відомств;
комунікаційні зв’язки у системі місцевого управління та самоврядування.
І це не випадково. Державна влада й управління безпосередньо пов’язані з інформаційною діяльністю взагалі і інформуванням громадськості про свою роботу зокрема. Від якості цих комунікацій залежить не лише ефективність влади, але й безпека країни. Як вказує С.Блек, питання про доцільність використання у структурі державних органів спеціалістів з ПР зараз уже практично не стоїть. Ставши невід’ємною частиною бюрократичної машини уряду, вони вірою і правдою успішно служать міністрам та урядам, неупереджено віддаючи їм максимум своїх можливостей [8, 234].
Фахівці зазначають, що на діяльність служби ПР американської держави щорічно витрачаються сотні мільйонів доларів. Структурні підрозділи зі зв’язків з громадськістю мають майже всі державні відомства США. Кожне з міністерств має у своєму штаті сотні PR-менів, витрачає на діяльність у галузі зв’язків з громадськістю кілька мільйонів доларів. Особливо потужні структури, які здійснюють функції паблік рилейшнз, мають Білий дім, Пентагон. Наприклад, за деякими відомостями, штат працівників Пентагона, що спеціалізуються на питаннях інформації та зв’язків з громадськістю, складає 1227 чоловік. Міцний апарат ПР має Конгрес. Він видає власні бюлетені, має власну радіотелестудію.
Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві |
433 |
У Великобританії кожен міністр несе персональну відповідальність за проведення політики у сфері зв’язків з громадськістю. Близько 30 урядових установ і відомств мають у своїх структурах відповідні підрозділи, які підтримують контакти з пресою, радіо і телебаченням, розробляють плани в галузі паблік рилейшнз міністерств [9, 170].
В Україні система комунікацій з громадськістю державних установ лише формується. За десять років існування незалежної Української держави, як зазначають вітчизняні дослідники, вдалося забезпечити тільки більш-менш діяльну систему пресслужб та відділів із відповідними функціями зв’язків з громадськістю34. Створені першими Прес-центр Верховної Ради та Прес-служба Кабінету Міністрів фактично виконували тільки функції ретранслятора і аж ніяк не брали на себе політичної відповідальності [25, 53].
Чим зумовлена ця недостатня увага до такого важливого з точки зору здорового глузду питання, як зв’язки державних органів з народом, яким вони уповноважені та задля якого вони існують? На думку фахівців, причин тут кілька.
Причини повільного розвитку комунікацій з громадськістю в системі владних відносин країн колишнього СРСР
1.Недовіра до служб ПР як до неконкретної сфери, що потребує додаткових фінансових витрат.
2.Багато керівників органів влади вважають, що здійснення зв’язків з громадськістю – це їхня власна прерогатива, що успішно вирішується ними і не потребує застосування професійних і компетентних фахівців.
3.Побоювання привернути увагу громадськості до суперечливих питань і недооцінки необхідності вчитися жити і працювати в новому соціокультурному режимі ринкових відносин, при якому значно розширюються сфери впливу громадської
34 За деякими відомостями, у середині 90-х років у штатах ПР-служб у центральних державних установах України нараховувалося 175(!) осіб. У той же час у Німеччині тільки в Службі преси та інформації Федерального Уряду працювало 700 чоловік [25, 58].
434 |
Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю |
думки на діяльність комерційних та громадських структур
[94, 75].
4.Недостатнє розуміння деякими керівниками ролі й ваги роботи із засобами масової інформації [25, 53].
5.Відсутність досвіду та відповідної нормативної бази [25, 74], поширеність стилю роботи державних органів, зорієнтованого на закритість, відсутність гласності [73, 174].
6.Несформованість громадянського суспільства, і, як наслідок, відсутність попиту на розвинену систему комунікацій влади з громадянськістю. Фахівці зазначають, що саме формування громадянського суспільства вимагає наближення державного управління до громадян, налагодження прямих і зворотних зв’язків з громадянами.
7.Особливості нашої політичної культури, пов’язані з традиційним протистоянням мас (громадськості) органам влади
[73, 174].
Зазначають, що владні та партійні комунікації здійснюються, як правило, двома основними типами підрозділів. Перші з них займаються щоденними, поточними справами. Другі мають за мету вирішення перспективних питань, вони зорієнтовані на довготривалі цілі. До перших можна віднести прес-служби органів влади та управління, прес-посередницькі відділи політичних партій та громадських організацій. Другі, як правило, називаються інформаційними або інформаційно-аналітичними підрозділами. Тому й розрізняються назви комунікацій, що здійснюються різними підрозділами. Перші прийнято називати тактичними комунікаціями, другі – стратегічними комунікаціями.
У невеликих установах ці служби можуть об’єднуватися. Наприклад, у Рівненській обласній державній адміністрації довгий час існувала фактично одна структура, що виконувала функції зв’язків з громадськістю, – інформаційно-аналітичний відділ, у якому працювало всього кілька чоловік. Начальник ін- формаційно-аналітичного відділу одночасно виконував обов’язки прес-секретаря обласної державної адміністрації. У міськвиконкомі прес-секретар поєднує прес-посередницькі функції з деякими іншими, а інформаційно-аналітичною діяльністю займаються працівники кількох інших відділів, а окремий підрозділ, який займався б стратегічними комунікаціями, відсутній.
Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві |
437 |
|||
широкого кола питань соціально-економічної політики для |
||||
центральних, регіональних та зарубіжних засобів масової інфо- |
||||
рмації. Вона підпорядковується безпосередньо прем’єр- |
||||
міністрові України відповідно до Положення, затвердженого |
||||
розпорядженням Кабміну від 13.06.1996 року № 400-р., взаємо- |
||||
діє з Прес-службою Президента України, координує |
||||
діяльність аналогічних структур міністерств та відомств. |
|
|||
Структура Прес-служби Кабміну України |
|
|||
Кабінет |
призначає, звільняє |
Прем’єр- |
|
|
Міністрів |
|
|
міністр |
|
Прес- |
|
|
|
|
служба |
взаємодія |
Керівник |
підпорядковується |
|
Президента |
|
Прес-служби |
|
|
|
к |
Кабміну |
|
|
|
о |
|
організація, |
|
|
о |
|
відповідаль- |
|
|
р |
|
|
|
|
|
ність, |
|
|
|
д |
|
|
|
|
и |
|
визначення |
|
|
н |
|
обов’язків |
|
|
а |
|
та функцій |
|
|
ц |
|
|
|
|
|
|
|
|
Прес- |
і |
|
|
|
я |
|
|
|
|
служби |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
міністерств, |
|
|
|
|
відомств, |
|
|
|
|
державних |
|
|
|
|
адміністра- |
|
Прес-служба |
|
|
цій |
|
Кабінету Міністрів, |
|
|
|
|
його структурні під- |
|
|
|
|
|
розділи |
|
Завдання Прес-служби Кабінету Міністрів України: |
||||
438 |
Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю |
1.Підготовка і оперативне розповсюдження офіційної інформації про діяльність Кабінету Міністрів, хід соціальноекономічних реформ, а також розповсюдження заяв та повідомлень від імені Уряду України.
2.Інформаційне забезпечення діяльності керівництва Кабміну.
3.Підготовка та розповсюдження прес-релізів з актуальних соціальних та економічних проблем.
4.Інформаційний супровід засідань Кабінету Міністрів, нарад, які проводяться керівництвом Уряду, а також роботи офіційних урядових делегацій України, що виїжджають за кордон з візитом або для участі в міжнародних форумах.
5.Участь в інформаційному висвітленні міжнародних заходів, організованих Кабінетом Міністрів.
6.Забезпечення виготовлення фотота відеопродукції для використання її в офіційній діяльності Прес-служби, підготовка і організація спеціальних урядових відеопрограм.
7.Організація та підготовка інтерв’ю, коментарів членів Уряду України, керівників органів державної виконавчої влади з широкого кола питань соціально-економічної політики для центральних, регіональних та зарубіжних засобів масової інформації.
8.Запобігання спробам спотворити офіційну позицію Уряду в засобах масової інформації.
9.Проведення прес-конференцій, брифінгів, зустрічей керівництва Уряду (із залученням керівників міністерств та ві-
домств) із представниками преси.
10.Взаємодія з регіональними засобами масової інформації з метою всебічного й об’єктивного висвітлення перебігу проведення соціально-економічних реформ.
11.Надання допомоги представникам українських та зарубіжних ЗМІ у їхній роботі з підготовки матеріалів про діяльність Кабміну, соціально-економічну ситуацію в державі, реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики.
12.Підтримання робочих контактів із головними редакторами українських газет і журналів, керівниками телерадіокомпаній, інформаційних агентств, а також корпунктами зарубіжних засобів масової інформації, акредитованих в Україні.
13.Забезпечення у взаємодії з міністерствами та відомствами підготовки та розповсюдження довідкових, інформаційних, аналітичних і рекламних матеріалів, фото- і відеоінформації
Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві |
439 |
про Україну, державні та недержавні підприємства, організації.
14.Оперативний огляд матеріалів (передач) ЗМІ і підготовка експрес-аналізу (дайджестів) матеріалів преси, радіо та телебачення для ознайомлення з ними Прем’єр-міністра, віцепрем’єрів та міністрів Кабміну. Аналіз висвітлення ЗМІ діяльності уряду, соціально-економічного становища в країні, внутрішньої та зовнішньої політики держави.
15.Аналіз висвітлення ЗМІ діяльності Уряду, соціальноекономічного становища в країні, внутрішньої та зовнішньої політики в державі
16.Періодична підготовка аналітичних звітів про висвітлення діяльності уряду регіональними друкованими та електронними ЗМІ.
17.Створення інформаційного банку даних, фотота відеотеки, що відображають хід соціально-економічних реформ і діяльність Уряду України, формування фотовідеоархіву.
18.Координація взаємодії з Прес-службою Президента України інформаційно-аналітичної діяльності прес-служб міністерств, відомств, державних адміністрацій щодо реалізації законодавчих актів, указів Президента України, постанов Кабміну.
Структура Прес-служби Президента України
Прес-секретар Президента, заступник Голови Адміністрації.
Керівник Прес-служби, помічник Президента.
Заступники керівника Прес-служби.
Відділи, що спеціалізуються в певних галузях.
Сектори, що забезпечують виконання окремих функцій Прес-служби.
Складено за: [25, 41].
Основні завдання Прес-служби Президента України
440 |
Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю |
1.Висвітлення діяльності Президента України та Адміністрації Президента у вітчизняних та закордонних ЗМІ.
2.Моніторинг та аналіз матеріалів ЗМІ щодо цієї діяльності.
3.Ознайомлення Президента з реакцією ЗМІ на результати зазначеної діяльності.
4.Зв’язки ЗМІ, зокрема організація та проведення пресконференцій, брифінгів, зустрічей представників засобів масової інформації з Президентом України та відповідальними працівниками Адміністрації, акредитації представників ЗМІ при Прес-службі Президента України.
5.Одержання та підготовка для Президента інформації на основі повідомлень ЗМІ, пропозицій щодо інформаційної політики держави та діяльності ЗМІ.
6.Вивчення громадської думки щодо діяльності Президента України.
7.Розроблення та контролювання додержання психологічних стандартів висвітлення діяльності Президента в державних ЗМІ.
8.Залучення до проведення окремих робіт на договірній основі науково-дослідних організацій, центрів, провідних фахівців у галузі комунікації, інформатики, політології, соціології та психології.
9.Координація роботи прес-служб органів виконавчої влади‖
[25, 41-47].
На думку фахівців, хоча владні установи самі вирішують
свої специфічні завдання, їхня інформаційна політика взагалі і зв’язки з громадськістю зокрема потребують певної координації. Насамперед це стосується різноманітних органів державного управління, які складають розгалужену мережу на чолі з Урядом та Прем’єр-міністром.
Практика координації діяльності служб ПР існує у всіх розвинених країнах. С.Блек так описує досвід Великобританії: ―Необхідно, щоб відомства планували свою інформаційну роботу з урахуванням генеральної лінії уряду, взаємно узгоджували свої плани, запобігаючи дублювання. Координація діяльності на цьому рівні входить в обов’язки одного з міністрів. Зараз (книга видана в 1989 році – Є.Т.) урядову інформаційну службу очолює міністр внутрішніх справ; його заступником є один із секретарів міністерства у справах державної служби. На офіційному рівні координація діяльності відомств у галузі інформації покладаєть-