Список використаних джерел:

1. У справі фальсифікованих ліків у Львові затримали вже трьох осіб. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zik.ua/ua/news/2012/11/16/379302

2. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами : затвер. наказом МОЗ України від 31 жовтня 2011 р. № 723 / Офіційний вісник України. – 2011. – № 99. – С. 189. – Ст. 3650.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів: Закон України від 08 вересня 2011 р. № 3718-VI / Офіційний вісник України. – 2011. – № 81. – С. 9. – Ст. 2958.

4. Про лікарські засоби : Закон України від 04 квітня 1996 р. № 123/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів : Закон України від 05 липня 2012 р. № 5065-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 28. – C. 1496. – Ст. 300.

6. Судово-практичний коментар Кримінального кодексу України // За ред. А. В.Савченка. – К. : ЦУЛ, 2013. – 1271 с.

7. Кримінальне право України (Особлива частина) : тести // Р. Л. Максимович, Г.З. Яремко. – Л. : ДУВС, 2012. – 187с.

8. Кримінальне право України. Особлива частина : Навч. посіб. / С. І. Селецький – К. : ЦУЛ, 2012. - 330с.

9. Ткаліч В.Є. Окремі напрями протидії фальсифікації лікарських засобів / В. Є. Ткалич // Криміналістичний вісник. – № 2 (18). – К., 2012. – С. 102-106.

10. Про перелік інформації, яка повинна міститись у сертифікаті якості виробника лікарських засобів : лист Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України від 17 квітня 2002 р. № 1325/07-15. – Еженедельник «Аптека». – № 16. – 22.04.2002.

Проведення слідчих дій: питання теорії та практики

Чернявський Сергій Сергійович –

начальник наукової лабораторії з проблем досудового розслідування навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Попова Наталія Олександрівна –

здобувач наукової лабораторії з проблем досудового розслідування Національної академії внутрішніх справ

Особливості дій слідчого в разі виявлення викраденого транспортного засобу

Розслідування незаконного заволодіння автотранспортом здійснюється в конкретних умовах часу, місця, навколишнього середовища, у взаємозв’язку з іншими процесами об’єктивної дійсності, зокрема поведінкою осіб, які залучені до сфери кримінального судочинства, і під впливом інших, що нерідко залишаються не виявленими, факторів. Ця складна система взаємодій створює ту обстановку, в якій діє слідчий, співробітники оперативних підрозділів та інші суб’єкти, які беруть участь у процесі доказування. Така обстановка в теорії ОРД та криміналістиці визначається як “оперативно-тактична” або “слідча” ситуація.

Різні умови, на нашу думку, визначаються особливостями оперативно-тактичних ситуацій, що складаються в результаті вчинення злочину (виявлення злочину), або в результаті перевірки первинної оперативної інформації щодо вчинення злочину певним способом. Ці умови залежать насамперед від характеру вчинення злочину та специфіки джерел виявлення його ознак і, власне, саме вони впливають на тактику взаємодії з точки зору обрання найбільш доцільних форм і суб’єктів.

За допомогою узагальнення результатів вивчення кримінальних справ (проваджень) про злочини досліджуваної категорії можна виокремити декілька підгруп типових оперативно-тактичних ситуацій, пов’язаних з характером та обсягом інформації про виявлене кримінальне правопорушення на початковому етапі досудового розслідування. Однією з таких ситуацій є випадки, коли викрадений транспортний засіб (його частини) виявлено, але немає відомостей про особу, яка вчинила злочин.

У разі виявлення викраденого транспортного засобу слід додатково перевірити: законність володіння і користування цим автомобілем особою, у якої його було вилучено (детально з’ясувати обставини придбання транспортного засобу: де, коли, у кого, за яку суму, яким чином оформлялась угода купівлі-продажу); правильність оформлення документів, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу, достовірність зазначених у них даних; з’ясувати обставини придбання і реєстрації транспортного засобу з використанням наявних автоматизованих інформаційно-довідкових систем; провести огляд за участю спеціаліста-техніка для з’ясування слідів змін ідентифікаційного номера, заміни вузлів та агрегатів, слідів перефарбування; перевірити правомірність видачі доручення на право користування і розпорядження транспортним засобом або договору відчуження (дарування, купівлі-продажу).

Ознаки підроблення або заміни номерів вузлів та агрегатів, як правило, виявляються: підрозділами ДАІ МВС України під час несення патрульно-постової служби та під час несення служби нарядами ДПС; у разі продажу транспортних засобів через торговельні організації, на авторинках; при проведенні реєстраційних операцій у РЕП ДАІ МВС України із залученням спеціалістів ДНДЕКЦ МВС України з комплексного дослідження транспорт­них засобів та документів, що їх супроводжують.

Вивчення слідчої та експертної практики показало, що поширеними є зміни ідентифікаційних номерів транспортних засобів за такими категоріями: 1) легкові автомобілі іноземного виробництва: переварювання номерної панелі (28 %), перебивання частини номера кузова (22 %), вварювання частини панелі з номером кузова (15 %), що загалом складає 65 % від загальної кількості; 2) легкові автомобілі країн СНД: переварювання номерної панелі (32 %), знищення номера двигуна (13 %), знищення номера кузова (10 %), що загалом складає 55 % від загальної кількості [1].

При наявності відомостей про можливе місце знаходження легалізованого автотранспортного засобу або особи, яка вчинила злочин на території, яка обслуговується іншим ОВС, після початку кримінального провадження та за рішенням слідчого судді після погодження з прокурором на проведення негласних слідчих (розшукових) дій надсилають цьому органу розшукове доручення, у якому зазначаються: відомості про обставини вчинення таких злочинів та дані про осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення; відомості про транспортний засіб та його прикмети (марка, модель, рік випуску, ідентифікаційні номери, характерні пошкодження автотранспортного засобу; місця можливого знаходження незаконно легалізованого автотранспортного засобу; заходи, які необхідно вжити після встановлення, затримання автотранспортного засобу або осіб, що вчинили незаконне заволодіння автотранспортним засобом, та осіб, які займалися підробкою або заміною його номерів вузлів та агрегатів.

Автотранспортні засоби, що були об’єктом заволодіння, найчастіше виявляються під час проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Водночас їх вилучення допускається й під час проведення огляду. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 237 КПК України, слідчий при проведенні огляду вилучає транспортний засіб як річ, яка має значення для кримінального провадження. Слідчий зобов’язаний негайно оглянути і опечатати транспортний засіб із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, а в разі якщо огляд транспортного засобу на місці здійснити неможливо або його огляд пов’язаний з ускладненнями він тимчасово опечатується і зберігається у такому вигляді доти, доки не буде здійснено його остаточний огляд.

Огляд транспортного засобу рекомендується розпочати шляхом зустрічної перевірки відповідності записів у супроводжуючих документах транспортному засобі, після чого розпочати загальний огляд на відповідність типу транспортного засобу; типу кузова; кольору; марки, моделі транспортного засобу; року виготовлення; наявності та стану ключів від замків запалювання, а також наявності пошкоджень на зовнішніх замках та на замку запалювання, наявності слідів демонтажу механічних протиугінних засобів (розрізане кермо, пошкоджені педалі тощо), наявності та змісту додаткового ідентифікаційного маркування.

Огляд номера кузова (ідентифікаційного номера транспортного засобу). У відповідності до міжнародних стандартів, починаючи з 1980 року, на невід’ємній панелі несучого кузову (лонжеронні рами) кожного транспортного засобу повинен наноситися його ідентифікаційний номер , який складається з трьох частин.

Слід знати, що інколи злочинці забувають і втрачають у транспортному засобі різні інструменти, прилади, оснащення, упаковку та інші предмети, що використовувалися при підробці або знищенні номерів. Тому необхідно ретельно оглянути салон, багажник, моторний відсік, кузов, відділення (сумку) для зберігання інструментів, нішу для зберігання запасного колеса і інші приховані порожнини на предмет виявлення вищезгаданих предметів.

Другим етапом огляду транспортного засобу є перевірка комплектації автомобіля, а також показання лічильника пробігу на спідометрі автомобіля, встановлення слідів наявності або відсутності слідів демонтажу на кріпленні панелі приладів і елементах обробки салону автомобіля, слідів злому замків дверей, речового ящика, демонтажу протиугінних і блокуючих пристроїв, порушення цілісності колонки рульового колеса, педального вузла, частин замків, що обертаються, відповідності ключів всім замкам і електронним системам автомобіля, наявності або відсутності знаків, що дублюють маркування, і “особливих прикмет”.

Оглядаючи комплектацію транспортного засобу, необхідно звернути увагу на комплект ключів в автомобілі і визначити передбачену конструктивними особливостями кузова автомобіля їх працездатність, тобто плавне без затримок і втикання повертання ключа при відкриванні замків дверей, багажника і замка запалювання. На транспортних засобах, які обладнані протиугінними системами – також вимикача запалювання і центральних замків дверей і кришки багажника.

Третім, завершальним, етапом огляду транспортного засобу вважається огляд моторного відсіку і порівняння ідентифікаційних даних на блоці двигуна з даними в технічному паспорті і сервісній книжці. Особливу увагу слід звернути на комплектування силового агрегату коробкою перемикання передач (механічна або автоматична). При огляді силового агрегату і навісного устаткування слід звернути увагу не тільки на вид кріплення даних агрегатів і навісного обладнання, але і на маркування, що складається з ідентифікаційного номера комплектації і позначення року випуску.

