1. Суб'єкти й об'єкти приватизації

Приватизація – один з основних напрямків перетворення української економіки на ринкових засадах, її успіх або невдача багато в чому визначають хід економічної реформи.

Процес приватизації офіційно розпочався в Україні 1 грудня 1992 року, і на сьогодні уже створено відповідні організаційні та правові його засади.

Процеси приватизації зумовили прийняття низки нормативних актів, які реґламентують, і визначають правовий режим і механізм приватизації. Це перш за все Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств від 04.03.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями); Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 р.; Закон України "Про приватизаційні папери" від 06.03.1992 р; Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 р.

В окремих галузях народного господарства можуть бути визначені особливості правового й організаційного реґулювання приватизації майна державних підприємств. Такі особливості встановлені, зокрема, Законами України "Про особливості прива­тизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України" від 18.05.2000 р., "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 р., "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" від 14.09.2000 р.

Приймаються також закони, що реґулюють питання при­ватизації окремих державних підприємств. Наприклад, Закон України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»" від 13.07.2000 p., Закон України "Про особливості приватизації пакета акцій, що належить державі в статутному фонді ВАТ «Маріупольський металургійний комбі­нат імені Ілліча»" від 2.11.2000 р.

Крім того, процеси приватизації реґулюються декретами Кабінету Міністрів України, постановами, указами Президента України.

Щороку приймається Державна програма приватизації, яка визначає умови та пріоритети проведення приватизації, завдання та прогнози щодо зміни структури власності. У Державній програмі приватизації визначаються:

- завдання щодо приватизації майна, яке перебуває в дер­жавній власності, і державного майна, що належить Автономній Республіці Крим;

- відповідні способи приватизації для різних груп об’єктів;

- завдання відповідним органам виконавчої влади із забезпечення проведення приватизації;

- заходи щодо залучення інвесторів до процесу приватизації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація майна державних підприємств України – це відчуження майна, що перебуває в загальнодержавній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб.

Основні цілі приватизації в Україні:

- структурна перебудова економіки – формування ринкових відносин;

- розвиток конкуренції й обмеження монополізму;

- одержання підприємством ефективного власника;

- залучення додаткових інвестицій з метою підвищення ефективності виробництва й відновлення основних фондів під­приємств.

Завдання приватизації: забезпечення підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки.

Основними принципами приватизації є:

• законність;

• рівноправність громадян та їхня соціальна захищеність;

• пріоритетне право громадян України та колективу підприємства на придбання державного майна;

• безкоштовна передача частини державного майна кожному громадянинові України на основі приватизаційних сертифікатів;

• переважне право трудових колективів у виборі форм власності та придбанні своїх підприємств;

• своєчасна й правдива інформація громадянам про хід приватизації;

• створення сприятливих умов для залучення інвестицій.

Об’єктами приватизації є:

• цілісні майнові комплекси державних підприємств і їх структурних підрозділів;

• об’єкти незавершеного будівництва й законсервовані об’єкти;

• акції (частки, паї), які належать державі в майні господарських товариств та інших об’єднань.

Не можуть бути об’єктами приватизації:

Приватизації не підлягають казенні підприємства, а також нижчезазначені об’єкти, що мають загальнодержавне значення:

а) об’єкти, які забезпечують виконання державою її функцій, обороноздатність, економічну незалежність, а також об’єк­ти права власності українського народу, майно, яке складає матеріальну основу державного суверенітету України;

б) об’єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та збільшення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

в) об’єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави ґарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використовування або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

г) об’єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

Вичерпний список таких об’єктів міститься в статті 5 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (у ред. від 19.02.1997 р.). До таких об’єктів відносяться:

• майно органів державної влади й управління, Збройних Сил України, Служби безпеки України;

• золотий і валютний фонди;

• атомні електростанції та ін.

Перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за постановою Кабінету Міністрів України.

Суб’єктами приватизації є:

• державні органи приватизації: Фонд державного майна (ФДМ) України, його реґіональні відділення і представництва, органи приватизації в Автономній Республіці Крим;

• покупці (їх представники): громадяни Україні, особи без громадянства й іноземні особи; юридичні особи; юридичні особи інших держав;

• посередники.

Види посередників:

а) оперативні посередники (надають послуги з підготування об’єкта до приватизації, оцінки й продажу майна, консультації щодо вибору об’єкта приватизації, підготування документів);

б) фінансові посередники (зменшують ризик покупців у процесі приватизації, сприяють розвитку фондового ринку).

Державні органи приватизації – Фонд державного майна України, його реґіональні відділення та представництва в рай­онах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Державні органи приватизації мають такі повноваження:

• змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності;

• здійснюють повноваження власника державного майна в процесі приватизації;

• виступають орендодавцем майна, що перебуває в державній власності, згідно з законодавством;

• продають майно, що перебуває в державній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об’єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств;

• створюють комісії з приватизації;

• затверджують плани приватизації майна, що перебуває в державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;

• розробляють проекти державних програм приватизації та подають їх на затвердження Верховній Раді України;

• укладають угоди щодо підготування об’єктів до приватизації та їх продажу;

• укладають угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об’єктів приватизації;

• здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;

• виступають з боку держави засновником підприємств зі змішаною формою власності;

• беруть участь у розробленні міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання;

• здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном;

• контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

• здійснюють інші повноваження, передбачені цим законодавством України з питань приватизації.