2. Неторговельні операції з валютними цінностями (п. 16).

3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті (п. 17).

4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України (п. 18).

5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 19).

6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 20).

7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (п. 21).

8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (п. 22).

9. Валютні операції на міжнародних ринках (п. 23).

10. Операції з банківськими металами на валютному ринку України (п. 24).

11. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках (п. 25).

У разі порушення банком умов та правил здійснення операцій з валютними цінностями Національний банк України може зобов’язати усунути ці порушення або відкликати ліцензію на право здійснення операцій з валютними цінностями в порядку, установленому постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 р. № 215 «Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства».

Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності комерційних банків. Через постійне зростання курсу «твердих» валют відносно національної валюти — гривні іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. Водночас валютні операції слід віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності.

Уповноважені банки здійснюють валютні операції на міжнародних валютних ринках відповідно до правил, які встановлені на цих ринках, і нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб’єктам цього ринку, до яких належать:

• Національний банк України;

• уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валют­ними цінностями);

• уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здій­снення досить широкого спектра операцій. Банки можуть з влас­ної ініціативи виконувати торговельні операції, маючи на меті отримати прибуток від торгівлі валютою.

Значними за обсягом є виконувані банками валютні операції неторговельного характеру.

За цих умов великого значення набуває правильна організація бухгалтерського обліку валютних операцій.

Організація обліку та контролю операцій, що здійснюються в іноземній валюті, передбачає наявність документованого контролю банківських операцій на високому рівні за допомогою розподілу повноважень та обов’язків, опису процедур обліку та контролю за операціями в іноземній валюті та звітності.

Основною метою правильної організації бухгалтерського обліку є забезпечення цілісності, достовірності та достатності фінансової інформації для складання фінансової звітності.

Не існує єдиної моделі системи організації бухгалтерського обліку валютних операцій. Ключовим моментом при створенні такої системи є визначення облікових потреб користувачів даної інформації, а також збір, класифікація і запис інформації відповідно до потреб.

Повнота та достовірність операцій у сфері обліку залежать від облікової політики та внутрішніх процедур банку, що проводяться відповідно до чинного законодавства і нормативних актів Національного банку України без будь-яких відхилень.

Правильна організація обліку дає можливість прогнозувати і визначати стратегію розвитку діяльності банку через порівняння статей балансу з показниками, установленими керівництвом банку, та аналізу їх динаміки.

Відповідальність за організацію обліку та забезпечення фіксування всіх банківських валютних операцій у первинних документах, збереження протягом установленого строку опрацьованих документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несе керівник банку, який здійснює керівництво банком відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник банку зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку та забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та службами правомірних вимог служби бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Регулювання бухгалтерського обліку і звітності в банках здійснює Національний банк України, який відповідно до положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України» та з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку розробляє та затверджує План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України, План рахунків бухгалтерського обліку комерційних бан­ків України та інші нормативні документи щодо ведення бухгал­терського обліку і складання звітності, які є обов’язковими для виконання всіма банківськими установами на території України.

Усі рахунки (поточні, кредитні депозитні та ін.), що відкриваються юридичним та фізичним особам, а також рахунки за внутрішньобанківськими операціями реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться за балансовими рахунками четвертого порядку.

Книга має бути пронумерована, прошнурована, засвідчена підписами керівника та головного бухгалтера установи банку, скріплена відбитком печатки.

Книга відкритих рахунків може вестись в електронному вигляді. У цьому разі вона роздруковується і зберігається в архіві з обов’язковим роздрукуванням за станом на 1-ше число звітного місяця змін, що відбулися протягом минулого місяця.

Головний бухгалтер банку контролює правильність ведення книги відкритих рахунків, а також може доручати ведення книги відкритих рахунків відповідним працівникам банку.

Організація автоматизованої реєстрації й обробки даних має забезпечити суцільне і безперервне відображення всіх операцій, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на ма­шинних носіях, а також можливість здійснення будь-якого подаль­шого контролю й одержання роздрукувань на паперових носіях.

Керівник банку повинен забезпечити захист інформації від несанкціонованого доступу.

При здійсненні валютних операцій банк повинен враховувати ризики, які можуть виникнути на тій або іншій стадії проходження платежу. Необхідно з’ясовувати причини їх виникнення і розробляти комплекс заходів щодо зменшення цих ризиків.

Для обмеження ризику при виконанні банківських операцій слід враховувати такі моменти:

• розподіл обов’язків: перелік операцій (грошові, кредитні); список осіб (уповноважених для підписання, обмеження, делегування);

• виконання: технічна обробка; бухгалтерська обробка; робочі вказівки;

• контроль: контроль повноважень; контроль обробки даних (до використання коду доступу до обробки та після виявлення помилки).

Записи в бухгалтерському обліку за операціями в іноземній валюті здійснюються на дату валютування, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів) незалежно від руху коштів за ними, у подвійній оцінці: за номіналом в іноземній валюті та у грошовій одиниці України за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діє на даний операційний день.

Активи і зобов’язання, виражені в іноземній валюті та банківських металах, мають переоцінюватися при кожній зміні офіційного валютного курсу, який установлюється Національним банком України, за винятком немонетарних статей.

Монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або спла­чені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матері­альних цінностей є монетарними (грошовими) статтями балансу, тобто вони підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іно­земній валюті суми, і тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Цінні папери в іноземній валюті, придбані з метою продажу, обліковуються в тій валюті, в якій виражена їх вартість, і переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.

Статті доходів та витрат майбутніх періодів, що виникли в іноземній валюті, є монетарними статтями і переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу до настання часу їх визнання.

Установи банків мають обліковувати доходи (отримані, нараховані) та витрати (сплачені, нараховані) від операцій в іноземній валюті відповідно до таких принципів:

• доходи та витрати мають обліковуватись у період, до якого вони належать;

• поправки до витрат чи доходів попередніх облікових періодів враховуються на рахунках непередбачених витрат або доходів;

• отримані доходи, які стосуються майбутніх періодів, мають обліковуватись як відстрочені доходи;

• здійснені витрати та платежі в іноземній валюті, які стосуються майбутніх періодів, мають обліковуватись як відстрочені витрати.

Немонетарні статті — ті, що не належать до монетарних. Немонетарні статті, які обліковуються за їх історичною вартістю і зарахування яких до балансу пов’язане з операцією в іноземній валюті, відображаються у гривнях за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції.

Немонетарні статті, які обліковуються за їх справедливою (ринковою) вартістю в іноземній валюті, відображаються за офі­ційним валютним курсом на дату визначення справедливої вартості.

Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні підприємства, які обліковуються за їх історичною вартістю, відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що відображаються за тією ж вартістю. Довгострокові інвестиції, в яких банк не має істотної частки, відображаються за офіційним валют­ним курсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості.

Постановою правління банку мають бути визначені основні напрями внутрішньобанківського контролю.

Для обмеження ризику при виконанні банківських операцій в іноземній валюті необхідно враховувати:

1. Розподіл обов’язків та повноважень щодо здійснених валют­них операцій:

• перелік операцій (готівкові, кредитні та ін.);

• список осіб, уповноважених на підписання документів;

• обмеження щодо розпорядження валютними активами;

• делегування повноважень.

2. Виконання операцій: технічна обробка; бухгалтерська обробка.

3. Контроль операцій: контроль повноважень; контроль техніч­ної та бухгалтерської обробки даних (до використання коду доступу до обробки даних та після виявленої помилки).

Контроль за організацією обліку операцій, що здійснюються в іноземній валюті, повинен дати можливість впевнитись у тому, що:

• операції проведені тільки з загального та спеціального дозволу керівництва банку;

• операції відображені та оцінені відповідно до облікової політики банку;

• система аналітичного обліку дає можливість відстежувати використання ресурсів та рух активів банку в іноземній валюті;

• доступ до активів можливий тільки з дозволу керівництва банку;

• інвентаризація активів проводиться з достаньою регулярністю, та виявлені недоліки вирішуються у належний спосіб.