5. Забезпечення належного виконання

господарського договору

Виконання господарського зобов’язання боржником полягає в здійсненні ним тих дій, які повинні бути здійснені відповідно до змісту зобов’язання. Виконання умов господарського договору здійснюється відповідно до принципів.

Принципи виконання господарського зобов’язання – це встановлені законом основні положення, яких необхідно дотримуватися в процесі виконання зобов’язання:

1. Принцип належного виконання встановлює, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов зобов’язання (договору), вимог закону, акта планування, а за відсутності цих умов і вимог – відповідно до вимог, що в певних умовах зазвичай ставляться.

Дія цього принципу спрямована на те, щоб виконання кожного конкретного зобов’язання неодмінно приводило до досягнення тієї мети, заради якої його було встановлено.

2. Принцип реального виконання означає неприпустимість заміни того, що зобов’язаний зробити боржник, грошовою компенсацією у вигляді відшкодування збитків і сплатою неустойки. Закон вимагає, щоб зобов’язання виконувалися в натурі – передавалося майно, виконувалися роботи, надавалися послуги тощо, стосовно яких суб’єкти ввійшли в правовідносини. Зобов’язання вважається виконаним належним чином, коли виконано нижчезазначені вимоги до:

- суб’єктів зобов’язання;

- предмета виконання;

- строків виконання;

- місця виконання;

- способу виконання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором або уповноважена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов’язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором або не випливає зі змісту зобов’язання.

Зобов’язана сторона має право:

• виконати зобов’язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом чи договором або не випливає зі змісту зобов’язання;

• відмовитися від виконання зобов’язання в разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка від виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу зобов’язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.

Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються (ст. 198 ГК України):

1. У безготівковій формі через установи банків, що реґулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р.

2. Готівкою через установи банків, що реґулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р.

Грошові зобов’язання учасників господарських відносин мають бути вираженими й підлягати оплаті у гривнях.

Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р., Декрету КМУ України "Про систему валютного реґулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р., Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р., Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.03.1999 р.

Способи забезпечення виконання договірних зобов’язань такі: