4. Відповідальність суб'єктів

Підприємницької діяльності

За порушення законодавства

Про банкрутство

Види порушень у сфері банкрутства:

- просте – суб‘єкт господарської діяльності (СГД) заподіює шкоду кредиторам із необережності, і це є наслідком безгосподарних або ризикованих дій, вчинених боржником;

- злісне – це обман суду й кредиторів щодо дійсного стану майна боржника. Проявляється в штучному збільшенні пасиву або зменшенні активу боржника шляхом підробок, приховування майна, відчуження його в невигідних угодах, дарування, імітування й підтвердження неіснуючих боргів.

Інституту банкрутства стосуються чотири статті Кримі­нального Кодексу України: фіктивне банкрутство (ст. 218), доведення до банкрутства (ст. 219), приховання стійкої фінансової неспроможності (ст. 220), незаконні дії у випадку банкрутства (ст. 221), а також ст. 215 ГК України.

Фіктивне банкрутство (ст. 218 КК) вчиняється з метою ухилення від повернення грошей державі чи добросовісним підприємцям.

Такі порушення караються штрафом від 750 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) або обмеженням волі на строк до трьох років.

Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК) – подання кредиторові недостовірних відомостей про фінансовий стан СГД, які свідчать про його неспроможність виконувати свої зобов’язання перед кредиторами; заподіяння великої матеріальної шкоди кредиторові.

Такі порушення караються позбавленням волі на строк до двох років або штрафом 2000 до 3000 НМДГ із позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Доведення до банкрутства (ст. 219 КК) – умисне, із корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб здійснення власником або посадовою особою СГД дій, які призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Такий злочин карається штрафом від 500 до 800 НМДГ або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконні дії у випадку банкрутства (ст. 221 КК) – приховування майна або майнових зобов’язань, відомостей про майно боржника; передача майна боржника в інше володіння; відчуження або знищення майна боржника; фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську або фінансову діяльність.

Такий злочин карається штрафом від 100 до 500 НМДГ або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права зай­мати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тези лекції № 13

Господарсько-правова відповідальність

План

1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності.

2. Види, функції та принципи господарсько-правової відповідальності.

3. Види санкцій за правопорушення у сфері господарювання.

1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності

Більшість учасників господарських правовідносин заінтересовані в правомірній поведінці, як власній, так і своїх партнерів.

Причини правопорушень в економічному житті:

1) відсутність правових знань і навичок захищати свої інтереси;

2) недоліки в чинному законодавстві;

3) прийняття нормативно-правових актів без обґрунтованого прогнозування результатів їх використання і збалансованості інтересів учасників;

4) неправомірна поведінка посадовців і органів місцевого самоврядування стосовно учасників господарського життя;

5) нестабільність господарського життя;

6) некомпетентність частини учасників господарського життя, унаслідок чого ухвалюються рішення, складаються угоди, заздалегідь приречені на невдачу.

Одним із найефективніших способів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

Господарсько-правова відповідальність (ГПВ) – це злагоджена і впорядкована система санкцій, які застосовуються до правопорушників.

Господарськими санкціями згідно зі ст. 217 ГК України є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки.

Суб’єкти господарсько-правової відповідальності – суб’єкти господарювання, їх структурні підрозділи, учасники господарських відносин (у тому числі міністерства й інші центральні органи виконавчої влади та їх органи, що здійснюють контроль за дотриманням правил здійснення господарської діяльності).

Ознаки господарсько-правової відповідальності:

1. Настання внаслідок несприятливих чинників економічного характеру незалежно від застосування грошових санкцій або таких, що обмежують правоздатність суб’єкта господарювання.

2. Застосування у формі певної системи економічних санкцій, передбаченої господарським законодавством і укладеними угодами, локальними нормативно-правовими актами суб’єктів господарювання.

3. Застосування в разі скоєння правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об’єктивні протиправні дії чи без­діяльність правопорушника.

4. Настання незалежно від наявності вини правопорушника. У разі виключення законом чи договором може бути встановлено відповідальність за вину.

Риси господарсько-правової відповідальності:

І. Загальні (родові):

1) юридична підстава – закон;

2) фактична підстава використання ГПВ – правопорушення;

3) зміст – неґативні наслідки, які завдаються порушнику;

4) можливість використовувати державний примус для покладання на порушника ГПВ.

ІІ. Специфічні:

1) сфера використання – господарські правовідносини;

2) юридична підстава – закони й угоди;

3) фактична підстава – господарське порушення, склад якого залежить від виду ГПВ;

4) презумпція вини злочинця та особливості визначення вини;

5) суб’єкти – учасники господарських правовідносин;

6) спрямованість ГПВ на майнову базу правопорушника і лише в деяких випадках – на особу злочинця (примусова реорганізація);

7) змістом ГПВ є заходи впливу (санкції) – майнової або організаційної спрямованості, що позначається на економічних інтересах правопорушників;

8) порядок використання – залежить від виду та форми ГПВ:

а) судовий або претензійно-позовний;

б) безпосередньо кредиторами в оперативному порядку;

в) спеціальний – уповноваженими органами.