практик з псих упр перс_1 / література / маркетинг персоналу

вильність дій Першого. Після 5–7 хвилинного спілкування в цьому “стилі” пари спільно аналізують свій емоційний стан на різних стадіях спілкування.

Акт другий — “на підтвердження”. Емоційна установка Другого — “Ти все робив правильно”. Після аналізу Перший розповідає ту саму історію, а Другий працює на підтвердження правильності дій Пер шого (зразковий алгоритм для Другого: “Усе правильно. Ти ж не міг діяти ось так...”). При цьому Другому бажано використовувати ті ар гументи, якими “захищався” Перший під час першого акту. Далі па ри міняються ролями і проходять обидва акти.

Друга вправа. Всі учасники сідають по колу. Перший викладає ко ротко “зовнішній” малюнок своїх дій у якійсь складній ситуації. Дру гий (отримавши м’яч) викладає свою версію внутрішнього мотиву вання такої поведінки Першого в підтверджуючій риториці. Перший виявляє зворотну реакцію на ступінь збігу своєї внутрішньої логіки поведінки з версією Другого. Після цього Другий викладає свою історію. У підсумку всі учасники повинні інтерпретувати дії іншого і викласти свою історію.

“Входження в роль іншого” (ідентифікація)

Ідентифікація з роллю.

Перша вправа. Кожен з учасників повинен самостійно вибрати для себе роль, не сповіщаючи інших — яку. Роль може бути будь яка: від відомих персонажів (Гамлет, Остап Бендер та ін.) до умовних ро лей (“Хам”, “Сором’язливий” тощо). Після цього він повинен вигадати невеликий монолог від імені персонажу, продумати його характерний емоційний стан і потренуватися щодо входження в цей стан. Потім учасники сідають півколом і один з них демонструє заго тівку, тоді як інші повинні визначити назву ролі й написати її у своїх блокнотах. Після цього усі по черзі зачитують записані назви ролі. Після обговорення і коригувальних порад першому демонстратору свою заготівку показує наступний учасник.

Друга вправа. Кожний з учасників повторно демонструє свою (вдосконалену) заготівку, а інші ставлять йому різні запитання. Завдання демонстратора — реагувати на запитання, виходячи з логіки своєї ролі. По закінченні — загальне обговорення “збереження” чи “втрати” рольової позиції демонстратором.

Третя вправа. Учасники розподіляються на пари за бажанням і після нетривалої підготовки демонструють обговорення якоїсь теми,

341

перебуваючи у своїх рольових позиціях. Пари демонстраторів міня ються аж до виступу всіх учасників.

Ідентифікація з поведінкою іншого.

Перша вправа. Учасники розподіляються на пари і стають один навпроти іншого. Перший робить якісь довільні рухи (спершу дуже повільно, потім швидше). Завдання Другого — синхронно повторю вати рухи Першого. Після 2–3 хвилинної дії учасники міняються ролями.

Друга вправа. Всі учасники (крім двох) сідають півколом. Пер ший, стоячи, розповідає сидячим якийсь епізод (1–2 хв), потім сідає, а інші по черзі виходять на його місце і прагнуть відтворити харак терні риси міміки, жестів, пантоміми і мови Першого. По закінченні вправи учасники визначають, кому вдалося точніше відтворити “звички” Першого. Після цього в позицію Першого входить інший учасник з тим самим завданням для усіх. Коло повторюється.

Третя вправа. Учасникам дається завдання: Першому зробити рух, що відображає його внутрішній стан, а іншим повторити його 3–4 рази, намагаючись відчути, прожити стан людини (зрозуміти його). Після цього кожен викладає свою версію стану, а Перший роз повідає про свій дійсний стан. Далі позицію Першого займає інший учасник.

Ідентифікація з емоційно2почуттєвим станом.

Перша вправа. Учасникам роздаються картки, на кожній з яких описано один емоційний стан. Кожний з учасників, ознайомившись зі змістом картки (не показуючи її іншим), готується до “зображен ня” для інших заданого емоційного стану. Після цього учасники по черзі демонструють цей стан іншим, які повинні визначити його. Вислухавши усі версії, той, хто демонструє, повідомляє свій стан, після чого ті, хто точніше визначили його, розповідають іншим, як це їм це вдалося.

