Список використаних джерел:

1.Закон України від 16 травня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України»із змінами і доповненнями, внесеними  Законом України від 4 липня 2013 року N 406-VII[Електронний ресурс]www.ligazakon.ua

Кирій Леся Миколаївна –

старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ МВС України, кандидат юридичних наук, майор міліції

Особливості розслідування кримінальних правопорушень за фактами ухилення від призову за мобілізацією

Статтею 17 Конституції України на Збройні Сили України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Порядок проходження військової служби, правове регулювання відносин між державою та громадянами України у зв’язку із виконанням ними зазначеного конституційного обов’язку регламентовано Законом України ,,Про військовий обов’язок і військову службу”.

У зв’язку з поширенням проявів тероризму на території України, що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і працівників військових формувань та правоохоронних органів України у східних регіонах держави, концентрацією угруповань військ (сил) зі значним наступальним потенціалом на території Російської Федерації поблизу державного кордону України, загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України, з метою забезпечення оборони держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1,17,20частини першої статті 106 Конституції України Президентом України видано ряд Указів, які затверджено Законами України від 17.03.14 № 1126-VІІ та від 22.07.2014№ 1595-VII ,,Про часткову мобілізацію”.

Правовими підставами для мобілізації є:

1. Конституція України.

Відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України: Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, а згідно пункту 31 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

2. Закон України ,,Про військовий обов’язок і військову службу”.

 Згідно пункту 1 статті 1 Закону України ,,Про військовий обов’язок і військову службу” щодо  військового  обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов’язані -  особи,  які  перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових  формувань на  особливий період,  а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За умов військових дій на сході держави, відповідно до вимог сьогодення надзвичайно важливим є виконання вимог законодавства України про військовий обов’язок, військову службу та мобілізацію усіма суб’єктами цього процесу.

Згідно статті 15 даного Закону у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку (громадянин досяг 18 років та не досяг 25 років, не має відстрочки від проходження строкової служби) зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України.

Відповідно до статті 39 Закону України ,,Про військовий обов’язок та військову службу” призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією проводиться в порядку, визначеному Законом України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, а також не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців.

3. Закон України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Статтею 22 Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів). З моменту оголошення мобілізації громадянам, які перебувають на  військовому обліку, забороняється зміна місця проживання без дозволу військового комісара.

Категорії осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначено статтею 23 цього Закону.

Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

• заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 

• визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

•  чоловіки,  на  утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

• жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу  у  разі  їх  згоди і тільки за місцем проживання);

• жінки  та  чоловіки,  на  утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;

•  усиновителі,   опікуни,   піклувальники,   прийомні   батьки, батьки-вихователі,  на  утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи  можуть  бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки  за місцем проживання);

•  зайняті постійним  доглядом  за особами,  що його потребують, відповідно до законодавства  України,  в  разі  відсутності  інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

•  народні депутати України,  депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

•  інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян  у передбачених законами випадках.

•  призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період  не  підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

Під час мобілізації громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до військових комісаріатів або відповідних підрозділів Служби безпеки України, надавати будівлі, споруди, транспортні засоби, інше майно Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-­рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням його вартості в порядку, передбаченому законом.

Військовозобов'язані повинні з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів).

У разі, якщо зазначені громадяни не з’явилися за викликом, то підпункту 22 абзацу 1 статті 10 Закону України ,,Про міліцію” передбачено обов’язок органів міліції здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу.

Своєчасне та швидке проведення мобілізації є запорукою ефективного відбиття воєнного нападу на країну або виконання Україною відповідних міжнародних зобов’язань по спільній обороні від агресора. Тому ухилення від призову до лави ЗС військовозобов’язаних контингентів в умовах таких, що розпочалися або передбачаються, воєнних дій, створює серйозну загрозу для безпеки держави в сфері оборони.

 Безпосередній об’єкт цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до частини 2 статті 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов’язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначає мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведен­ня національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, Збройних Сил, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до цього Закону цільова мобілізація у мирний час може проводитися з метою ліквіда­ції наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

Об’єктивна сторона злочину виражається в бездіяльності - в ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову за мобілізацією має місце у випадку, коли особа, яка відповідно до статті 29 Закону України ,,Про військовий обов’язок і військову службу” отри­мала повістку про призов, і не з’являється без поважних причин до при­зовного пункту в строки, зазначені у повістці.

Відповідно до пункту 11 статті 2 Закону України ,,Про військовий обов’язок і військову службу” злочин виключається за наявності підтверджуючих документів поважних причин неприбуття своєчасно на навчальний збір строк зазначений у повістці.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов’язаного до військового комісаріату для призову на збори у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:

• смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;

• хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов’язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;

• здійснення стосовно військовозобов’язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття;

• потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;

• складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт – особа що підлягає мобілізації. Відповідно до статті 19 Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” це: військовозобов’язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).

