Допоміг «експеримент»

В провадженні ВР ДТП СУ УМВС України в Черкаській області перебувало кримінальне провадження відносно гр. П., зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що 22 лютого 2014 року близько 18.00 водій П., керуючи автомобілем DAIMLER – CHRYSLER, допустив наїзд на пішохода Б., який від отриманих травм помер на місці пригоди.

В ході досудового розслідування встановити очевидців даного кримінального правопорушення, крім гр. П., не вдалося. Під час проведення оглядів місця події встановлено, що відеозапис в місці ДТП не проводився.

Для визначення, чи наявні в діях гр. П. ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виникла необхідність проведення слідчого експерименту з метою уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме встановлення вихідних даних для проведення судової автотехнічної експертизи, яка б і відповіла на питання щодо наявності в діях гр. П. ознак кримінального правопорушення. Однак для проведення слідчого експерименту необхідно залучити очевидця пригоди чи учасника, а, окрім гр. П., інших очевидців не було, тому слідство зіткнулось з проблемою залучення гр. П. до проведення слідчого експерименту та визначення статусу гр. П.

Пред’явити підозру гр. П. без проведення автотехнічної експертизи, неможливо, оскільки не було доказів винуватості останнього. Допитати гр. П. як свідка та провести слідчий експеримент за його участю як свідка було б порушенням, а докази, здобуті під час такого слідчого експерименту, були б недопустимі відповідно до ст. 87 (Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини) КПК України.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а та­кож будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

- здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

- отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або тако­го, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

- порушення права особи на захист;

- отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

- порушення права на перехресний допит;

- отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені даною статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Тобто, отримання показань від гр. П. як свідка, який би після проведення автотехнічної експертизи був винний у вчиненні дорожньо–транспортної пригоди і надалі був визнаний підозрюваним, було б не допустимим.

Без проведення слідчого експерименту за участю гр. П. та автотехнічної експертизи встановити, чи наявні в діях гр. П. ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було неможливо, а тому було прийнято рішення провести слідчий експеримент за участю гр. П. без надання остатньому статусу.

Після проведення слідчого експерименту було призначено судову автотехнічну експертизу, згідно з висновками якої «у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, при зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи вихідних даних у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, знаходилося невжиття заходів водієм автомобіля Daimler Chrysler П. до своєчасного застосування екстреного гальмування у момент, коли він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода Б. шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди».

В подальшому гр. П було пред’явлено підозру та кримінальне провадження направлено до прокуратури Черкаської області з обвинувальним актом для його затвердження та передачі до суду.