Друга вправа. Учасники розподіляються на пари. Перший (у парі) розповідає Другому про якусь свою проблему (не вигадану, а реальну). Другий уважно слухає і намагається відчути емоційно чуттєвий стан іншого. По закінченні розповіді Другий викладає свою версію того, що відчував Перший, розповідаючи про свою проблему. Перший визначає, наскільки точно Другий зрозумів його стан і, за необхідності, вносить корективи. Далі учасники міняють ся позиціями.

342

Третя вправа (ускладнене друге). Учасники розподіляються на пари. Кожен готує розповідь про якийсь випадок зі свого життя (наприклад, за останні 5 років), який би містив два елементи: спершу — надія і перші ознаки успіху, а потім — несподіваний “провал”. Пер ший розповідає свою історію Другому, намагаючись емоційно супро воджувати свою розповідь. Завдання Другого — відповісти на три запитання: що відчував Перший у момент, коли з ним реально відбу валися ці події? Що відчував Перший у момент розповіді цієї історії? Що відчували б Ви, якби виявилися в подібній ситуації?

Ідентифікація з мотивами.

Перша вправа. Індивідуальна робота. Кожен з учасників повинен вибрати собі для аналізу одного з членів групи. Потім у самостійному розмірковуванні він має зрозуміти мотиви цієї людини щодо тренінгу. Оскільки “внутрішні” мотиви виявляються в “зовнішній” поведінці, той, хто аналізує, повинен знайти “факти” поведінки аналізованого, які підтверджують версію мотивів.

Спільна робота. Всі учасники сідають по колу. Один з них (“ана літик”) викладає свою версію мотиву того, кого він вибрав для аналізу, не називаючи при цьому того, про кого йдеться. Після цього учасники визначають його. Потім аналітик називає ім’я того, кого він мав на увазі, й наводить факти, що підтверджують його версію. Далі в позицію “аналітика” переходить наступний учасник зі своєю “заготівкою” версії мотиву того, кого він вибрав для аналізу. По закінченні підводяться загальні підсумки вправи.

Друга вправа. Кожному з учасників дається картка з приблизно таким змістом: “Довідатися про настрій учасників”, “Довідатися про ставлення до сьогоднішньої погоди”, “Визначити ставлення до ко лективу, що зібрався на тренінг”, “Зрозуміти, що не подобається в тренінгу”, “Зрозуміти, чого зараз хочеться понад усе” тощо (зміст картки учасники один одному не показують). Завдання — протягом 2 хв бесіди з двома співрозмовниками знайти відповідь на запитання в картці. При цьому намагатися зробити так, щоб інші не зрозуміли Вашого мотиву. Після цього дається 5 хв на індивідуальну підготов ку. Далі троє сідають окремо (неначе на сцені) від інших (глядачів). Першому учаснику дається 2 хв на вирішення завдання (при цьому він веде розмову, а двоє інших є пасивними). Після закінчення часу всі намагаються визначити справжній інтерес Першого. Далі учасники міняються позиціями.

343

“Доходження загальної думки” (культура комунікації)

Відпрацювання навичок автора версії.

Вправа “повернення до теми” (два учасники). Першому дається завдання викласти послідовну низку думок за темою від початку до кінця. Другому — докласти будь яких зусиль для того, щоб вивести розмову за межі теми (анекдоти, випадки що не стосуються теми, цікаві сторонні факти, позатематичні концептуальні міркування тощо). Внутрішнє завдання Першого — тактовно повертати розмову в межі теми і довести свою низку думок до кінця.

Вправа “структурний виклад” (два учасники). Кожен з учасників готує (3 хв) свій варіант розповіді “Про переговорний процес” для людини, яка нічого про нього не знає. По черзі обоє учасники викла дають один одному свої варіанти, причому, той, хто слухає, повинен ототожнюватися з людиною, незнайомою з цією тематикою. Далі учасники узгоджують оптимальну структуру такої доповіді для не посвяченого.

Вправа “логічність викладу” (два учасники). Кожен з учасників готує повідомлення, в якому свідомо порушує логіку викладу. Потім Перший викладає свою підготовлену версію, а Другий, вислухавши її, розміщує частини викладеного в логічній послідовності. Після цього викладає виправлений варіант і погоджує його з Першим. Далі учасники міняються місцями.

Вправа “визначення компетенції партнера”(два учасника). Один з учасників готує коротку розповідь на тему, яку він добре знає, і вик ладає її іншому. Другий у процесі розуміння зазначає у своєму блок ноті незрозумілі моменти, терміни тощо. Після закінчення розповіді Другий вказує незрозумілі місця, Перший вносить у свою розповідь необхідні виправлення, спрямовані на зняття труднощів у розумінні й викладає розповідь вдруге. Якщо другий виклад приймається ро зуміючим, то учасники міняються місцями.

Відпрацювання навичок розуміючого версію.

Вправа “емоційна стійкість” (два учасники). Учасникам даються теза й антитеза за тематикою переговорів. Завдання Першого — викла сти свою версію, зберігаючи емоційну врівноваженість. Завдання Дру гого —”розгойдати”, вивести із себе Першого шляхом некоректних ви падів (“Ви некомпетентні в цьому питанні” тощо), емоційного тиску, переривання та ін. При цьому Другий не вимовляє свою антитезу, а “чіпляється” за слова Першого. Потім учасники міняються місцями.

344

Вправа “структурне розуміння” (два учасники). Перший учасник недбало викладає розрізнені змісти, наприклад про переговори, а Другий, фіксуючи сказане Першим, структурує запропоновані ним змісти в організованішу версію розуміння.

Заборона: Другому не можна привносити нічого свого. Після цьо го він перевіряє своє розуміння в Першого. Далі учасники міняються місцями.

Вправа “контроль розуміння” (два учасники). Перший викладає свою думку (коротко: одна дві пропозиції); Другий повинен пе ревірити правильність розуміння, прагнучи мінімально вживати слова Першого. Учасники багаторазово проробляють цю вправу, міняючись місцями.

Вправа “адекватність розуміння” (два учасники). Перший викла дає свою точку зору з певного питання; другий готує два варіанти ро зуміння Першого: одне — адекватне, інше — зі спеціальним привне сенням свого змісту. Потім Другий озвучує обидві версії, а Перший повинен визначити: яка з них є правильною, а яка — з перекручен ням його точки зору. Далі учасники міняються місцями.

Вправа “утримання позиції (розуміючого)” (три учасники). Двом учасникам даються “теза — антитеза”. Після підготовки своєї аргументації вони вступають у суперечку. Третій учасник че кає переходу їхньої суперечки в неформальну, емоційно пов’я зану з позиціями, що відстоюються ними. Саме в цю мить він зу пиняє дискусію і пропонує одному з тих, хто дискутує, викласти своє розуміння іншого. При цьому Третій стежить за відпо відністю того, хто озвучує позицію розуміючого, і зупиняє ко мунікацію у разі його переходу в критичну позицію. Далі відбу вається зміна ролей у трійці (до перебування кожного у всіх тре нувальних позиціях).

Відпрацювання навичок критика версії.

Вправа “коректність критики” (три учасники). Перший учас ник викладає свою думку з певного питання. Другий знаходить те, з чим не згодний, і здійснює критику в образливій, некоректній формі. Завдання Третього: переформулювати критику Другого в коректну (стосовно Першого) форму. Далі всі учасники аналізують свої враження від взаємодії. Після цього міняються місцями.

Вправа “поділ тези й особистості” (два учасники). Перший вик ладає свої тези з певного питання; Другий готує критику двох типів:

345

а) думки; б) автора, після чого висловлює обидва критичні зауважен ня. Завдання Першого — “згорнути” критику себе і перевести розмо ву на предмет обговорення (тобто на пункт “а” — критика думки). Після цього учасники міняються місцями.

Вправа “межі авторської думки” (два учасники). Перший учас ник висловлює свою думку з певного питання. Другий подумки добудовує версію автора (“...сказане автором можна продовжити в такий спосіб”). Далі Другий вводить критику щодо добудованих ним самим наслідків думки автора (тобто критикує те, що автор не говорив, але, на його погляд, мав на увазі). Перший учасник повинен визначити правомірність продовження його думки, що Другий зробив самостійно. Якщо це продовження неправильне, він повинен зрозумілим для Другого способом провести межу між своєю думкою і домислом Другого. Після цього учасники міня ються місцями.

Відпрацювання навичок організатора комунікації.

Вправа для організатора комунікації. Учасники розподіляються на підгрупи по 3–4 особи у кожній. Один з учасників кожної підгрупи призначається організатором комунікації (ОК). Потім він ставить завдання перед іншими членами підгрупи з аналізу ситуацій практикуму 4 (с. 357) і розпочинає обговорення. У процесі обгово рення ОК здійснює контроль і корекцію відповідності учасників об говорення позиціям автора, розуміючого і критика. Якщо в ОК ви никають утруднення з керування комунікацією, він фіксує їх у своєму блокноті. Після завершення обговорення здійснюють загаль ний аналіз утруднень ОК і ефективності його дій (поради дають учасники обговорення і тренер). Далі ОК призначає наступного учасника, і процедура повторюється. Після завершення повного цик лу (тобто кожен з учасників відпрацював у позиції ОК) підгрупи поєднуються для тренерської мікроконсультації.

Після цього відбувається ще один цикл, що також закінчується мікроконсультацією, в якій тренер визначає типові помилки ОК і потрібні навички для успішного управління комунікацією (див. таблицю).

Самореалізація в команді (культура самовираження).

Самовираження поза межами і в межах.

Вправа “самовираження в межах” (два учасники). Перший учас ник повинен викласти Другому свої думки із довільно обраної

346

Типові помилки ОК	Необхідні навички
Нерозрізнення форми обговорення	Формування	здатності	розрізнення
	змісту й форми роботи
Відсутність контролю меж обговорення	Набуття здатності побудови змістовної
	та комунікативно позиційної меж
Входження в одну з комунікативних	Формування здатності відповідати по
позицій (наприклад, автора, критика)	зиції організатора комунікації й утриму
	ватися в ній
Відсутність самоконтролю своєї організа	Формування рефлексивних здатностей;
торської функції	набуття якостей самоорганізації в по
	зиції організатора комунікації
Відсутність здатності до корекції інших у	Формування коригувальних здатностей
разі їхнього виходу за межі позиції	з повернення інших комунікаторів у межі
	їхніх позицій
Формальні “причіпки” до способу взає	Усвідомлення	розбіжностей позитивної
модії, що гальмують обговорення	й руйнівної корекцій стосовно способу
	взаємодії комунікаторів
Корекції без урахування психологічного	Формування навички психотехнічної ко
стану іншого	рекції іншого
Відсутність корекції безпідставності ав	Формування здатності розрізняти тезу й
торства й критики	підставу; набуття навичок корекції тез
	автора й критика
Невміння відстежувати й коригувати	Набуття вміння відстежувати й коригу
відповідність комунікаторів їхнім по	вати відповідність комунікаторів їхнім
зиціям	позиціям
Невміння контролювати рух змісту	Розвиток навичок з контролю руху
	змісту в комунікації
Відсутність контролю самовизначення	Формування здатностей до контролю й
коміунікаторів до теми комунікації, типо	корекції самовизначення		комунікаторів
вих позицій	до теми комунікації, типових позицій

улюбленої і добре знайомої теми. Виклад здійснюється у найбільш вільній, розкутій манері (уважний і зацікавлений слухач, необме женість у часі, чудовий настрій, відчуття оригінальності, нетри віальності того, що викладається) — розповідь 1. Другий учасник не перериває, демонструє свій інтерес до розповіді, дає зрозуміти, що і він так думає. Після розповіді Перший передає Другому свої емоційні відчуття під час викладу. Другий говорить Першому — де, на його погляд, той виходив за тему, де виникали дискомфорт і труднощі в розумінні. Далі Перший протягом трьох хвилини готує виклад на ту саму тему з урахуванням зауважень Другого і з вимо

347

гою — гранична стислість викладу думки й точна відповідність заяв леній темі. Після цього Перший розповідає Другому про те саме повторно, відповідно до нових вимог — розповідь 2. Потім Перший визначає відмінність у своїх відчуттях під час розповідей 2 і 1, після чого учасники міняються місцями: Перший стає слухачем, а Другий оповідачем.

Перспективна мета вправи учасників — домогтися у розповіді 2 такого ж емоційного комфорту, як і в розповіді 1.

“Розподілена рольова дія” (позиційна дія).

Розподіл функцій для вирішення загального завдання.

Практикум 2. Розподіл функцій з урахуванням індивідуальних особливостей

Практикум 3. Розуміння своєї ролі з урахуванням власного внеску в загальну справу

Аналіз своєї участі у вирішенні спільного завдання за практику мами 2 і 3. Розуміння сутності рольових позицій у команді (див. “Ти пові ролі членів команди”). Визначення максимально комфортної й ефективної ролі в команді для себе. Побудова своєї версії оптималь ної ролі для інших членів команди.

Розуміння характеру своєї взаємодії з колегами. Аналіз характеру своєї взаємодії з партнерами у вирішенні спільного завдання за прак тикумами 2 і 3. Аналіз типових рольових взаємодій (практикум 6, табл. 1 і 2).

Матеріали практикумів

Практимум 1

Загальні відомості про ситуацію. Планується створення Фірми “АВ” на базі двох фірм — “А” і “В”. Фірму “А” було створено 1999 р. Основний вид діяльності — оптова торгівля ювелірними ви робами. У фірмі “АВ” фірма “А” візьме на себе маркетингові функції і буде головною збутовою ланкою об’єднаної фірми. Фірму “В” зас новано 1995 р. як приватне підприємство, основним видом діяль ності якого було виробництво ювелірних виробів. Фахівцями цієї фірми здійснювалися успішні роботи з пошуку і застосування нових технологій у ювелірному виробництві. За час свого існування ця фірма неодноразово опинялася в кризових ситуаціях, що призводи ли її практично до повного згортання діяльності. Після кожної кри зи розпочиналися заходи для відновлення діяльності фірми, що да

348

вали нетривалі позитивні результати. Фірма починала свою роботу з маленького колективу однодумців і будувалася за принципом “ро дини”. Із зростанням кількості співробітників організаційних змін не відбувалося, що спровокувало кризу управління. Керівником фірми не приймалася ідея про необхідність проміжних управлінських ла нок. Контроль усієї діяльності був зосереджений в одних руках, що також призводило до поступового його ослаблення і кризи. Виника ли суттєві утруднення в збуті ювелірної продукції. Після чергової кризи було прийнято рішення про призупинення діяльності фірми й злиття її з фірмою “А”.

Злиття двох фірм (виробничої — “В” і торгової — “А”) має перс пективи щодо зниження оподаткування, оптимізації збуту й впровадження системи управління. Оскільки штат фірми “АВ” буде здебільшого укомплектований з колишніх співробітників фірми “В”, постає питання про підвищення рівня формалізації відносин на початковому етапі робіт зі створення нової організації. На першому етапі було складено схему технологічного процесу виробництва ювелірних виробів (схема. 1).

Завдання:

1)погодити мету діяльності фірми “АВ”;

2)погодити місію фірми “АВ”;

3)розробити план злиття фірм “А” і “В”;

4)розробити оптимальну оргструктуру фірми “АВ”.

Практикум 2

Загальні відомості про ЗАТ “Двигуни України”. Підпри ємство створене 1956 р. у системі Міністерства енергетики СРСР як Н ський завод електродвигунів. У 1964 р., коли з Міненерго виділився Мінелектротехпром СРСР, підприємство перейшло в його підпорядкування. Місце розташування — місто “Н” області “М” (населення міста — 150 тис. осіб, у місті є ще два великих промисло вих підприємства).

Мета створення підприємства — забезпечення народного госпо дарства (машинобудування, видобувної промисловості, будівництва тощо) електродвигунами середньої потужності. На початку 70 х років підприємство освоїло випуск товарів народного споживання. У 1993 р. перетворене на акціонерне товариство закритого типу. Тоді ж з ініціативи ради трудового колективу почали займатися вироб

349

Схема 1. Технологічний процес виробництва ювелірних виробів

ництвом дачних і садових меблів для населення. У 1994 р. розпочато будівництво нового корпуса для виробництва електродвигунів по тужністю 0,1–0,3 кВт (на проммайданчику підприємства). Нині будівельна готовність нового корпуса — 90 %.

Підприємство виробляє продукцію виробничо технічного приз начення (електродвигуни і запчастини до них), різноманітні това ри народного споживання, а також надає виробничі послуги під приємствам — споживачам основної продукції (доведення, нала годження тощо) Тип виробництва — серійний і дрібносерійний. Цикл виробництва — неповний з основної продукції та повний з

350