Список використаних джерел:

1. Кривич М., Ольгин О. Чикатило и его жертвы. – М., «НТВ», «Изограф», 1996 - 160 с.

2. Расследование многоэпизодных убийств, совершенных на сексуальной почве: Научно-методическое пособие / Под ред. А.И.Дворкина. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 416 с.

3. Обвинительное заключение по уголовному делу № 18/58373-86 // Маньяки в Москве. Сост.: Э.Максимовский, В.Рябинин. – М., Издат-во «Юстиция», 1996. – 353 с.

4. Василь Мария. «Пологовский маньяк» рассказал такие детали зверского изнасилования 9-летней девочки, которые мог знать только убийца // «Факты» от 24 ноября 2006 г.

5. Расследование многоэпизодных убийств, совершенных на сексуальной почве: Научно-методическое пособие / Под ред. А.И.Дворкина. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 416 с.

6. Водько Н.П. Почему так долго искали Чикатило. – М., 1996. – 80 с.

7. Гранат Н.Л. Следственные ошибки: понятие, виды и причины // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. М., 1983. № 76.

8. Шейфер С.А., Лазарева В.А. Следственные ошибки и их причины // Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности при расследовании преступлений органами внутренних дел: Сб. науч. тр. Киев, 1988.

9. Бурданова В.С. Следственные (криминалистические) ошибки // Вопросы совершенствования прокурорско-следственной деятельности: Сб. ст.   СПб., 1996.

10. Рябоконь В.В. Следственные ошибки и пути их устранения. М., 1997. – 20 с.

11. Дубривный В.А. О следственных ошибках // Межвуз. сб. науч. тр. Волгоград, 1997.

12. Михайлов А.И., Карпов Н.С. Використання даних про типові помилки розслідування для вдосконалення слідчої діяльності // Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності /Під наук. ред. В.П. Бахіна/ Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. - С. 107-113.

13. Карагодин В.Н., Морозова Е.В. Криминалистические проблемы обнаружения и устранения следственных ошибок: Учебно-практическое пособие. – Екатеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2003. – 22 с.

14. Протопопов А.Л. Расследование сексуальных убийств. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 226 с.

15. Усанов И.В. Проблемы раскрытия и расследования серийных убийств на сексуальной почве. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2005 – 168 с.

16. Тихонова Е.В. Расследование и предупреждение серийных сексуальных убийств: дис. …кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Е.В.Тихонова. – Волгоград, 2002. – 225 с.

Організація взаємодії при розслідування кримінальних правопорушень

Алєксєєва-ПроцюкДіана Олександрівна – старший науковий співробітник наукової лабораторії з проблем досудового розслідування НАВС, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Взаємодія органів внутрішніх справ, закладів охорони здоров’я та прокуратури при встановленні факту смерті людини

Порядок встановлення факту смерті людини регламентується наказом МВС України, Міністерства охорони здоров’я України, Генеральної прокуратури України № 1095/955/119 від 28 листопада 2012 р. [1]. З огляду на новий КПК України 2012 р., яким запроваджено зміни в роботі як медичних працівників, так і підрозділів ОВС та прокуратури [2].

Відтепер обов’язковій судово-медичній експертизі підлягають: 1) трупи людей з ознаками насильницької смерті (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо) або підозри на таку; 2) трупи людей, смерть яких настала поза місцем їх проживання; 3) трупи людей, особу яких не встановлено; 4) трупи людей віком до 60 років, які померли за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим.

Водночас до цього переліку практикуючі судово-медичні експерти рекомендують віднести ще декілька категорій трупів, які приймаються на судово-медичну експертизу: 1) трупи іноземних громадян; 2) мертвонароджені поза лікувальними закладами; 3) частини трупів (розчленовані, трупи у стані ранніх та пізніх гнильних змін).

Можуть не направлятися для проведення судово-медичної експертизи трупи людей лише у двох випадках: 1) при виявленні трупів людей, які померли за місцем їх проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим, при відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку; 2) при виявленні трупів людей віком понад 60 років, які померли за місцем їх проживання, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку.

Отже, лише у двох останніх випадках йдеться про можливу відсутність підозр на насильницьку смерть, що має встановлюватися лікарем спільно з працівником ОВС.

Смерть людини може трапитись від різних зовнішніх і внутрішніх причин. На основі аналізу факторів, що викликають настання смерті, створені декілька судово-медичних класифікацій смерті. На основі найбільш поширеної з них, смерть поділяється на дві категорії: насильницьку і ненасильницьку. Насильницькою прийнято вважати смерть, що наступила унаслідок дії на організм людини зовнішнього чинника: механічного, хімічного, фізичного та ін. Насильницька смерть може спричинятись вбивством, самогубством або нещасним випадком (рід насильницької смерті). Визначення роду насильницької смерті входить в компетенцію правоохоронних органів, судові медики рід смерті не встановлюють. Слідчий приймає остаточне рішення на основі сукупності всіх зібраних ним даних, в числі яких і судово-медичні. Ненасильницька смерть викликається захворюванням і рідше ‑ глибокими віковими змінами (від старості). У деяких випадках дія зовнішніх і внутрішніх чинників відбувається спільно, при цьому буває важко встановити, які з них визначальні.

Спільні дії працівників ОВС, закладів охорони здоров’я та прокуратури в разі виявлення трупів осіб без ознак насильницької смерті, які померли за місцем їх проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим або в разі виявлення трупів людей віком понад 60 років без ознак насильницької смерті, які померли за місцем їх проживання наступні. Спочатку працівники закладів охорони здоров’я за телефоном екстреного виклику (“102”) негайно повідомляють ОВС про установлення ними факту смерті людини, яка померла за місцем її проживання, повідомляючи про факт диспансерного спостереження за хворим або про вік померлого понад 60 років та відсутність ознак насильницької смерті чи підозри на таку (це має підтверджуватись медичною документацією та документами померлого). Якщо у померлих літніх людей (вік понад 60 років) відсутнє диспансерне спостереження, треба при встановленні відсутності підозри на насильницьку смерть бути дуже уважним, оскільки саме літні люди можуть бути вбиті з ціллю заволодіння їх майном, отримання спадщини, при цьому може інсценуватися смерть від природних причин. Уповноважені працівники ОВС реєструють повідомлення про факт смерті людини. Оперативний черговий після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, доповісти про це начальникові органу досудового розслідування та інформувати керівника ОВС. В ЖЄО реєструються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли від фізичних або юридичних осіб. Інформацію оперативний черговий реєструє самостійно без погодження з керівництвом органу внутрішніх справ. При надходженні такого повідомлення про факт смерті людини працівники ОВС негайно виїздять на місце події разом з лікарем або з фельдшером, а за необхідності – з іншими спеціалістами. Фельдшер, лікар або спеціаліст констатує факт смерті, проводить зовнішній огляд трупа, за результатами якого інформує орган внутрішніх справ і адміністрацію цього закладу охорони здоров’я про можливість встановлення причини смерті без патологоанатомічного розтину та видачі лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки про смерть).

Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті. Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті. Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов’язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров’я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. У разі поховання померлого закладом охорони здоров’я - останній обов’язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його в органи реєстрації актів цивільного стану не пізніше трьох діб з дня смерті.

Фельдшерська довідка про смерть видається на підставі медичної документації, яка відображає стан хворого до його смерті, якщо немає підозри на насильницьку смерть і причина смерті може бути встановлена точно. Забороняється видача фельдшерської довідки про смерть заочно, без особистого встановлення фельдшером (акушеркою) факту смерті. Перший примірник фельдшерської довідки про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов’язалися поховати померлого. Другий примірник довідки залишається у фельдшерсько-акушерському пункті (лікарській амбулаторії, дільничній лікарні) [3].

За результатами зовнішнього огляду трупа та після з’ясування обставин смерті людини, при відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку працівником ОВС складається висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання, до якого додаються фотознімки трупа та місця його виявлення. Висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання в обов’язковому порядку погоджується з керівником слідчого підрозділу ОВС і керівником структурного підрозділу ОВС, в якому працює особа, яка його склала, та затверджується начальником ОВС у строк не пізніше семи днів з моменту надходження повідомлення про смерть людини, після перевірки якості та повноти складання такого висновку. В разі виявлення недоліків висновок повертається особі, яка його склала, для їх усунення та в установленому цим пунктом порядку подання для повторного погодження та затвердження. Затверджені висновки зберігаються в підрозділах інформаційно-аналітичного забезпечення міських, районних, лінійних ОВС. В обох зазначених випадках, якщо під час попереднього огляду трупа все ж таки встановлюються ознаки насильницької смерті або виникає підозра на таку, працівником ОВС або лікарем через чергового викликається слідчо-оперативна група із судово-медичним експертом (лікарем).

У всіх інших випадках, окрім вищезазначених, при явних ознаках насильницької смерті або тільки при підозрі на таку проводиться судово-медична експертиза [4].

Спільні дії працівників ОВС, закладів охорони здоров’я та прокуратури в разі виявлення трупів з ознаками насильницької смерті або підозрою на таку наступні. Працівники закладів охорони здоров’я за телефоном екстреного виклику (“102”) негайно повідомляють ОВС про установлення ними факту смерті людини з ознаками насильницької смерті або підозрою на таку. Працівники ОВС реєструють повідомлення про факт смерті людини в ЖЄО. У випадках повідомлення ОВС про смерть людини за підозри наявності ознак насильницької смерті до приїзду працівників міліції або прокуратури на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, видавати лікарське свідоцтво про смерть або фельдшерську довідку про смерть. У разі надходження повідомлень про підозру наявності ознак насильницької смерті або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання на місце події негайно виїжджає слідчо-оперативна група за участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, а також інших необхідних спеціалістів [5]. Відомості про факт смерті людини в разі виявлення ознак насильницької смерті чи підозри на таку підлягають внесенню до ЄРДР слідчим, прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин (ч. 1 ст. 214 КПК).

Начальник слідчого підрозділу в разі виявлення трупа людини, причини смерті якої на момент огляду місця події не встановлено, а також не здобуто достатніх даних, що свідчать про ненасильницький характер смерті, одразу після завершення цієї слідчої дії забезпечує внесення до ЄРДР відомостей про вказане кримінальне правопорушення і його попередню кваліфікацію як умисного вбивства та вживає всіх передбачених КПК України заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (п. 9.4 наказу № 700‑2012) [6]. Обов’язковому внесенню до ЄРДР з визначенням правової кваліфікації підлягають лише заяви і повідомлення щодо насильницької смерті людини чи підозри на таку або встановлення зазначених обставин під час попереднього огляду трупа людини (п. 2.3 розділу ІІ наказу № 69–2012 зі змінами наказом ГПУ № 13–2013). Обов’язковому внесенню до ЄРДР з визначенням правової кваліфікації підлягають заяви і повідомлення щодо насильницької смерті людини чи підозри на таку або встановлення зазначених обставин під час попереднього огляду трупа людини.

В разі невстановлення ознак насильницької смерті після направлення трупа на судово-медичну експертизу (до отримання висновку експерта) судово-медичний експерт за результатами проведення розтину протягом трьох діб надає слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, завірену копію лікарського свідоцтва про смерть, в якій зазначається причина смерті. В разі ж встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, за згодою прокурора проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.

Працівники ОВС терміново повідомляють прокурора про факт смерті людини з підозрою наявності ознак насильницької смерті. У таких випадках слідчий, прокурор проводять огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому ст. 237, 238 КПК, з обов’язковим застосуванням фотозйомки і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця, а при необхідності – відео зйомки. Складаються відповідні процесуальні документи – протокол огляду місця події та протокол огляду трупа.

Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду (ч. 3 ст. 214 КПК України).

Проведення огляду вимагає активних, обдуманих дій слідчого та інших учасників, спрямованих на одержання максимуму інформації про час, спосіб, динаміку події, мотиви ймовірного злочину, кількість осіб, які брали участь у ньому, і даних про них, а також виявлення слідів і речових доказів, що сприяє установленню, розшуку і викриттю злочинців. З цією метою в ході огляду використовуються відповідні техніко-криміналістичні прийоми і засоби. Якщо в ОВС, на території обслуговування якого виявлено труп, є кінологічна служба, то до початку огляду необхідно використати можливість застосування службово-пошукового собаки для встановлення шляхів прибуття і відходу злочинця, його переслідування і затримання.

Одяг на трупі оглядається одночасно з описом у протоколі його стану, вмісту кишень. Виявлені на одязі нашарування, мікрочастинки, волосся тощо вилучаються за допомогою пінцета. Не рекомендується застосовувати для їх вилучення клейку стрічку. В обов’язковому порядку оглядаються кисті рук трупа з метою виявлення волосся, фрагментів тканини одягу, волокон й інших об’єктів. Для виявлення мікрослідів поверхні долонь обробляються дактилоскопічною плівкою. Вилучаються предмети, на яких могли залишитися сліди пальців рук злочинця. З метою наступної одорологічної ідентифікації проводиться забір проб повітря з місця, де знаходився злочинець, вилучаються предмети, що могли належати йому чи знаходилися в його руках. Вони поміщаються в стерильні банки зі щільними кришками і зберігаються в холодильнику. Вилучається і консервується в формаліні чи спирті фауна трупа (комахи, личинки для наступного ентомологічного дослідження).

У ході огляду вживаються заходи для відшукання слідів пальців рук і долонь на предметах. У протоколі вказується, які предмети і поверхні з цією метою досліджувалися, за допомогою яких засобів, де і які сліди вилучені. На поверхні склянок, чашок і іншого посуду, крім слідів пальців рук, можуть знаходитися сліди губ, за якими також можна однозначно ідентифікувати конкретну особу, а також слина, потожирові виділення, за якими можна визначити групу крові особи, якій вони належать. У цих випадках не слід обробляти відповідні ділянки дактилоскопічними порошками, а об’єкти вилучати і направляти на трасологічну або біологічну експертизу.

В разі виявлення трупа невстановленої особи з ознаками насильницької смерті чи підозри на таку вилучається кістковий матеріал, ділянка грудної аорти, зліпки зубів для визначення віку потерпілого та ін. У ході огляду з’ясовуються і фіксуються в протоколі усі виявлені індивідуальні ознаки зовнішності потерпілого (ріст, статура, приблизний вік, етнічний тип, стан зубів, наявність шрамів, набряків, родимок, татуювань тощо, докладний опис одягу, взуття, білизни), використовується сигналетична (впізнавальна) фотозйомка, заповнюється картка невпізнаного трупа.

Після проведення огляду трупа за постановою слідчого або прокурора труп направляється для проведення судово-медичної експертизи. Працівники бюро судово-медичної експертизи проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експертизи. Слідчий зобов’язаний доручити судово-медичному експерту вилучити для проведення додаткових досліджень: зразки крові трупа для визначення її групових та інших властивостей, що її ідентифікують, а при відсутності крові – зразки м’язової і кісткової тканини; піднігтьовий вміст пальців рук трупа для наступного експертного виявлення в ньому можливих слідів злочинця відповідного походження; вміст полових органів, прямої кишки, порожнини рота; зразки волосся з голови трупа (в разі підозри на зґвалтування, крім того, зробити вичісування лобкової області трупа з метою виявлення волосся злочинця); вміст порожнини рота з метою виявлення можливих слідів крові і часток епітеліальної тканини злочинця, якому потерпілий, що оборонявся, міг наносити укуси (варто пам’ятати, що вилучені зразки можна використовувати для ідентифікації і при проведенні генетичних і одорологічних експертиз – у цьому випадку дотримуються спеціальних правил упакування, консервації і збереження об’єктів); ужити заходів до відновлення папілярного малюнка, зміненого внаслідок гнильних процесів та інших впливів; шкірні шматки, фрагменти кісток і хрящової тканини, фрагменти черепа – для наступних медико-криміналістичних досліджень; при вогнепальних пораненнях – кулі, картечі, дріб (шріт) та інші вражаючі об’єкти з метою ідентифікації конкретного екземпляра вогнепальної нарізної чи гладкоствольної зброї; вміст шлунка і кишківника для вирішення питання про вид, час прийому їжі перед смертю, більш точного визначення давнини її настання; змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з шиї чи рук потерпілого для виявлення і визначення групи крові, що ідентифікують особу, яка могла залишити потожирові сліди в цих місцях; змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з поверхонь кистей рук трупа при наявності даних про можливе використання потерпілим вогнепальної зброї; трупний матеріал для судово-хімічного і судово-гістологічного дослідження.

Протягом трьох діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, видається завірена копія лікарського свідоцтва про смерть. На підставі копії лікарського свідоцтва, відповідно до висновку, чи була смерть насильницькою, чи ні, слідчий або закриває провадження, або вносить попередню кваліфікацію та розпочинає розслідування вбивства, чекає висновок експерта по судово-медичній експертизі.

Якщо смерть була насильницькою, то працівники бюро судово-медичної експертизи: проводять судово-медичну експертизу трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та в максимально короткий строк, але не більше одного місяця, складають висновок експерта; надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання; при перевищенні строків, письмово інформують слідчого або прокурора, який направив тіло на розтин, про причини перевищення строків, строки завершення судово-медичної експертизи трупа та отримання висновку експерта; видають трупи з письмового дозволу прокурора, який надається прокурором негайно після проведення судово-медичного розтину трупа та відібрання необхідних зразків з метою здійснення лабораторних досліджень.

Транспортування тіл померлих з ознаками насильницької смерті чи підозри на таку до бюро судово-медичних експертиз здійснюється в установленому законодавством порядку обов’язково в супроводі працівника ОВС. Так, відповідно до п.1.9 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи від 17.01.95 р. № 6, відповідальність за доставку в морг трупа, його одягу та інших предметів, що безпосередньо мають відношення до трупа, покладається на особу, яка призначила експертизу, і здійснюється бригадами, склад яких відповідно до місцевих умов комплектується з працівників органів Міністерства внутрішніх справ або з працівників інших служб, що спеціалізуються на цьому.

У разі смерті в лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи. У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатувала смерть особи, що померла на вулиці або в іншому громадському місці, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. При цьому лікар (фельдшер) бригади зобов’язаний надати черговому санітару моргу заповнений відривний талон до "Супровідного листа".