Організація роботи слідчих підрозділів органів внутрішніх справ україни в сучасних умовах

Упродовж 10 місяців 2014 року слідчими розслідувалося 5953 розбійних напади, з яких за вчинення 1619 повідомлено про підозру 1930 особам.

Із загальної кількості розбійних нападів, що перебували в провадженні, за 10 місяців 2014 року зареєстровано 2761, що на 652 більше, ніж за аналогічний період 2013 року.

Збільшення кількості розбійних нападів обумовлене активізацією кримінальних елементів на фоні неконтрольованого обігу вогнепальної зброї в державі, що надходить із зони АТО. Така тенденції спостерігається з початку цього року, однак з серпня кількість нападів поступово почала зменшуватися (у вересні зареєстровано 241 розбій, а вже в жовтні – 233).

Спостерігається значне збільшення кількості розбійних нападів, учинених із застосуванням та використанням вогнепальної зброї. На сьогодні з учинених у 2014 році розбійних нападів 34,6 % (955 розбої з 2761) – з використанням вогнепальної зброї.

Нерозкритими залишаються 84,3 % (кожен п’ятий) розбій, учинений з використанням вогнепальної зброї.

Для ефективного розкриття розбійних нападів, безумовно, повинна має бути забезпечена злагоджена робота оперативних підрозділів та слідчих.

Причини, що впливають на розкриття та розслідування розбійних нападів:

1. Укриття розбоїв шляхом визначення кваліфікації як менш тяжкі злочини (Головним слідчим управлінням щодня здійснюється моніторинг стану реєстрації розбійних нападів та відповідне реагування на кожен такий факт.

2. Відсутність ініціативи з боку оперативних служб при розслідуванні розбоїв (перед слідчими не ініціюються питання щодо проведення необхідних гласних та негласних слідчих дій). Участь оперативних служб зводиться до статичного «виконання» доручень слідчих. Така ж проблема і з оперативно-розшуковою діяльністю, пов’язаною з отриманням оперативними працівниками інформації від негласного апарату.

3. Проблеми з окремими категоріями потерпілих, які з тих чи інших причин не бажають співпрацювати зі слідством. Наприклад, банківські установи після отримання страхового відшкодування.

4. Закриття кримінальних проваджень щодо розбоїв. Такі кримінальні провадження нами вивчаються, аналізуються причини закриття. Обґрунтованість слідчими підстав не витримує критики. Так, лише в першому півріччі Головним слідчим управлінням до органів прокуратури направлено 20 закритих проваджень для перевірки законності прийнятих у них рішень.

Незаконні заволодіння транспортними засобами.

Згідно з даними ДІАЗ МВС, упродовж 10 місяців 2014 року слідчими зареєстровано в ЄРДР 11 165 правопорушень, пов’язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами, що на 3375 (або 30,2 %) більше, ніж за аналогічний період 2013 року (7790).

Найбільше зареєстровано угонів слідчими підрозділами Дніпропетровської (966, у 2013 році – 847), Донецької (2310 проти 677), Луганської (884 проти 492), Одеської (900 проти 756) областей та міста Києва (1440 проти 681).

Збільшення кількості кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами, насамперед, обумовлене суспільно-політичною ситуацією в державі, активізацією сепаратистських та радикальних рухів, в першу чергу на сході країни.

З метою ефективного розкриття та розслідування кримінальних правопорушень вказаної категорії, та попередження їх вчинення у подальшому Головним слідчим управлінням розроблено проект Закону України ,,Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом)”.

В умовах істотного ускладнення криміногенної ситуації в державі, пов’язаного із порушенням громадського порядку та безпеки громадян унаслідок фактичного проведення бойових дій у південно-східних регіонах держави, загрозливого значення набули факти неконтрольованого поширення вогнепальної зброї.

Так, згідно зі статистичними даними, за 10 місяців 2014 року зареєстровано 7835 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, 263-1 КК України, що на 927 (на 9%) більше, ніж за аналогічний період минулого року (6908). Проте слід відмітити обсяги зброї, яка може вилучатись у кожному конкретному випадку, – вони в кілька разів більші. Також якщо раніше вилучалася звичайна стрілецька зброя, то зараз, крім неї, велика кількість зброї масового враження (зокрема гранатомети, гранати, міни тощо).

Важливе практичне значення в процесі розслідування кримінальних правопорушень вказаної категорії має проведення огляду місця події в обов’язковому порядку із залученням спеціалістів НДЕКЦ МВС України та обов’язкове проведення експертиз, що надасть можливість сформувати слідчі версії для розкриття злочинів по гарячих слідах. Від злагодженості взаємодії учасників огляду у значній мірі залежить перспектива встановлення об’єктивної істини в провадженні, адже переважна більшість речових доказів виявляється під час огляду.

З метою підвищення ефективності документування та розслідування злочинів указаної категорії ГСУ МВС підготовлено доручення МВС від 08.09.14 №19160/Ск «Про організацію належного документування фактів виявлення зброї, бойових припасів та вибухових речовин».

Вимоги МВС спрямовані на залучення спеціалістів при проведенні оглядів, забезпечення взаємодії експертних та слідчих підрозділів для виявлення фактів застосування зброї одного й того ж виду та якісного документування злочину, активізації оперативно-розшукової діяльності щодо виявлення фактів злочину (документування збутів зброї в рамках ОРС, на кшталт наркозбутів), встановлення каналів постачання та призначення зброї, проведення профілактичної роботи серед населення, протидії пересиланню зброї поштовими відправленнями.

На даний час МВС опрацьовується також питання щодо вдосконалення відомчих автоматизованих обліків (у тому числі й викраденої та втраченої зброї), підвищення оперативності внесення відомостей до них та використання їх можливостей при розкритті злочинів.

У підрозділах органів внутрішніх справ відповідно до планових заходів Міністерства здійснюється прийом вогнепальної зброї (револьвери, пістолети, автомати, кулемети, карабіни, гвинтівки, саморобна вогнепальна зброя), боєприпасів до неї, холодної зброї (мисливські ножі, кинджали, кортики, стилети та ін.) та вибухових матеріалів, які громадянами здаються добровільно. Прийом зазначеної зброї проводиться спеціально виділеним працівником у порядку, передбаченому внутрішніми інструкціями МВС. Кількість таких «місячників» останнім часом збільшилась втричі, це пов’язано з відомими нам подіями час «Революції гідності» (відтік зброї із західних областей: військові частини, ОВС тощо) та тими, що відбуваються на Донбасі

Відповідно до частини 3 статті 263 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою та другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. У той же час звільнення від кримінальної відповідальності згідно з нормами КК України здійснюється виключно судом.

Як свідчить практика, криміногенна обстановка, що склалася внаслідок збільшення обігу зброї серед цивільного населення змушує ОВС діяти наступним чином: а) розпочинати кримінальне провадження і досліджувати історію походження того чи іншого предмета, а в подальшому закривати його через відсутність в діях особи ознак злочину; б) досліджувати зброю (перевірка її по ІПС, експертне дослідження тощо) без внесення відомостей до ЄРДР та прийняття рішення щодо її утилізації.

Неправдиві повідомлення про замінування.

У зв’язку із збільшенням кількості завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (у першу чергу замінування), що призводить до перешкоджання або ж припинення роботи підприємств, установ, організацій, транспорту, а також загострення соціально-політичної обстановки в країні, розслідування кримінальних правопорушень указаної категорії викликає інтерес суспільства та ЗМІ.

Динаміка збільшення кількості злочинів, зареєстрованих за ст. 259 КК України, є вкрай негативною. Практично щодня реєструється 7-10 проваджень щодо таких злочинів.

Станом на 1 грудня 2014 року зареєстровано 1080 кримінальних правопорушень вказаної категорії. Тобто, більш ніж утричі порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшилися кількість завідомо неправдивих повідомлень про мінування об’єктів.

Найбільше таких злочинів зареєстровано в місті Києві, Львівській, Одеській, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.

Разом з тим про підозру повідомлено лише у 9% проваджень (у 117 злочинах від 1235, що розслідувалися).

Найгірша ситуація в місті Києві, де про підозру повідомлено в 3% правопорушень (11 з 404), Полтавській – у 4% (1 з 26), Одеській – у 5% (4 з 80), Житомирській областях – у 7% (1 з 15), а в Закарпатській (7 злочинів), Івано-Франківській (6 злочинів) та Хмельницькій (14 злочинів) областях взагалі протягом 11 місяців 2014 року не встановлено жодного «мінера».

Причиною цього є неналежна організація взаємодії між слідчими, оперативними та експертними підрозділами. Несвоєчасні та неефективні дії оперативних та слідчих підрозділів щодо встановлення та подальшого отримання інформації про номери телефонів та мобільні термінали, з яких здійснюються дзвінки, призводять до невчасного внесення слідчими клопотань про тимчасовий доступ до документів мобільних провайдерів та непроведення невідкладно НСРД для встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК).

Крім того, значна кількість неправдивих повідомлень здійснюється одними й тими ж особами та з одного й того ж номера телефону. У той же час провадження про такі повідомлення продовжують розслідуватися окремо до встановлення ідентичності телефонних номерів, що призводить до розпорошення сил та засобів, а також нерідко – до дублювання роботи різними підрозділами.

Ураховуючи викладене, за ініціативою ГСУ опрацьовується питання щодо створення оперативного обліку (бази даних) номерів телефонів, з яких здійснюються повідомлення, до якої повинні вноситися всі номери телефонів операторів мобільного зв’язку та стаціонарних телефонів, дані про їх власників та інші дані.

Використання такого обліку значно скоротило б час на встановлення інших випадків повідомлень про замінування з конкретного номера.

Іншим питанням, над яким працює МВС, є покращання ефективності використання криміналістичного обліку голосів і мовлення. У першу чергу, це стосується автоматизації ідентифікації голосу диктора, оскільки на даний час вказаний процес відбувається «в ручному» режимі, що не сприяє оперативності розслідування.

Загалом з метою опрацювання питань удосконалення реагування органів внутрішніх справ на неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності у МВС відповідно до доручення заступника Міністра створено робочу групу, до якої увійшли представники ГСУ, ДГБ, ДКР, ГУБОЗ, ДОТЗ, ДНДЕКЦ МВС.

На даний момент робоча група працює над розробленням спільного плану заходів МВС щодо боротьби із завідомо неправдивими повідомленнями.

Крім того, звертаємо увагу, що з початку проведення антитерористичної операції на сході України до органів внутрішніх справ почали масово надходити повідомлення про безвісне зникнення та викрадення громадян, а також виявлення невпізнаних трупів.

З метою підвищення ефективності роботи правоохоронних органів щодо ідентифікації невпізнаних трупів та розшуку зниклих громадян наприкінці вересня 2014 року у Адміністрації президента проведено міжвідомчу нараду.

За її результатами МВС розроблено алгоритм дій щодо ідентифікації невпізнаних трупів. Суть алгоритму полягає у двох етапах ідентифікації:

Перший етап - це встановлення генетичних ознак невпізнаного трупа, що здійснюється шляхом проведення молекулярно-генетичної експертизи в рамках кримінального провадження. З цією метою з невпізнаних трупів відбираються біологічні зразки, за якими, призначаються молекулярно-генетичні експертизи. Установою, яка проводить вказані експертизи, визначено науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Запорізькій області.

Після проведення вказаної експертизи та встановлення ДНК-профілю особи невпізнаного трупа ДНК-картка з його генетичними ознаками направляється до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ) для поміщення до центрального автоматизованого обліку генетичних ознак людини з метою їх подальшої перевірки на співпадіння зі зразками ДНК-профілів родичів зниклих осіб.

Другим етапом ідентифікації є встановлення генетичних ознак близьких родичів (батьків, дітей) зниклих осіб, яка полягає у відібранні біологічних зразків у родичів та проведення за ними молекулярно-генетичних експертиз. Зразки, відібрані в родичів, досліджуються в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС. Результатом проведення вказаної експертизи є встановлення ДНК-профілю особи та його поміщення до центральної бази генетичних ознак людини.

Поміщений ДНК-профіль родича зниклого у автоматичному режимі звіряється з профілями невпізнаних трупів, наявних у базі даних.

При встановленні збігів негайно інформується орган, який призначив відповідну експертизу та проводить досудове розслідування, з метою подальшого інформування родичів загиблої особи.

З метою найбільш ефективної роботи щодо відібрання біологічних зразків у родичів зниклих осіб, у кожному обласному управлінні міліції створено робочі групи, які займаються організацією прийняття заяв про безвісне зникнення громадян, негайним відкриттям кримінальних проваджень, відібранням у родичів зниклих осіб біологічних зразків та призначенням відповідних експертиз.

Діяльність указаних груп чітко регламентовано відповідним дорученням МВС від 29.09.2014 (№20938/Ск). Для зручності користування посилання на відповідну інформацію у вигляді банера міститься на головній сторінці сайта МВС під назвою «Ідентифікація».

Усього з початку проведення антитерористичної операції слідчими підрозділами ОВС відкрито 3858 кримінальних проваджень за фактами безвісного зникнення чи викрадення громадян, з яких 967 – за фактом зникнення військовослужбовців, 2891 – цивільних громадян.

З часу розроблення алгоритму (01.10.2014) дій працівників органів внутрішніх справ щодо реагування на заяви і повідомлення про безвісне зникнення громадян в зоні АТО відкрито 1065 таких кримінальних проваджень.

За період проведення АТО виявлено 1387 невпізнаних трупів громадян, 926 з яких залишаються невпізнаними.

З метою ідентифікації невпізнаних трупів у родичів безвісти зниклих громадян відібрано 512 біологічних зразків, за якими призначено молекулярно-генетичні експертизи.

Відповідно до даних ДНДЕКЦ, на дослідження надійшло 893 зразки відібраних з тіл невпізнаних трупів громадян, з яких за 864 проведено дослідження та 480 ДНК-профілів внесено до Центральної бази генетичних ознак людини.

За даними Центральної бази генетичних ознак людини, установлено 110 збігів ДНК-профілів невпізнаних трупів з ДНК-профілями родичів безвісти зниклих громадян, у тому числі 30 – після розроблення алгоритму дій працівників органів внутрішніх справ щодо реагування на заяви і повідомлення про безвісне зникнення громадян в зоні АТО.

Осауленко Олег Анатолійович –

начальник кафедри досудового розслідування навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук