2. Поняття, ознаки

та функції господарського договору

Господарський договір (ГД) – засноване на угоді сторін і зафіксоване в установленій законом формі зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та суб’єктами – юридичними особами, що не господарюють, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін у сфері господарювання.

Ознаки договору:

1. Особливий суб’єктний склад – однією зі сторін господарського договору є суб’єкт господарювання.

2. Спрямованість на забезпечення господарської діяльності – матеріально-технічне забезпечення, реалізацію продукції (робіт, послуг), спільну діяльність, інвестування.

3. Тісний зв’язок із плановим процесом – відображає систематичну господарську діяльність, пов’язану з плануванням.

4. Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача, продукції, її оплата) та організаційних елементів.

5. Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів і загальногосподарських інтересів.

6. Можливість відступу від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, угоди, які укладаються в межах рамочних контрактів).

Функції господарського договору:

- реґулятивна функція – за допомогою господарського договору здійснюється реґулювання відносин між сторонами;

- координаційна функція – сторони господарського договору розробляють умови цього договору шляхом досягнення компромісу між учасниками господарських відносин;

- контрольно-інформаційна функція – за допомогою господарського договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності суб’єктів господарювання;

- охоронна функція – захист прав і законних інтересів сторін у разі порушення договірних зобов’язань;

- планування – як господарських зв’язків, так і поточної діяльності суб’єктів господарювання;

- "опосередкування" відносин між суб’єктами господарювання. Саме господарські договори є підставою виникнення зобов’язань між учасниками господарських відносин, які забезпечують можливість координації їх діяльності, узгодження інтересів, досягнення компромісу з метою отримання взаємовигідних для сторін результатів. Узгодити економічні інтереси сторін у договірних відносинах із загальногосподарськими інтересами – це обов’язок сторін договору вжити всіх заходів, необхідних для виконання договірних зобов’язань, з урахуванням інтересів кожної сторони.

3. Класифікація господарських договорів

I. За ознакою виникнення договірних зобов’язань:

1) плановані договори – укладаються на підставі прийнятого державного замовлення;

2) реґульовані договори – укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин.

II. За ознакою взаємного положення сторін у договірних відносинах:

1) вертикальні – укладаються між нерівноправними суб’­єктами;

2) горизонтальні – укладаються між рівноправними суб’єктами.

III. За терміном дії:

1) довгострокові договори – укладаються на термін понад 5 років (договір оренди цілісного майнового комплексу);

2) середньострокові договори – терміном дії від 1 до 5 років (договори підряду на капітальне будівництво);

3) короткострокові договори – терміном дії до одного року;

4) разові договори – укладаються на одну господарську операцію.

IV. За економічним змістом:

1) договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

2) договори на передачу майна в користування (оренда, лізинг);

3) підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-пошукових, дослідно-конст­рук­торських робіт);

4) транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, експлуатації залізничної під’їзної колії та ін.);

5) договори на надання банківських послуг (договори на розрахунково-касове обслуговування, кредитування, факторинг та ін.);

6) договори на надання інших послуг (щодо охорони об’єктів, зберігання майна та ін.);

7) договори про спільну діяльність – договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність;

8) засновницькі договори.

V. За тривалістю використовування у сфері господарювання:

1) традиційні договори – застосовуються впродовж багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

2) новітні договори – з’явилися недавно (договір лізингу, договір факторингу, агентські договори).

VI. За ступенем складнощів розрізняють:

1) прості договори – містять ознаки договору одного виду (купівлі-продажу, перевезення, підряду, майнового найму);

2) комплексні (складні) договори – передбачають наявність ознак декількох вищезазначених договорів (договір факторингу, договір лізингу).

VII. Залежно від ролі у встановленні господарських зв’яз­ків розрізняють:

1) генеральні договори – визначають основних учасників договірних відносин і параметри їх наступних договірних зв’яз­ків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);

2) субдоговори – укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду).

VIII. За ознакою можливості або неможливості коректування договірних умов:

1) некоректовані договори – одна або дві сторони договірних відносин позбавлені можливості коректувати заздалегідь визначені умови договору;

2) коректовані договори – умови договору шляхом вільного волевиявлення, мають рекомендаційний характер.

ІХ. У разі використовування при встановленні господарського зв’язку попередніх переговорів договірні відносини між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:

1) попередні договори, у яких фіксуються: намір сторін укласти в майбутньому основний договір певних параметрів, зобов’язання сторін щодо проведення підготовчих дій (страхування ризиків, підготування документації, отримання ліцензій), а також відповідальність сторін за ухилення від укладення основного договору;

2) основний договір укладається на умовах і в строк, визначений попереднім договором.

X. Залежно від домінування в господарському договорі майнових або організаційних елементів:

1) майнові договори: до них належать договори, у яких домінують майнові елементи (міни/бартеру, підряду, банківського обслуговування, значна частина транспортних договорів);

2) організаційні договори (ст. 186 ЦК), спрямовані на забезпечення організації господарської діяльності учасників господарських відносин (засновницькі договори, договори про кооперацію, про спільні інвестиції).

Види господарських договорів, укладення яких віднесено до повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування:

1. Державні контракти, державними замовниками у яких можуть бути Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені Законом України "Про Державний бюджет України", а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України.

2. Договори приватизації державного та комунального майна, продавцем якого є державні органи приватизації.

3. Договори оренди державного та комунального майна, орендодавцями якого є Фонд державного майна України, його реґіональні відділення й представництва, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.

4. Концесійні договори, концесієдавцями у яких є орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.