Список використаних джерел:

1. Лобан И.Е. Судебно-медицинская деятельность в уголовном судопроизводстве: правовые, организационные и методические аспекты / И.Е. Лобан, И.Г. Заславский, В.Л. Попов. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 467 с.

2. Федоренко В.А. Актуальные проблемы судебной баллистики / В.А. Федоренко. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2011. – 208 с.

3. Федоренко В.А. Криминалистическая реконструкция траектории полета снаряда: Учебное пособие / В.А. Федоренко, М.М. Переверзев. – Саратов: СЮИ МВД России, 2008. – 84 с.

4. Ягодин А.Ф. Участие специалиста-баллиста при воспроизведении обстановки и обстоятельств события по делам, связанным с применением огнестрельного оружия / А.Ф. Ягодин // Криминалистика и судебная экспертиза. – 2009. – № 55. – С. 64-68.

Гаврилюк Василь Васильович –

слідчий СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області

Вимоги до протоколів слідчих і процесуальних дій

Постановка проблеми. Протокол є основною та обов’язковою формою фіксування слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні. Протокол як один із способів фіксації ходу та результатів слідчих і процесуальних дій має відповідати встановленим вимогам, при цьому як вказівкам, встановленим у законі, так і практичним рекомендаціям щодо його складання та оформлення. Без дотримання законодавчих вимог протокол буде вважатися недопустимим, а без дотримання практичних рекомендацій слідча чи процесуальна дія може втратити свою ефективність, користь, що зможе призвести не тільки до труднощів у розслідуванні кримінального правопорушення, а й, можливо, до недотримань вимог закону. Саме тому важливим є розуміння та знання працівниками органів досудового розслідування усіх вимог до протоколів.

Стан дослідження. Наукових досліджень у зв’язку із новим законодавством за даним напрямком дуже мало. Проблеми протоколів слідчих і процесуальних дій та вимог до них досліджували Белоусов А.В., Гулкевич Т.З., Радецька В.Я., Шейфер С.А., Сагайдюк П.Г. та ін.

Аналізуючи праці вітчизняних та зарубіжних науковців, а також законодавство України, можна сформувати вимоги, яким повинні відповідати протоколи:

1. Невідкладність. Протоколи слідчих дій складають або в ході слідчої (розшукової) дії або безпосередньо після її закінчення. Тим часом на практиці спостерігається запізніле складання протоколів, деколи навіть після проведення слідчої (розшукової) дії. В результаті сам слідчий і поняті, якщо вони були присутні при слідчій дії, можуть просто забути її хід і результати, що тягне за собою спотворення останніх, втрату частини інформації, а деколи і конфлікти з понятими. Своєчасне протоколювання має і важливий тактичний сенс, виключаючи можливість для підозрюваного у випадках, коли при складанні протоколу утворюються невиправдані тимчасові перерви, використовувати їх для обдумування нових, більш вигідних для нього варіантів показань [2, с.189]. Невідкладність стосується як проведення слідчих (розшукових) дій у випадку наявності підстав для них та необхідності в їх проведенні, так і без відкладної фіксації проведення цих дій у відповідній процесуальній формі [3, с.5]. Так, в ході допиту запис показань у протокол здійснюється за трьома варіантами: паралельно з даванням показань; після закінчення давання показань; за окремими епізодами, щоб записувати показання в ході допиту [4, с. 279-280.] Кожний із варіантів має позитивні і негативні сторони.

2. Повідомлення учасників про застосування науково-технічних засобів. Закон виходить з неприпустимості таємного застосування вказаних засобів (наприклад, таємного звукозапису, зйомки прихованою камерою і т.д.), оскільки це не відповідало б правовому характеру відносин між учасниками інформаційного процесу та позбавляло б їх гарантій об'єктивного відображення інформації. Тому в протоколі фіксується факт попереднього повідомлення цих осіб про застосування технічних засобів.

3. Відображення факту роз’яснення прав і обов'язків учасникам слідчої дії. Це правило повинно носити універсальний характер і застосовуватися при проведенні будь-якої слідчої дії.

