Контрольні питання

1. Загальні питання організації обліку депозитних операцій.

2. Організація обліку номіналу депозиту.

3. Організація обліку нарахування процентів за депозитними операціями.

4. Організація обліку операцій зі сплати процентів та погашення депозиту.

5. Організація контролю депозитних операцій.

Навчальні завдання

1. Розробити схему організації обліку депозитних операцій. У схемі відобразити організацію первинного, поточного і підсумкового обліку (відображення узагальнених облікових даних у що­денному балансі).

2. Скласти графік документообігу прибуткового ордеру.

3. Скласти зведений графік документообігу за депозитними операціями банку.

4. Скласти план здійснення контрольних заходів за депозитними операціями.

Тема 12. Організація обліку операцій банку з цінними паперами План

1. Загальні питання організації обліку операцій банку з цінними паперами.

2. Організація синтетичного й аналітичного обліку вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, вкладень банку в боргові цінні папери, довгострокових вкладень банку в асоційовані й дочірні компанії, власних боргових цінних паперів, емітованих банком.

3. Організація обліку резервів під знецінення цінних паперів.

4. Організація обліку доходів і витрат банку від операцій з цінними паперами.

5. Організація документообігу операцій банку з цінними па­перами.

6. Організація контролю операцій банку з цінними паперами.

12.1. Загальні питання організації обліку операцій банку з цінними паперами

Організація обліку і контролю операцій банку з цінними паперами забезпечує узгоджений, єдиний порядок здійснення обліку, технології відображення, збору, обробки облікової інформації, контролю та складання звітності про діяльність банку з цінними паперами.

Методичною основою для організації обліку операцій з цінними паперами є:

• «Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 30.12.97 р. № 466 (зі змінами та доповненнями);

• «Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджені постановою Правління НБУ від 25.09.97 р. № 316 зі змінами і доповненнями.

• «Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України», затверджений постановою Правління НБУ від 16.12.98 р. № 520 (зі змінами та доповненнями).

• Положення «Про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами», затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.99 р. № 629, зі змінами та доповненнями;

• облікова політика банку;

• міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО);

• національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку;

• внутрішні нормативні документи.

Обов’язковою умовою діяльності банку з випуску і обігу цінних паперів є наявність відповідної ліцензії Національного банку України та дозволу Міністерства фінансів України.

Цінні папери розглядають як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, та визначають взаємовідносини між особою, яка їх емітувала, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів, процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» та «Про цінні папери та фондову біржу» банки можуть здійснювати операції з випуску та обігу цінних паперів, а також комісійну та комерційну діяльність за цінними паперами (наприклад, торгівля цінними паперами за рахунок третіх осіб, розміщення емі­сійних цінних паперів третіх осіб), надавати послуги щодо збе­рігання цінних паперів, здійснювати депозитарний облік та ве­дення розрахунків за операціями з цінними паперами та інші.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні можуть випускатися й обертатися такі види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов’язання республіки;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

За видами сплати доходу цінні папери можуть бути:

• з визначеним прибутком, тобто які дають процентний дохід (купонні цінні папери) або не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном);

• з невизначеним прибутком, до яких належать акції та папери, що засвідчують право на паї.

Основними операціями банку з цінними паперами є: придбання, продаж, рефінансування, розміщення, зберігання, випуск, обіг, комісія, комерційна діяльність.

Вкладення банку в цінні папери класифікуються як:

• портфель цінних паперів на продаж;

• портфель цінних паперів на інвестиції;

• портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

• портфель вкладень у дочірні компанії.

Бухгалтерський облік операцій за цінними паперами в банках обліковується на балансі залежно від того, до якого портфеля вони належать.

Усі цінні папери, що придбані банком та належать до відповід­ного портфеля, залежно від мети придбання і фактичного періоду зберігання у портфелі банку обліковуються на відповідних балансових рахунках, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженим постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. № 388 із внесеними змінами.

Мета придбання визначається на підставі характеристики рин­ку цінного паперу та способу отримання доходу за ним.

Наприкінці кожного місяця банк здійснює перегляд класифікації цінних паперів на продаж, за результатами якого або після закінчення річного строку після дати придбання цінні папери переводяться у портфель цінних паперів на інвестиції і відображаються на відповідних балансових рахунках.

Вкладення банків у боргові цінні папери Уряду України та місцевих органів державного управління, що рефінансуються Націо­нальним банком України, обліковуються за такими групами балансових рахунків:

№ 141 «Боргові цінні папери що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж»;

№ 142 «Боргові цінні папери що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції».

Вкладення банку в боргові цінні папери, які випущені центральними та місцевими органами управління, банками та іншими юридичними особами обліковуються за такими групами балансових рахунків:

№ 311 «Боргові цінні папери у портфелі банку на продаж»;

№ 321 «Боргові цінні папери у портфелі банку на інвестиції».

Облік боргових цінних паперів здійснюється за кожною складовою цінного папера: номінальної вартості, дисконту премії. Для цього за балансовими рахунками вказаних груп відкриваються окремі балансові рахунки.

Облік вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком з метою їх подальшого продажу здійснюється за балансовими рахунками групи № 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж». Цінні папери в іноземній валюті, придбані з метою продажу, обліковуються на тих же рахунках в тій самій валюті, в якій виражено їх вартість та переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.

Вкладення банку в цінні папери відображається за первісною вартістю. Зважаючи на принцип обережності, наприкінці кожного місяця балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості, яке полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей — балансовою чи рин­ковою — та створенні спеціального резерву під нереалізований збиток.

Довгострокові інвестиції банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у статутний фонд компаній, в яких банк не має ні контрольного, ні значного впливу, обліковуються за балансовими рахунками групи № 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції», а вкладення в іноземній валюті в іноземні підприємства відображаються за офіційним валютним курсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості.

Облік вкладень в асоційовані компанії здійснюється за балансовими рахунками групи № 410 «Вкладення в асоційовані компанії» та вкладень у дочірні компанії — за балансовими рахунками групи № 420 «Вкладення в дочірні компанії».

Довгострокові інвестиції відображаються в обліку за вартістю придбання, що включає ринкову ціну придбаних акцій з урахуванням комісійних та інших витрат, пов’язаних із придбанням.

Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні іноземні підприємства, які обліковуються за вартістю придбання (історичною вартістю), відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що відображаються за їх історичною вартістю.

Облік операцій з цінними паперами, емітованими банком, здій­снюється за типами акцій, які можуть бути простими та привілейованими, або за видами векселів та ощадних (депозитних) сертифікатів.

Акція засвідчує пайову участь у статутному фонді банку. Банківські акції можуть бути виключно іменними й оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених статутом банку, також в іноземній валюті. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій за рахунками капіталу виражається у гривнях. Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, внесеної іноземними засновниками, акціонерами, у національну валюту України здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на час внеску до статутного фонду.

Внески акціонерів за незареєстрованим статутним капіталом враховуються на окремому балансовому рахунку № 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом». Зареєстрований статутний капітал банку обліковується за балансовим рахунком № 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку», а несплачений зареєстрований статутний капітал — за рахунком № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку».

Бухгалтерський облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання в установленому порядку здійснюється за балансовим рахунком № 5002 «Власні акції, які придбані в акціонерів» за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та ціною викупу відноситься на рахунок № 5010 «Емісійні різниці» в межах залишку цього рахунку, а при недостатності коштів — на рахунок № 5030 «Прибутки та збитки минулих років» у межах позитивного залишку, потім — на рахунок № 5040 «Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження».

Цінні папери власного боргу банку обліковуються за балансовими рахунками груп:

№ 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком;

№ 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком».

Отримані дозволи на випуск цінних паперів обліковуються за позабалансовим рахунком № 9811 «Отримані дозволи на випуск цінних паперів».

При організації обліку окремих операцій банку з цінними паперами необхідно врахувати, що вони можуть бути використані для здійснення розрахунків або як застава для забезпечення платежів і кредитів. Це можуть бути операції з векселями, а саме:

• кредитні (врахування векселів, видача позичок під забезпечення векселів, рефінансування вексельних операцій);

• комісійні (прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк, доміциляція векселів, авалювання векселів).

Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів в бухгалтерському обліку відображаються окремо. Економічна сутність операції з урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку, тобто відбувається переведення комерційного кредиту в банківський.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів.

Вексель обліковується на балансі за балансовою вартістю за кожною складовою боргового цінного папера: номінал, неамортизований дисконт або неамортизована премія.

Векселі, що банк придбав на підставі договору врахування до настання строку платежу за ними у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом, відображаються в обліку за балансовим рахунком № 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями» або за окремими аналітичними рахунками відповідних балансових рахунків:

№ 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам»;

№ 1524 «Довгострокові кредити, які надані іншим банкам»;

№ 2100 «Короткострокові кредити, які надані центральним органам державного управління»;

№ 2105 «Довгострокові кредити, які надані центральним органам державного управління»;

№ 2110 « Короткострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління»;

№ 2115 « Довгострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління».

За врахованими векселями банк здійснює формування резерву відповідно до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженого постановою Прав­ління Національного банку України від 29.09.97 р. № 323, зі змінами і доповненнями.

При організації обліку операцій з векселями необхідно забезпечити їх облік за позабалансовими рахунками. Бланки векселів обліковуються в умовній вартості на рахунку № 9820 «Бланки цінних паперів».

Векселі, що перебувають у банку за правом власності або прийняті на експертизу і зберігаються у сховищі, обліковуються за номінальною сумою за рахунком № 9819 «Інші цінності і документи».

Прийняті банком як застава, векселі обліковуються за такими рахунками:

№ 9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставодавця»;

№ 9501 «Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю»;

№ 9502 «Застава, за якої предмет застави передається третім особам».

Векселі, що прийняті на інкасо та відіслані, облікуються за рахунками 983 групи «Документи і цінності, прийняті та відіслані на інкасо», а прийняті на зберігання від клієнтів — на рахунку № 9702 «Цінні папери на зберіганні». Інші векселі, що перебувають у володінні банку і зберігаються у сховищі, обліковуються за рахунком № 9819 «Інші цінності і документи».

Зобов’язання та вимоги за угодами з цінними паперами за датою операції обліковуються на підставі первинних документів (звітів дилерів, договорів тощо) за рахунками таких груп:

№ 935 «Активи до отримання»;

№ 936 «Активи до відсилання».

Бухгалтерський контроль за операціями з цінними паперами повинен бути ув’язаний з процесом планування, складання внутрішньої звітності та визначенням параметрів ринку активних опе­рацій банку.

12.2. Організація синтетичного й аналітичного обліку вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, вкладень банку в боргові цінні папери, довгострокових вкладень банку в асоційовані й дочірні компанії, власних боргових цінних паперів, емітованих банком

Прийняті до обліку первинні документи за операціями з цінними паперами систематизуються та відображаються на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку, залежно від класифікації портфеля цінних паперів у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Синтетичний облік операцій з цінними паперами організується на рівні балансових рахунків II, III, IV порядків у щоденному балансі оборотів і залишків, оборотних і перевірних відомостях, касових журналах, які складаються в автоматизованому режимі за показниками, необхідними для управління банком. Щоден­ний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується ке­рівником і головним бухгалтером або особами, які керівником уповноважені.

Балансові рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків. Книга відкритих рахунків має бути пронумерована, прошнурована, засвідчена підписами керівника та головного бухгалтера банку, скріплена відбитком печатки банку та зберігатися у призначеної відповідальної особи.

Детальна інформація про кожного контрагента, емітента цінних паперів та кожну операцію з розміщення, обігу, сплати доходу та погашення власних і придбаних цінних паперів фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках.

Враховуючи особливості побудови аналітичних рахунків, банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків.

Аналітичний облік за відповідними рахунками організується в розрізі емітентів та випусків цінних паперів.

Ведення аналітичного обліку за емітованими банком векселями може здійснюватися в автоматизованому режимі в окремій підсистемі або у спеціальному журналі за встановленою формою.

Підхід до побудови структури номера аналітичного рахунку, параметрів визначається внутрішньобанківськими вимогами та вказівками.

Кожен рахунок аналітичного обліку має велику кількість обов’яз­кових параметрів. До номера аналітичного рахунку можуть вклю­чатися лише окремі параметри, а всі інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при виконанні опера­цій та побудові звітності.

Залежно від економічного змісту до окремих груп аналітичних рахунків застосовуються обов’язкові спеціальні параметри. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку та для внутрішньобанківської звітності.

Для рахунків обліку цінних паперів використовуються такі параметри:

• Емітент: банк, фінансова (небанківська) організація; нефі­нансове підприємство або організація; центральний уряд; місцеві органи виконавчої влади;

• Місце емісії: Україна; країни СНД та Балтії; країни ОЕСР; інші країни;

• Вид цінних паперів: акції (прості, привілейовані), боргові цінні папери, інші цінні папери та деривативи.

• Дата емісії (придбання);

• Дата погашення;

• Котирується чи не котирується на біржі;

• Порядковий номер аукціону.

Усі цінні папери, що обліковуються на балансі, відносяться до відповідного портфеля, стан якого контролюється структурним підрозділом банку, який повідомляє бухгалтерію банку про зміни, які необхідно відображати за рахунками синтетичного й аналітичного обліку.

Віднесення цінних паперів до відповідного портфеля здійснюється відповідно до економічної сутності операції на підставі розпорядження спеціального підрозділу банку, який провів операцію.

Первісна вартість придбаних акцій у майбутніх періодах зазвичай не відповідає їх ринковій вартості, тому, зважаючи на принцип обережності, балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості. Якщо портфель акцій на продаж включає в себе пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими частинами портфеля (пакетами акцій різних компаній) без взаємної компенсації між нереалізованими прибутками та збитками від різних пакетів акцій.

Оцінювання і відображення в обліку довгострокових вкладень в акції здійснються також за методом нижчої вартості. Якщо портфель акцій на інвестиції включає в себе пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується стосовно загальної вартості портфеля акцій і балансова вартість коригується один раз наприкінці року.

Відкриття аналітичних рахунків за борговими цінними паперами здійснюється за кожною складовою цінного папера: за номінальною вартістю, дисконтом, премією. Перевищення оцінної ринкової вартості ціни боргових цінних паперів над їх балансовою вартістю не супроводжується бухгалтерським проведенням.

Переведення цінних паперів з інвестиційного портфеля у порт­фель цінних паперів на продаж має бути обґрунтованим і здій­снюється лише за наказом керівництва банку. Таке переведення здійснюється за ринковою вартістю на день переведення і надалі обліковується як цінні папери на продаж.

Якщо дата передання прав власності не збігається з датою укладення угоди при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів, то такі зобов’язання обліковуються за датою угоди до дати валютування за позабалансовими рахунками групи № 935 «Активи до отримання», № 936 «Активи до відсилання».

Облік вкладень в банку в асоційовані компанії здійснюється за ціною, визначеною пайовим методом, згідно з яким оголошений емітентом дохід від інвестиції, в еквівалентній частці власності, відображається як збільшення цієї інвестиції за рахунками групи № 410 «Вкладення в асоційовані компанії».

Якщо дивіденди оголошені в одному році, а сплачуються у наступному, то дивіденди обліковуються інвестором на дату оголошення на балансовому рахунку № 3578 «Інші нараховані доходи», який закривається після отримання дивідендів. У разі, якщо асоційована компанія має збиток, то його необхідно відобразити в бухгалтерському обліку за рахунком № 7399 «Інші банківські операційні витрати».

Синтетичний та аналітичний облік за довгостроковими вкладеннями банку в дочірні компанії та складання зведеної консолідованої звітності здійснюються тільки тоді, коли задовольняються дві основні вимоги: 1) можливий контроль дочірнього підпри­ємства; 2) ці вкладення здійснені в банк чи інші фінансові (небанківські) установи та підприємства, що доповнюють діяльність банку. У протилежному випадку придбані акції відображаються в балансі банку як вкладення в асоційовані компанії.

При організації обліку акцій, емітованих банком, необхідно забезпечити відкриття на балансі головного банку (юридичної особи) аналітичних рахунків за відповідними балансовими рахун­ками 5-го класу за типами акцій: прості і привілейовані.

Облік власних акцій, викуплених банком в акціонерів для подальшого продажу або анулювання, здійснюється за номінальною вартістю за типами акцій на рахунку № 5002 «Власні акції, що придбані в акціонерів».

Облік цінних паперів, які належать клієнтам, але перебувають у банку згідно з договором про довірче управління, здійснюється в розрізі клієнтів за окремими особовими рахунками за позабалансовим рахунком № 9700 «Цінні папери клієнтів у довірчому управлінні».

Прийняті цінні папери клієнтів на зберігання банк обліковує за видами цінних паперів та в розрізі клієнтів за позабалансовим рахунком № 9702 «Цінні папери на зберіганні».