1. За способом установлення цін і тарифів:

1.1. Вільні ціни й тарифи:

а) договірні;

б) ціни, що встановлюються самостійно суб’єктами господарювання.

Вільні ціни застосовуються до всіх видів продукції, робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вони визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання.

1.2. Державні фіксовані та реґульовані ціни й тарифи, реґулювання яких здійснюються шляхом установлення:

а) державних фіксованих цін і тарифів;

б) граничних рівнів цін і тарифів або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та реґульовані ціни й тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, на продукцію та послуги суб’єктів господарювання, які є природними монополістами, на імпортні товари, що придбаваються за рахунок коштів Державного бюджету; законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію і послуги, які виробляють комунальні підприємства.

Органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, установлюючи фіксовані ціни, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію відповідно до закону (п. 6 ст. 191 ГК України).

Державні фіксовані та реґульовані ціни й тарифи встановлюються державними органами України. Рішеннями Конституційного Суду України було уточнено повноваження державних органів у галузі реґулювання цін і ціноутворення. Так, у рішенні Конституційного Суду України "Про ціни і тарифи на житлово-комунальні і інші послуги" від 10.02.2000 р. № 2-ор/2000 вказано, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про ціни і ціноутворення" Верховна Рада України визначає основи внутрішньої та зовнішньої політики, у тому числі цінової. Невід’ємною частиною реалізації основ політики ціноутворення в державі є визначення механізму та конкретних органів, на які покладено обов’язки щодо забезпечення виконання політики в цій сфері. Таким органом, зокрема, є Кабінет Міністрів України.

Постановою від 25.12.1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів міських рад, що стосуються реґулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін, цією постановою віднесено Міністерство економіки, Міністерство транспорту, Міністерство зв’язку, Міністерство фінансів, Міністерство освіти, інші міністерства і відомства, а також Рада Міністрів АРК, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.

Особливості ціноутворення мають зовнішньоторговельні ціни, за якими здійснюються експортно-імпортні операції. Відповідно до Закону України від 03.12.1990 р. "Про ціни і ціноутворення" у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) ціни можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, сформовані відповідно до цін та умов світового ринку.

Частина 4 стаття 21 визначає порядок формування контрактної (зовнішньоторговельної) ціни при здійсненні експортно-імпортних операцій з участю іноземних контраґентів. Визначено два правила формування цін у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Перше правило передбачає формування ці­ни шляхом досягнення угоди між учасниками зовнішньоекономічного контракту з урахуванням попиту й пропозиції, а також інших чинників, які діють на відповідних ринках на момент укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів). Відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 06.09.2001 р. № 201 в зовнішньоекономічному договорі визначається ціна одиниці вимірювання товару і загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), які поставляються за договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою.

Друге правило вимагає формування контрактної ціни учасників зовнішньоекономічної діяльності відповідно до індикативних цін, що вводяться Міністерством економіки з питань європейської інтеграції України відповідно до законодавства, зокрема Указу Президента України "Про заходи по удосконаленню кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10.02.1996 р. і затвердженим ним Положенням про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 2 вказаного Положення під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися або складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки й умов здійснення розрахунків, визначених законодавством України. Індикативні ціни можуть вводитися:

- щодо експорту товарів, для яких застосовано антидемпінгові заходи;

- щодо імпорту товарів, для яких застосовано спеціальні імпортні процедури;

- щодо експорту товарів, для яких установлено режим квотування, ліцензування;

- щодо експорту товарів, для яких установлено спеціальні режими.

Переліки індикативних цін на відповідні товари містяться в наказах Міністерства економіки та з питань європейської ін­теграції України, що публікуються в газеті "Урядовий кур’єр" не менше ніж раз на місяць.

За суб’єктом ціноутворення ціни: