2. Облік і оцінка основних фондів

Облік основних фондів може вестися як у натуральному, так і в вартісному вираженні. Облік основних фондів у натуральному вираженні представляє собою інвентаризаційний опис майна підприємства. У господарський практиці облік основних фондів у вартісному вираженні ведеться по початковій (балансової), відбудовної, залишкової, справедливої і ліквідаційної вартості.

Первісна (початкова) вартість містить у собі вартість (ціну) придбання даного виду основних фондів (верстата або приладу), плюс транспортні витрати на доставку, плюс вартість монтажу, налагодження і т.п.

У зв'язку з тривалістю виробничого функціонування і під впливом росту продуктивності праці ціна основних фондів, створених у різний час, може знижуватися (це можливо в нормальних економічних умовах, при низькому відсотку інфляції). Тому, для усунення негативного впливу цінового фактора основні фонди переоцінюють по їхній відбудовній вартості, тобто по вартості їхнього виробництва в умовах сьогоднішнього дня. На практиці відбудовна вартість визначається шляхом переоцінки діючих основних фондів з обліком їх фізичного і морального зносу, або на основі експертних оцінок по спеціальних рішеннях Кабінету Міністрів України.

Залишкова вартість - це первісна вартість основних фондів за винятком зносу, сума якого визначається по величині амортизаційних відрахувань за весь минулий період служби даного об'єкта основних фондів.

Ліквідаційна вартість - це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних фондів (часто це ціна брухту).

Справедлива вартість - це сума по який може бути здійснені обмін активами або оплата зобов'язань у результаті операції між зацікавленими сторонами.

3. Знос і амортизація основних фондів

Основні виробничі фонди в процесі експлуатації знашиваються. Розрізняють два види зносу - фізичний і моральний.

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними фондами своєї первісної споживчої вартості, що відбуває як у процесі їхнього функціонування, так і при їхній бездіяльності.

Розрізняють повний і частковий знос. При повному зносі фонди ліквідуються і заміняються новими. Частковий знос відшкодовується ремонтом.

Моральний знос - це зменшення вартості машин і устаткування під впливом скорочення суспільно необхідних витрат по їх відтворюванню (моральний знос першого роду); зменшення їхньої вартості в результаті впровадження нових, більш прогресивних і ефективних машин і устаткування (моральний знос другого роду).

Поступовий знос основних фондів приводить в остаточному підсумку до їх списання і порушує питання про заміну списаних основних фондів новими. Це вимагає пошуку засобів для фінансування цього процесу. З цією метою на підприємствах здійснюється амортизація.

Процес амортизації означає перенесення вроздріб вартості основних фондів протягом терміну їхньої служби на вироблену продукцію і послідуюче використання цієї вартості для відшкодування спожитих основних фондів.

Після реалізації продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеної вартості основних фондів, надходить в амортизаційний фонд у якому накопичується до певної величини, в основному відповідній первісній вартості (за винятком зношених основних фондів). Цей амортизаційний фонд (сума накопичених грошей) використовується для придбання нових речовинних елементів основних фондів замість зношених, тобто відбувається відновлення основних фондів.

У господарській практиці для обліку амортизації використовується величина амортизаційних відрахувань, тобто грошове вираження перенесеної вартості.

Величина амортизаційних відрахувань визначається по нормах амортизації від первісної (балансової) вартості основних фондів з урахуванням терміну їхньої служби.

Норми амортизаційних відрахувань установлюються на державному рівні, диференційовано по видах основних засобів на рік.

Річні норми амортизаційних відрахувань (постанова КМУ № 1075 від 6 вересня 1996 року) для груп основних фондів складають:

група 1-5%; група 2 - 25%; група 3 - 15%.

Амортизаційні відрахування входять до складу собівартості продукції (витрат виробництва).

Існує кілька способів нарахування амортизації, що може використовувати підприємство. Найбільш розповсюдженими є пропорційно-лінійний, податковий і прискорений спосіб нарахування амортизації

При лінійному способі погашення вартості основних фондів проводиться рівними щорічними частинами протягом усього терміну експлуатації.

Прискорена амортизація виробляється виходячи з подвоєної норми амортизаційних відрахувань, застосовуваної щорічно до залишкової вартості об'єкта.

Податковий метод нарахування амортизації передбачає нарахування амортизаційних нарахувань по встановлених державою нормам амортизації.

В даний час, відповідно до нових стандартів бухгалтерського обліку змінюється підхід до визначення амортизаційних відрахувань.