1. Цивільно-правові:

1) неустойка (штраф, пеня) (ст. 549 ЦК України). Це грошова сума або інше майно, які боржник зобов’язаний передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання;

2) порука (ст. 553 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником;

3) ґарантія (ст. 560 ЦК України). За ґарантією банк або інша фінансова установа, страхова організація ґарантує кредитору виконання боржником свого обов’язку;

4) застава (ст. 572 ЦК України). У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника;

5) притримання (ст. 594 ЦК України). Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання;

6) завдаток (ст. 570 ЦК України). Це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

2. Господарсько-правові:

1) правова (у тому числі договірна і претензійно-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного господарського договору;

2) позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним способом виконала зобов’язання, певних пільг або додаткових матеріальних благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було передано йому замовником для виконання обумовлених договором робіт);

3) неґативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, які застосовуються до порушника договірних зобов’язань (відшкодування збитків, сплата неустойки).

6. Договір поставки

Договір поставки (ДП) – це такий договір, за яким постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК).

Договори поставки мають особливу нормативну реґламентацію. Це Господарський і Цивільний кодекси України, Закони України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22.12.1995 р., "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 р., "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.1999 р., "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р., Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 та інші.

Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. У Господарському кодексі й Цивільному кодексі існують однакові поняття цього виду договору, між тим є відмінності за такими ознаками:

Ознака	Цивільний кодекс	Господарський кодекс
Сторони договору	Будь-яка юридична або фізична особа	Тільки суб’єкти господарської діяльності (крім відокремлених підрозділів)
Сфера застосування договору	Складається в підприємницькій діяльності, може застосовуватися в інших цілях, пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім використованням	Обмежується сферою господарювання

Ознаки договору поставки:

1) суб’єкти: постачальником і покупцем є суб’єкти господарської діяльності (СГД);

2) цільова спрямованість договору є господарською, не пов’язаною з особистим, сімейним, домашнім використовуванням; мета – забезпечення господарських потреб учасників господарських відносин;

3) об’єкт – продукція виробничого призначення, товари для продажу на ринку;

4) моменти укладення та виконання договору не збігаються в часі.

Вимоги до договору поставки:

1) предмет договору – кількість, асортимент, сорти, групи, підгрупи, марки, типи, розміри продукції;

2) строк і порядок поставки. Строк ДП (звичайний – 1 рік; більше року – довгостроковий) визначається сторонами. Якщо в договорі строк його дії не обумовлено, він вважається укладеним на 1 рік. Строк поставки для продукції виробничо-техніч­ного призначення визначається на квартал, для товарів народного споживання – на місяць. Графік поставки – місяць, декада, доба та інше;

3) якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам. При цьому номери й індекси стандартів, технічних умов указують у договорі (копія вказаних стандартів за бажанням покупця);

4) вимоги щодо комплектності товарів визначаються відповідно до вимог стандартів, технічних умов. Проте в договорі може бути передбачено поставку додаткових до комплекту виробів;

5) порядок виконання. Під час виконання договірних зобов’язань постачальник повинен дотримуватися таких правил:

а) у кожне тарне місце покласти документацію згідно з договором, стандартами, технічними умовами;

б) чітко оформити розрахункові документи;

в) дотримуватися чинних транспортних правил передачі вантажу транспортній організації;

г) контролювати осіб, котрі здійснюють облік продукції та документально її оформляють;

6) порядок прийняття поставленої продукції. Покупець зобов’язаний здійснити прийняття продукції від транспортного органу, перевірити збереження вантажу: наявність пломб на транспортних засобах; їх непошкодженість, відбитки на пломбах, стан вагонів або контейнерів, цілісність тари; назву вантажу й відповідність маркування транспортним документам. У разі порушення яких-небудь обставин повинен бути складений комерційний акт. Прийняття продукції здійснює уповноважена керівником особа, яка несе відповідальність за дотримання правил прийняття продукції. Якщо при прийнятті товару виявлено недостачу, одержувач повинен зупинити прийняття, застосувати заходи щодо збереження продукції та скласти акт, який підписується особами, які здійснюють прий­няття вантажу. Після цього викликати представника постачальника для складання двостороннього акта, який підписує керівник підприємства-одержувача. Претензії у зв’язку з недостачею повинні бути надіслані постачальнику не пізніше 10 днів після складання акта;

7) відповідальність за неналежне виконання договору поставки.

Відповідальність за невиконання договору поставки може мати форми:

1) відшкодування збитків – у повному розмірі. Проте розмір збитків може бути визначений сторонами наперед у твердій сумі або за відсотковою ставкою залежно від обсягу виконання зобов’язань або строків виконання;

2) штрафні санкції: за державними контрактами щодо порушення умов якості товарів – 20% вартості неякісних товарів; сплата пені за порушення строків виконання зобов’язань – 0,1% вартості товарів, за якими допущено прострочення виконання, а за прострочення більше 30 днів – штраф у розмірі 7% вказаної вартості;

3) оперативно-господарські санкції: відмова покупця від прийняття й оплати поставлених товарів у разі поставки неякісних товарів; достроковий розрив договору поставки.