Наявність слідів підтікання паливно-мастильних і охолоджуючих речовин, проступання ізолюючого і герметизуючого матеріалів, перекоси засобів ущільнення, наявність слідів впливу інструментів на вузли кріплення, свідчать про затягування вузлів, що з’єднуються при демонтажі.

Оглядатися повинні: геометричні параметри робочої поверхні маркувального майданчика блоку двигуна в зоні розташування знаків маркування; елементи кріплення силового агрегату (двигуна і коробки передач) автомобіля до кузова і один до одного; зовнішній вигляд, геометричне зображення і технологія нанесення рельєфних знаків ідентифікаційного маркування номера і стилізованих емблем; зовнішній вигляд і технологія нанесення рельєфних знаків виробничого позначення; зовнішній вигляд і спосіб кріплення заводської ідентифікаційної таблички, її геометричні і кольорові параметри; структура наявних кодованих маркувань; наявність або відсутність слідів демонтажу і повторної установки таблички; відповідність зовнішнього вигляду заклепок односторонньої клепки; встановленого на підприємстві-виготовлювачі, відповідного кодового позначення виявленого кольору фарбування (з врахуванням можливої зміни відтінку кольору кузова під впливом різних експлуатаційних факторів) відповідним позначенням на заводській табличці.

До огляду місця події доцільно залучити спеціаліста-криміналіста, який надає слідчому допомогу у виявленні, фіксації та вилученні предметів та слідів, які мають значення для розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, використовуючи при цьому відповідні техніко-криміналістичні засоби; здійснює їх попереднє дослідження; дає пояснення з приводу походження тих або інших виявлених на місці події слідів та предметів; орієнтує слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи про техніко-криміналістичні прийоми й межі огляду місця події, у межах яких варто відшукувати сліди й предмети; сприяє повному й правильному відображенню отриманої інформації в протоколі огляду місця події, бере участь у складанні доданих до нього планів та схем; після закінчення огляду надає допомогу слідчому в упакуванні виготовлених зліпків та предметів, які вилучаються з місця події, і дає рекомендації з їх безпечного транспортування [2].

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучене у ході огляду майно вважається тимчасово вилученим майном, тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше наступного робочого дня після вилучення транспортного засобу зобов’язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначеного майна. У разі неподання слідчому судді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна воно негайно повертається особі, у якої його вилучено (ч. 7 ст. 237 КПК України). У разі ж визнання прокурором безпідставності тимчасового вилучення майна (транспортного засобу) він виносить постанову про повернення зазначеного майна особі, у якої його вилучено (п. 1 ч. 1 ст. 169 КПК України).

Водночас, з огляду на положення ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного (обвинуваченого) або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвину­ваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Натомість, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України допускає, що тимчасово вилученим майном у вигляді речей можуть бути предмети, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. Тобто, якщо огляд проводився у кримінальному провадженні, де особі повідомлено про підозру, слідчий повинен, керуючись ст. 171 КПК України, звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Автомобіль, який вважається речовим доказом, як і інші речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядається, фотографується та докладно описується в протоколі огляду. Загалом зберігання речових доказів стороною обвинува­чення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 “Про порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження” [3].

Згідно з п. 20 цього Порядку, автомобілі зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках ДАІ МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

У кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлялося про підозру, слідчий, керуючись ст. 160 КПК України, після закінчення строку, встановленого для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. У КПК України не врегульовано питання стосовно зберігання вилученого автомобіля з підробленим ідентифікаційним номером двигуна, шасі або кузова або в разі виявлення факту підроблення свідоцтва про його реєстрацію, якщо винувату особу не встановлено. У таких випадках слід керуватись ч. 5 ст. 237 КПК України та вважати такі транспортні засоби предметами, вилученими з обігу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 “Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках” [4], підрозділам Державтоінспекції для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів дозволено укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління МВС. У разі потреби зазначенні державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.

При огляді виявленої автомашини бажана присутність потерпілого, який може повідомити, які предмети пропали з автомобіля, а які з’явилися, у тому числі доцільно звернути увагу на наявність недопалків у салоні автомобіля й поруч із ним і, якщо вони не належать потерпілому, вилучити для подальшого проведення біологічної експертизи. В окремих випадках, особливо коли є відомості, що злочинці нещодавно покинули автомобіль, доцільно використовувати службово-пошукового собаку, який може вказати напрям, у якому злочинці пішли від машини.

Іноді виникає необхідність упізнання потерпілим власної автомашини. Ця ситуація трапляється, якщо на двигуні й кузові машини перебиті номери і внаслідок експертного дослідження не вдалося встановити початкові. Для цього доцільно ще раз найдетальніше допитати потерпілого про всі зовнішні ознаки автомобіля, проведені ним раніше заміни вузлів і деталей, можливе перефарбування або підфарбування окремих частин автомобіля.