Особливості проведення допиту дитини, потерпілої від злочину, передбаченого ст. 315 кк україни

Анотація. У статті розглянуто особливості порядку проведення допиту дитини, яка є потерпілою у кримінальному провадженні по статті 315 КК України. Проаналізовано зміст норм кримінально-процесуального законодавства України, визначено основні засади та напрями проведення такого допиту.

Ключові слова: дитина, допит, потерпілий, слідчі(розшукові) дії, досудове розслідуванн, схилення, наркотичні засоби.

Сучасний етап становлення України, як правової держави, характерний спрямованістю на забезпечення прав і свобод людини, вільний та всебічний розвиток її особистості, а також виховання в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Пріоритетним напрямом діяльності держави є забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх захисту від протиправних посягань на моральний та фізичний розвиток. Створення державою відповідних гарантій по убезпеченню дитини від не сприятливих умов її соціального середовища.

Особливу небезпеку для дітей представляє поширення в сучасному соціальному середовищі наркотиків, що характеризується різким збільшенням кількості підлітків, які незаконно вживають вказані речовини, значним поширенням у місцях дозвілля та відпочинку підлітків так званих «дискотечних», «клубних» і «тусовочних» психотропів (амфетамінів, ЛСД, первітину, МДМА тощо), які несуть особливу загрозу для здоров’я молодої людини. Станом на 1 липня 2013 р. на обліку в Міністерстві внутрішніх справ перебувало 1056 дітей, із яких 170 з діагнозом «наркоманія», а за 6 місяців 2013 року на облік МВС поставлено 293 особи, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів та психотропних речовин [1].

Саме тому потребують переосмислення окремі положення проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування кримінальних проваджень за фактом схилення дітей до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

Проблеми проведення окремих слідчих (розшукових) дій щодо схилення дітей до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин досліджувалися Т. А. Боголюбовою, В. С. Бурдановою, А. С. Джандiєрi, С. Ю. Косаревим, В. О. Кохановим, I. I. Курильовим, Г. М. Меретуковим, Л. П. Нiколаєвою, О. В. Одерієм, С. О. Рогановим, А. В. Сивачовим, С. В. Суховим, О.М. Стрільцівим, К. А. Толпекiним, Е. Х. Чекушевим, Н. Г. Шурухновим та іншими вченими, які внесли певний вклад у теорію i практику кримінального процесу.

Аналіз практики досудового розслідування кримінальних проваджень за злочинами, пов’язаними із схиленням дітей до вживання наркотичних засобів, свідчить про необхідність дослідження даної проблеми. Тому, метою статті є визначення особливостей проведення допиту дитини, яка є потерпілою від злочину, передбаченого статею 315 КК України [2].

Згідно зі статтею 1 Конвенції ООН «Про права дитини», 1989 року, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше [3], що в подальшому знайшло своє відображення в Законі України «Про охорону дитинства» [4] та Кримінальному кодексі України.

Процесуальний порядок проведення допиту регламентується нормами КПК України (ст. ст. 224-226, 232, 490) [5], яким визначено принципи, порядок його проведення.

Можемо зазначити, що допит - це процесуальна слідча (розшукова) дія, зміст якої полягає в отриманні інформації уповноваженою особою від інших учасників процесу по суті кримінального провадження. У результаті допиту здобувається і перевіряється значна частина відомостей про злочин, встановлюються мотиви та мета злочину, умови, за яких він відбувався та які сприяли його скоєнню, а також про інші обставини кримінального провадження.

Разом з тим дана слідча (розшукова) дія багатопланова, складна, вона охоплює процесуальний, криміналістичний, організаційний, психологічний і етичний аспекти. Тому проведення допиту вимагає не тільки знань вимог кримінально-процесуального закону та творчого його переосмислення, а й уміння інтерпретувати і використовувати різні законні заходи впливу на особу з урахуванням її індивідуальних, вікових та інших особливостей.

Як у теорії кримінального процесу, так і у практичній діяльності слідчих підрозділів є ряд проблемних аспектів, які стосуються особливостей допиту такої категорії потерпілих, як діти.

До основних засад проведення допиту дитини, потерпілої внаслідок злочину, передбаченого по ст. 315 КК України, під час досудового розслідування варто віднести:

- здійснення допиту за місцем проходження досудового розслідування (або в іншому місці за погодженням із відповідними учасниками процесу);

- кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків;

- у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря;

- не може продовжуватися без перерви понад одну годину;

- загальний час допиту дитини не може перевищувати дві години на добу;

- особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання;

- обов’язок бути присутніми при допиті;

- право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

Для належного проведення допиту дитини, яка є потерпілою за вказаною статтею КК України, доцільно детально вивчити наявні матеріали кримінального провадження для з’ясування низки обставин, а саме: встановлення обставин події злочину, всіх можливих даних про особистість потерпілого, її родинних зв’язків із затриманим (підозрюваним), встановлення осіб, котрі можуть бути зацікавленими у зміні чи відмові потерпілої від своїх попередніх показань, визначення напрямів подальших досліджень особистості потерпілого тощо.

Обізнаність слідчого з умовами життя, особливостями виховання, інтересами, соціальними зв’язками дітей сприяє встановленню комунікативного та психологічного контактів із ними під час допиту. Саме тому центральне місце при підготовці до допиту дитини, яка є потерпілою, займає вивчення його особистості, яке слід починати із ознайомлення з біографічними та іншими даними, що є у матеріалах. Зазвичай цих відомостей недостатньо для прийняття обґрунтованого тактичного рішення щодо визначення тактики допиту потерпілої дитини. У зв’язку з цим слідчому доцільно витребувати та ознайомитися з іншими документами, зокрема характеристиками, що розкривають моральні якості потерпілого, рівень інтелектуального розвитку, умови та спосіб життя, виховання, особливості мислення, відомості про фізичний та психологічний стан.

Також слід допитати як свідків тих осіб, які можуть дати характеристику особистості потерпілого; доручити оперативним працівникам встановити певні дані про особистість потерпілого; використовувати спеціальні психологічні методи (спостереження, бесіди з неповнолітнім потерпілим і узагальнення незалежних характеристик про його особистість).

Слідчому слід передбачити, яким чином процедура допиту може вплинути на комунікативну активність і здатність до встановлення психологічного контакту з особою, яка допитується.

Під час наступного етапу необхідно визначитися із питаннями, які в обов’язковому порядку слід поставити потерпілому.

Важливо питання формулювати таким чином, щоб зайвий раз не загострювати увагу потерпілого на обставинах вчиненого відносно нього злочину, але загалом підводити його до надання правдивих і об’єктивних показань. Допит повинен відбуватися у формі вільної розповіді із детальним викладенням обставин події, що розслідується. Однак здебільшого неповнолітні потребують детального розтлумачення того, що потрібно розповісти, які обставини цікавлять слідчого. Тому слід після вільної розповіді потерпілого задати ряд простих запитань, які жодним чином не стосуються події злочину (наприклад, звідки він щойно прийшов, що робив, коли отримав повістку тощо). Вільну розповідь неповнолітнього потерпілого слідчому не варто порушувати, а зосереджено вислуховувати. Таким чином, можна виявити той елемент показань, на котрий доцільно звернути особливу увагу. Саме на ньому слід згодом зупинитися детальніше, поставити уточнюючі чи доповнюючі запитання, які важливо правильно сформулювати, та визначити послідовність оголошення з метою встановлення всіх обставин події злочину.

При визначенні кола учасників допиту слідчому необхідно неухильно дотримуватися вимог статті 226 КПК України, якою визначено перелік осіб, котрі мають право участі в допиті, а саме педагог, а при необхідності лікар, батьки чи інші законні представники дитини.

Отже, підсумовуючи вище викладене, варто зазначити, що у проведенні допиту дитини, яка є потерпілою у кримінальному провадженні за статтею 315 КК України важливим є також особистість слідчого. Саме завдання слідчого під час допиту дитини - активно використати всі законні можливості, досягнення науки, свою професійну і життєву практику для отримання правдивих свідчень. При допиті дитини слідчому доцільно застосовувати тактичні й психологічні прийоми, що сприяють адаптації потерпілого до обстановки допиту та усуненню небажаних станів його психічної діяльності, встановленню комунікативного та психологічного контакту з потерпілим, стимулюють у потерпілого установку на необхідність дати правдиві показання. Зазначені тактичні прийоми можуть полягати у повідомленні про ціль, порядок проведення допиту осіб, які беруть у ньому участь. Слід переконати дитину потерпілого, що жодні відомості, які він повідомить про обставини вчинення злочину, не стануть відомими широкому загалу, до того ж потрібно ознайомити його із правом на забезпечення безпеки у разі наявності реальної загрози його життю, здоров’ю, житлу чи майну.

Враховуючи специфіку допиту дитини у справах про наркотики, а також вчинення інших злочинів щодо дітей, а також дітьми, вважаємо за доцільне запровадження інституту ювенальних слідчих в системі слідчих підрозділів МВС України. Крім того, пропонуємо розроботи методики проведення допиту дітей за різними віковими категоріями (наприклад: до 14 років, від 14 до 16 років, від 16 до 18 років) з урахуванням психологічних, соціально-побутових, кримінологічних та інших особливостей.