4. Відображення як змісту, так і результатів пізнавальної діяльності. Оскільки в пізнавальній діяльності, крім слідчого, можуть брати участь інші особи (спеціаліст, експерт), в протоколі має бути описано, які операції з виявлення і закріплення фактичних даних були ними виконані (наприклад, пошук слідів у косопадаючому світлі, застосування слідокопіювальної плівки, питання, задані експертом допитуваному, обставини, на які він звернув увагу слідчого, і т.п.). Відображення в протоколах слідчих дій не тільки отриманого результату, тобто певної інформації, а й самого процесу її отримання є яскравим проявом посвідчувальної сторони доказування, оскільки дозволяє іншим учасникам доказування переконатися в допустимості доказів. У той же час протоколи слідчих дій, спрямованих на одержання тільки словесної інформації (наприклад, допиту), відображають у більшій мірі зміст інформації, ніж процес її отримання [2, с.191].

5. Збереження форми словесного повідомлення. Прагнучи зменшити втрату доказової інформації, закономірну в усіх відображуючих процесах, кримінальний процесуальний закон звужує межі перетворення форми усної інформації. Показання підозрюваного, потерпілого, свідка записуються в протокол допиту від першої особи і, по можливості, дослівно. Однак вказівка про дослівний запис не є категоричною, і це не випадково. Пошуковий характер кожної слідчої дії спонукає слідчого не включати до протоколу допиту відомості, які явно не відносяться до справи, а також повторення, другорядні деталі, неясні і незрозумілі вирази після того, як вони уточнені, і т.д. Спрощення викладу в цьому напрямку надається закономірним і пояснюється відмінністю в об'єктах пізнання: слідчий сприймає факт, про який розповідає свідок під кутом зору предмета доказування, свідок же описує його у всьому різноманітті зв'язків з навколишнім оточенням, в тому числі і несуттєвих зв'язків. Тому вимога дослівної фіксації в першу чергу має на увазі слова і вирази, що несуть особливе смислове навантаження і характеризують особливості сприйняття та рівень розвитку допитуваного. У той же час в текст протоколу може бути включена інформація, безпосередньо в слові не виражена, але укладена в контексті усного повідомлення. Під час складання протоколу, зазначає А.П. Шеремет, необхідно враховувати судову перспективу. Так, в протоколі огляду місця події обстановка повинна бути відображена так, щоб за описом можна було чітко уявити місце події і у випадку необхідності відновити обстановку за протоколом [4, с.262]. В протоколі не повинні зазначатися властивості об'єктів, що не можуть бути встановленими безпосереднім спостереженням без здійснення експертного або лабораторного дослідження. Протокол складається з дотриманням логіки, у чітких та зрозумілих висловлюваннях та фразах [5, с.303]. Особа, яка складає протокол, повинна усвідомлювати, що складені документи будуть вивчатися на наступних стадіях провадження, а тому відображена в них інформація повинна бути чітко викладеною та зрозумілою.

6. Вказівку на умови і результати застосування технічних засобів. У разі застосування факультативних засобів фіксації результатів слідчих дій - фотографування, звуко- і відеозапису, виготовлення зліпків і відбитків слідів - протокол повинен відображати відомості про порядок застосування цих засобів. У протоколі зазначається, які саме технічні засоби застосовувалися, умови та порядок їх використання, об'єкти, до вони були застосовані, і отримані результати. Застосовуючи звукозапис, необхідно вказати в протоколі допиту дані про технічні засоби та умови звукозапису (вид звукозаписного приладу, швидкість запису, тип носія інформації), а також заяви допитуваного з приводу правильності звукозапису, відмітки про відтворення їй звукозапису і т.д. [2, с.192]. Про факт фіксування ходу й результатів процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів обов'язково зазначається у вступній частині протоколу відповідної дії.

7. Особливий порядок посвідчення протоколів. Як уже зазначалося, закон надає підозрюваному, потерпілому, свідку, спеціалісту та іншим особам, які беруть участь у процесі передачі інформації, право робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу. У протоколі слідчої дії повинно бути зафіксовано як роз'яснення права робити зауваження, так і зміст зроблених тим чи іншим учасником зауважень. Важливо також зазначити і про вимоги щодо суб’єкта складання протоколу. Так, Сагайдюк П.Г. зазначає, що однією із вимог, що висувається до протоколу, є складання його від третьої особи слідчим, який є відповідальним за проведення слідчої (розшукової) дії [6, с.50]. На нашу думку, ця позиція є не зовсім повною та точною, адже слідчий є не єдиною особою, яка уповноважена складати протоколи слідчих та процесуальних дій. Прокурор, проводячи досудове розслідування також має право складати протоколи. Крім того, працівники оперативних підрозділів, діючи на підставі та в рамках наданого їм доручення, відповідно до статті 40 КПК України, під час провадження слідчих (розшукових) дій користуються повноваженнями слідчих та мають право складати протоколи. Більше того, в окремих слідчих діях у складанні протоколу можуть брати участь й інші особи, наприклад, свідок, потерпілий, підозрюваний під час допиту можуть записувати свої показання в протоколі допиту власноручно, але і в такому разі участь слідчого чи іншої особи, уповноваженої на проведення слідчої чи процесуальної дії (прокурора, оперативного працівника в рамках виконання наданого йому доручення) є обов’язковою, основну роль у складанні протоколу все одно відіграють вони, адже стежать за ходом слідчої дії,заповняють реквізити протоколу та обов’язково підписують їх. Так, наприклад, протокол допиту складається слідчим або за його дорученням помічником слідчого, або стенографісткою, друкаркою [5, с.335]. Дійсно, законом не заборонено залучати для складання протоколу помічників, це є дуже ефективно під час складних слідчих дій, але про це обов’язково повинно бути зазначено в протоколі та повідомлено учасникам слідчої дії.

Всі особи, що беруть участь у слідчій дії, підписують протокол слідчої (розшукової) дії, що є засобом посвідчення правильності його змісту. Особливо детально регламентовано підписання протоколів тих дій, які здійснюються при відсутності понятих. Так, підозрюваний, потерпілий і свідок має право вимагати доповнення протоколу допиту і внесення до нього поправок. Доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол та засвідчуються підписом слідчого і допитуваного. Спеціально зазначається, яким чином допитуваний ознайомився із змістом протоколу: особисто прочитав, протокол був прочитаний слідчим. Важливе значення має і вказівка про необхідність підписання допитуваним кожної сторінки протоколу допиту. Відповідні норми закону встановлюють порядок підписання протоколу слідчої (розшукової) дії перекладачем, педагогом, спеціалістом та іншими особами, а також порядок засвідчення протоколу у випадку, коли підозрюваний, свідок чи інша особа відмовляються підписати протокол або не можуть зробити цього в силу фізичних недоліків. Таким чином, багато правил складання протоколу носять універсальний характер, тобто повинні застосовуватися при проведенні будь-якої слідчої дії. Наприклад, цілком оправдане поширення правила щодо підписання допитаним кожної сторінки протоколу допиту на багатосторінковому описі ходу і результатів будь-якої слідчої дії, особами, залученими до участі в ній. Слід зазначити, що в деяких випадках допитаний засвідчує не тільки повноту і правильність запису показань, відсутність доповнень та виправлень, або навпаки, зроблені ним доповнення та поправки, але й вчинення слідчим правозабезпечувальних операцій. Наприклад, практика виробила правило - засвідчувати допитаним роз'яснення йому перед проведенням слідчої дії не тільки обов'язків і відповідальності, але і прав. Зокрема, традиційно засвідчується факт роз'яснення ст. 63 Конституції України, заяви про те, що підозрюваний згоден дати показання без участі захисника і т.п. [2, с.194].

Процедура підписання протоколу учасниками процесуальної дії залежить від самих учасників. Перед підписанням протоколу особа, яка проводить цю дію, повинна повідомити учасників про їхнє право ознайомитись із текстом протоколу і про можливість ознайомлення з ним особисто кожного учасника, а за відсутності такого бажання - сприйняти на слух зміст протоколу, прочитаного особою, яка проводила процесуальну дію. Якщо ознайомитися особисто з текстом протоколу висловили бажання один або кілька учасників, їм така можливість повинна бути надана, а для решти протокол має бути прочитаний.

Підписи в протоколі ставляться всіма учасниками процесуальної дії після тексту з доповненнями і зауваженнями та описання процедури ознайомлення з ним. Якщо особа, яка брала участь у процесуальній дії, не може з будь-яких поважних причин особисто підписати протокол (сліпота, травми рук тощо), то процедура ознайомлення такого учасника з протоколом повинна здійснюватись у повному обсязі в присутності його захисника (законного представника), який засвідчує своїм підписом зміст протоколу, факт і процедуру ознайомлення цього учасника з протоколом та факт неможливості його підписання самим учасником.

Процесуальні вимоги щодо складання протоколів чітко окреслені в законодавстві. Але, крім процесуальних вимог є ще й інші вимоги, яким приділяється менше уваги вітчизняними та зарубіжними науковцями. Так, стосовно грамотності й культури оформлення протоколів чіткі критерії та рекомендації можна віднайти тільки в окремих наукових працях. З.Т. Гулкевич зазначає, що для протоколів слідчих дій характерний офіційно-діловий стиль, тому на них розповсюджуються обов’язкові вимоги, властиві даному стилю:

1. Точність. Мова протоколів слідчих дій повинна бути, передусім, точна, що забезпечується простотою словникового запасу, правильним застосуванням термінології, логічною послідовністю викладу. Точність мови виключає різне тлумачення тексту, сприяє розумінню і з’ясуванню змісту протоколу.

2. Зрозумілість. Протокол повинен бути написаний мовою, яка виключає інше трактування, бо це неминуче призводить до труднощів на практиці. Однозначне використання термінів, неприпустимість позначення одного поняття різними термінами – важливі умови точного і зрозумілого викладу в протоколах відомостей про факти і обставини.

3. Сучасність мови. Сучасні норми літературної мови виключають із вживання в діловій мові архаїзмів, церковнослов’янізмів і канцеляризмів.

4. Часте використання одних і тих же мовних засобів і їх однаковість. Однією із рис офіційно-ділового стилю є безперервний процес стандартизації ділової мови, в тому числі мови протоколів слідчих дій.

5. Економність і повнота опису. Економія мовних засобів досягається за рахунок стислого викладення тексту. Стислість – одна із важливих вимог до мови протоколів слідчих дій. Вона досягається можливим спрощенням синтаксичних конструкцій, пропуском слів, що не несуть змістової інформації і використання скорочень. Однак вимога стислості мови не повинна служити перешкодою для найбільш повного відображення у протоколах факту проведення , змісту і наслідків слідчої дії, вступати в протиріччя з вимогами точності викладу тексту.

6. Суворе дотримання норм літературної мови. Мова протоколів слідчих дій повинна строго відповідати нормам загальнолітературного слововживання, тобто тим нормам сучасної літературної мови, які безпосередньо не пов’язані з особливостями того чи іншого стилю або з якимись окремими умовами словесного викладу. Це – безумовна вимога, якої необхідно дотримуватись. Протоколи пишуться, в основному, згідно з граматичними нормами літературної мови і особливостями офіційно-ділового стилю [7, с.87-98.]. В.Я Радецька виділяє ще й інші вимоги, серед яких логічна послідовність викладу – чітко виявлені причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами, які можуть виражатися як у межах одного речення, так і в межах усього документа; переконливість викладу, що забезпечується обґрунтуванням висловленої в документі думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактів і цифрових даних тощо [8, с.169-170].

У висвітленні питання про культуру оформлення процесуальних документів та їх комунікативної функції доцільно розглядати спілкування посадових осіб за допомогою процесуальних актів із погляду дотримання етичних норм професійного спілкування. Невід’ємним елементом ділового спілкування є мовленнєвий етикет, тобто дотримання норм мовної поведінки співрозмовникам (увага до партнера, урахування його потреб, доброзичливе ставлення) для досягнення комунікації.

Загальні для всіх протоколів вимоги, що містяться у ст. 104 КПК України, конкретизуються в статтях КПК України, які регламентують порядок складання і зміст протоколу певної слідчої або іншої процесуальної дії. Так, наприклад, у ст. 231 КПК України визначені вимоги до протоколу про пред'явлення для впізнання особи, речі чи трупа. У частині 5 ст. 208 КПК України ідеться про відомості, які зазначаються у протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої та іншої процесуальної дії викликає сумнів у вірогідності викладених у ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні.

Висока інформативність і важливе доказове значення протоколів слідчих та інших процесуальних дій визначають необхідність прискіпливого ставлення до них, суворого дотримання встановлених законом вимог при їх складанні, повного, всебічного і об'єктивного відображення в них усіх виявлених фактів і обставин. Порушення, допущені як при провадженні слідчої дії, так і при складанні протоколу, можуть призвести до втрати істотних для справи доказів [9, с. 40]. Такі порушення викликають сумнів у вірогідності викладених у протоколі відомостей і тягнуть за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні

Дотримуючись усіх вимог до складання протоколів слідчих і процесуальних дій, особа, яка проводить досудове розслідування, не тільки зводить до мінімуму випадки визнання процесуальних дій та зібраних за ними доказів недійсними, але й піднімає імідж працівника правоохоронних органів за рахунок думки оточуючих після проведеної слідчої дії та грамотності її оформлення.