Слідчий отримавши заяву або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке виразилось в ухиленні від призову за мобілізацією повинен відповідно до частини 1 статті 214 (Початок досудового розслідування) КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, однак перед внесенням відомостей слідчий зобов’язаний перевірити наявність наступних ознак, які свідчать про вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме:

1. Наявність Указу Президента України, яким оголошено про мобілізацію.

2. Видання наказу військового комісара певного військового комісаріату про збір військовослужбовців.

3. Перебування особи, яка підозрюється в учиненні вказаного кримінального правопорушення на військовому обліку.

4. Офіційне сповіщення особи, про необхідність прибути у визначений час на збірний пункт чи до військового комісаріату для призову на військову службу за мобілізацією.

Наголошуємо, що підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 336 КК України є вручення військовозобов’язаному офіційного виклику (повістки) встановленого зразку під особистий підпис, з обов’язковим роз’яснення про наслідки неявки за викликом. Виклики наприклад по телефону чи поштою не вважаються як належне повідомлення про необхідність прибуття до військового комісаріату. 

Офіційне сповіщення може здійснюватись шляхом вручення повістки чи мобілізаційного розпорядження.

Відповідно до пункту 64 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів і повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності. У необхідних випадках повістки можуть вручатися громадянам безпосередньо за місцем їх проживання. Також відповідно до пункту 68 вищезазначеного положення повинен зберігатися корінець повістки з підписом військовослужбовця про те, що його попереджено про день і час явки у районний військовий комісаріат. Тобто повідомлення має бути вручене особисто.

Законодавчого визначення ,,повістки з військкомату” немає, однак відповідно до визначення з юридичного словника повістка – це письмове повідомлення про виклик до офіційного державного органу — військкомату, на засідання суду, а також про виклик до слідчого чи прокурора. Вона адресована конкретній особі із зазначенням точної адреси установи, яка викликає, місця і часу явки, містить попередження про наслідки неявки.

У разі відмови військовозобов’язаного від отримання повітки він повинен письмово зазначити про відмову від отримання повістки, однак будучи придатним за станом здоров’я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Мобілізаційне розпорядження – це адміністративний документ, який інформує військовозобов’язаного, що військовий комісаріат його призначає в ту чи іншу команду і розраховує на нього у визначений термін визначеної військової частини. 

Мобілізаційні розпорядження можуть вручати не лише особисто військовозобов’язаним, а й їхнім рідним. Поставивши підпис про отримання документа, родичі зобов’язані передати розпорядження адресату. Крім того, відповідно до Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, військовозобов’язаний з оголошенням указу про часткову мобілізацію повинен не пізніше, як у семиденний термін з’явитися у військовий комісаріат.

Звертаємо увагу, що повістка і мобілізаційне розпорядження – це два різні документи, які несуть різне юридичне та інформаційне навантаження. Перша висилається у випадку оголошення військового стану чи зборів. Друге допомагає збірному пункту швидко сформувати команди для відправлення в ту чи іншу частину. 

5. Відсутність права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, відповідно до ст. 23 Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

6. Неприбуття у визначений час до місця призову та не повідомлення про причини неприбуття для призову за мобілізацією. Відсутність поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов’язаного до військового комісаріату для призову на збори у строк, установлений військовим комісаріатом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 (зазначалося раніше).

Встановивши, що дії військовозобов’язаного підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України слідчий вносить відомості до ЄРДР та розпочинає розслідування.

Під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України необхідно:

• встановити якими саме нормативними документами керуються військові комісари щодо призову за мобілізацією та долучити відповідні нормативні документи до матеріалів кримінального провадження;

• витребувати у військкоматі дані на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення даної категорії, а саме чи проходив військову службу, якщо так то де, коли та ким, а якщо ні, то чому;

• допитати працівників військового комісаріату в тому числі військового комісара, щодо порядку призову за мобілізацією та вручення повістки;

• встановити та допитати в якості свідків осіб, які вручали повістки про виклик до військового комісаріату (в тому числі за мобілізацією) військовозобов’язаному;

• витребувати довідку про склад сім’ї правопорушника;

• надати запити до лікарень чи амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, тобто за місцем проживання військовозобов’язаного, з метою встановлення, чи не звертався останній за медичною допомогою, чи не перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні та чи не потребують його близькі родичі постійного догляду;

• в разі необхідності провести допит рідних та сусідів правопорушника з метою встановлення причин правопорушення та способу життя правопорушника;

• надати запит до Державної прикордонної служби з метою встановлення, чи перетинав кордон правопорушник в той час, коли йому потрібно було з’явитися до військкомату;

• зібрати характеризуючі дані на правопорушника, а саме дані від лікаря нарколога та психіатра, вимогу на судимість, характеристики (з місця проживання та з місця роботи, навчання), копію військового квитка в разі наявності;

• провести інші необхідні слідчі (розшукові дії), необхідність проведення яких може виникнути в ході розслідування кримінальних проваджень даної категорії;

• вразі наявності достатніх підстав, повідомити правопорушнику про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення.