13.2. Організація аналітичного і синтетичного обліку операцій, що здійснюються в іноземній валюті за дорученням клієнтів, власних операцій комерційного банку, через пункти обміну валюти

Однією з особливостей Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України є мультивалютність, тобто операції в іноземній валюті здійснюються за тими ж рахунками, що й операції в гривні.

Операція розглядається як валютна за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

Розрізняють такі валютні операції банків:

• операції з рахунком та за дорученням клієнта;

• операції, що виконуються з ініціативи банку.

Валютні операції з рахунком клієнта — це депозитні та кредит­ні операції в іноземній валюті або операції, що пов’язані з необхідністю оплатити рахунки клієнта у валюті, зазначеній в угоді.

Валютні операції, що виконуються з ініціативи банку, назива­ють ще власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, основних засобів, матеріальних цін­ностей, вкладень в іноземній валюті в асоційовані і дочірні ком­панії або в іноземні підприємства.

Валютні операції також різняться залежно від того, скільки видів валют використовується під час здійснення операції.

Якщо до операції залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті, якщо ж дві різні валюти — то це операція обміну.

Виконуючи валютні операції, розрізняють три часові категорії, а саме:

• дата операції — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією;

• дата валютування — це обумовлена угодою дата зарахування коштів;

• дата розрахунку — це дата реального зарахування або списання коштів за операцією.

Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способами виконання, тобто на опера­ції, виконані негайно, у дуже короткий термін та у довший термін.

Прикладом негайного виконання операцій є відкриття депозит­них та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.

Виконання операцій в дуже короткий термін означає, що згідно із загальноприйнятою практикою розрахунки проводяться в термін, що не перевищує двох банківських днів.

Виконання валютних операцій у довший термін означає здійснення розрахунків до дати, обумовленої контрактом.

Класифікація валютних операцій залежить від таких чинників:

• типу події;

• наміру виконавця операції.

Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що моменти початку та завершення її виконання збігаються в часі.

Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, «операційне життя», тобто окремі елементи даної валютної операції реєструються бухгалтерськими проведеннями кілька разів. Наприклад, позики та депозити в іноземній валюті, за якими укладається угода з початковою датою операції, відповідним розрахунком погашення та процентними платежами.

Операція з ініціативи клієнта проводиться лише за згодою бан­ку та за умови, що банк має можливість її виконати.

План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України розроблений Національним банком України відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є обов’язковим для використання фінансовими банківськими установами банку.

Синтетичний облік, який здійснюється на рівні балансових ра­хунків II, III, IV порядків, забезпечує інформацію про операції, які виконуються установою банку, та їх відображення у фінансовій звітності.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Комерційні банки велику увагу приділяють веденню аналітич­ного обліку, формуванню номера аналітичного рахунку, що дає можливість отримувати різного роду звіти і в різних розрізах, які необхідні як для внутрішнього використання, так і для зовнішньої звітності.

Відповідно до вимог «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» та «Порядку ведення аналітичного обліку установами банків України» та для забезпечення потреб складання фінансової та статистичної звітності комерційні банки самостійно розробляють свій внутрішній План аналітичних рахунків.

Для кращої організації інформації в аналітичному обліку параметри поділяються на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів), та на безпосередньо параметри аналітичних рахунків.

Усі параметри поділяються на дві групи — обов’язкові й необов’язкові. Серед обов’язкових параметрів розрізняють загальні та спеціальні.

Обов’язкові параметри вводяться з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов’язко­вими для заповнення бази при занесенні у комп’ютерну систему нового аналітичного рахунку.

Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації аналітичного обліку в банку, а також при наданні звітності іншим органам.

Загальні параметри застосовуються до всіх рахунків.

Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення операцій та для надання фінансової звітності Національному бан­ку України.

У структуру номера аналітичного рахунку можуть включатись лише деякі параметри з усього набору, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при виконанні операцій та побудові звітності.

До загального обов’язкового параметра аналітичного рахунку належить код валюти або банківського металу. Параметр містить код валюти або код банківського металу відповідно до класифікатора ISO.

Параметр може набувати значення поля довідника-класифіка­тора валют і перебувати в межах [001—999], зокрема, код української гривні — 980. Для всіх валютних рахунків банку коди валют визначаються саме цим параметром і можуть не входити до структури номера аналітичного рахунку. Значення цього параметра може бути програмно відображено (надруковано) після номера рахунку через похилу риску.

Параметр може набувати значення:

Поле R031:

НВ (національна валюта);

ВКВ (вільно конвертована валюта);

НКВ (валюта з обмеженою конвертацією).

Поле R032:

1 — національна валюта;

2 — валюта країн СНД і Балтії;

3 — валюта країн ОЕСР;

9 — валюта інших країн.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку через подвійний запис їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, а також магнітні та інші носії, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів.

Банки можуть використовувати для ведення аналітичного обліку картки, книги, журнали, які ведуться на паперових або машинних (електронних) носіях.

Банки зобов’язані здійснювати звіряння тотожності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетич­ного обліку на 1-ше число кожного місяця. Закінчення процедури звіряння відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку фіксується підписами осіб, що здійснили це звіряння.

Для здійснення валютних операцій за дорученням клієнтів і з влас­ної ініціативи банк акумулює іноземну валюту на окремих рахунках.

Для переказування грошей у будь-якій валюті, відмінній від місцевої, банк має відкрити рахунок в одному або кількох банках країни, місцева валюта якої є валютою розрахунку.

Коли банк відкриває рахунок в іншому банку, то з позиції банку, що звернувся із заявою про відкриття, це буде рахунок НОСТРО.

Операції в іноземній валюті за рахунками НОСТРО відображаються в обліку за рахунками 150-ї групи Плану рахунків «Кош­ти до запитання в інших банках».

При відкритті аналітичного рахунку передусім необхідно здій­снити реєстрацію контрагента і заповнити всі обов’язкові параметри:

• код контрагента;

• код країни;

• код (ознака) платника податків; ідентифікаційний код;

• резидентність;

• ознака інсайдера;

• інституційний сектор економіки;

• форма власності;

• галузь економіки;

• види економічної діяльності;

• організаційно-правова форма господарювання.

Для внесення до реєстру контрагента-нерезидента набувають значення такі параметри:

• «Код контрагента». Містить унікальний код. Він може набирати значення порядкового номера контрагента відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком самостійно.

• «Резидентність». Визначається відповідно до п. 5.1 «Загальних положень до Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України», затверджених постановою Правління НБУ від 12.12.1997 р. № 436. При відкритті кореспондентського рахунку в іноземному банку параметр набирає значення «нерезидент-2», у банках України — «резидент-1».

• «Код країни». Містить код країни контрагента відповідно до класифікатора країн ISO.

• «Ознака інсайдера». Містить інформацію про приналежність контрагента до інсайдерів або споріднених осіб відповідно до «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затвердженої постановою Правління НБУ від 14.04.1998 р. № 141.

Аналітичний облік здійснюється за кожним контрагентом банку, тобто в розрізі банків-кореспондентів.

Відкриття рахунку супроводжується заповненням особової картки клієнта банку, до складу якої входять усі обов’язкові параметри контрагента, та обов’язково реєструється в книзі відкритих рахунків.

Для відображення операцій за рахунками та за дорученням клієнтів використовуються рахунки 2-го класу «Операції з клієнтами» за такими групами:

№ 260 «Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності»;

№ 262 «Кошти до запитання фізичних осіб»;

№ 280 «Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами»;

№ 290 «Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

Відкриття аналітичного рахунку клієнтові банку здійснюється після внесення інформації про клієнта до реєстру контрагентів (реєстр суб’єктів господарської діяльності та реєстр фізичних осіб ведеться окремо).

Для формування звітності в податкові органи при внесенні інформації про клієнта до реєстру контрагентів набувають великого значення додаткові параметри.

До параметрів цієї групи доцільно включити всі дані, що їх надає клієнт, відкриваючи рахунок (або які можливо отримати, зіставивши ці дані з наявними класифікаторами), у тому числі ті, що повідомляються податковій інспекції протягом трьох днів після відкриття (закриття) рахунку:

• найменування клієнта (повне);

• скорочене (офіційне — за посвідченням про реєстрацію) найменування;

• код за ЗКПО;

• символ регіону (A-Z) за нумерацією регіонів мережі електронної пошти НБУ;

• код області за нумерацією податкових органів;

• номер податкової адміністрації, де зареєстрований клієнт;

• тип реєстру (для юридичних осіб: 0 — реєстр статистичних одиниць);

• дата реєстрації в держадміністрації;

• дата реєстрації в податковій адміністрації;

• прізвище, ім’я, номер телефону директора;

• прізвище, ім’я, номер телефону бухгалтера;

• юридична адреса (індекс, місто, вулиця, № будинку).

Обслуговування потреби клієнтів щодо купівлі-продажу іноземних валют вважається однією із основних форм участі банків у здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Коло подібних операцій досить широке. Так, імпортерам іноземна валюта необхідна для здійснення розрахунків за товари та послуги, що придбані (надані) за кордоном. Водночас експортери продають валюту, що їм надійшла за реалізовані товари (послуги), аби виконати платежі у гривнях на території України. Власники валютних рахунків у банках можуть мати потребу в розрахунку за зовніш­ньоекономічним контрактом в іншій валюті, ніж та, що є в їхньому розпорядженні. У цьому разі банк проводить операцію конверсії валют за рахунками клієнтів поза участю національної валюти.

Виконати заявки клієнтів на купівлю-продаж валюти банк може у різний спосіб.

1. Суб’єкти ринку купують іноземну валюту за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, передбачених Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, та в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству Украї­ни та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб’єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки здійснюють операції з купівлі-продажу іноземних валют за іноземні валюти на міжнародних валютних ринках за кошти, що їм належать, без наявності зобов’язань у цих валютах і з дотриманням нормативів валютної позиції згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України, а також умов поставки іноземної валюти.

2. Продати клієнту або викупити в нього іноземну валюту за власний рахунок банку в межах ліміту відкритої валютної позиції.

Усі валютні операції з валютами першої групи «Класифікатора іноземних валют Національного банку України» та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні здійснюються уповноваженими банками на умовах «тод» (поставка валюти відбувається сьогодні), «том» (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або «спот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди), на умовах «форвард» (поставка валюти відбувається у період, більший ніж два робочі дні після дати укладення угоди), а також операцій з валютними деривативами (ф’ючерс, опціон тощо).

Проведення валютних операцій на умовах «форвард», а також операцій з валютними деривативами (ф’ючерс, опціон тощо) не дозволяється.

Уповноваженим банкам забороняється здійснення безготівкових операцій із купівлі-продажу іноземної валюти першої групи Класифікатора за іноземну валюту інших його груп, за винятком купівлі іноземної валюти першої групи Класифікатора за іноземну валюту інших його груп на міжнародних валютних ринках.

З метою формування управлінської звітності банк може вести окремо облік реалізованого результату за операціями купівлі-продажу іноземної валюти.

Реалізований і нереалізований фінансовий результат від торгів­лі іноземною валютою банк може вести за окремими аналітичними рахунками балансового рахунку 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

До нереалізованого фінансового результату відносять резуль­тат переоцінювання активів та зобов’язань банку в іноземній валюті у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов’язань у національній валюті, а вартість в іноземній валюті залишається без змін.

За операціями купівлі-продажу валюти доходи або витрати є реалізованими, якщо фінансова операція була закінчена. Реалізований результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця між вартістю продажу та вартістю купівлі іноземної валюти за одним із таких методів:

• Перший прийшов, перший пішов (FIFO). При визначенні доходів банку сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют.

• Метод середньозваженої вартості. При визначенні доходів банку сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

• Останній прийшов, перший пішов (LIFO). При визначенні доходів банку від купівлі-продажу валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Метод розрахунку реалізованого результату визначається обліковою політикою банку і може змінюватися у разі зміни вимог Національного банку України щодо обліку іноземної валюти.

За виконання операцій купівлі-продажу валюти банк стягує комісію з клієнта та сплачує комісію зовнішньому контрагенту. Комісійні доходи обліковуються за балансовим рахунком 6-го класу «Доходи» Плану рахунків — № 6114 «Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів», а сплачені комісійні витрати за рахунком 7-го класу «Витрати» — № 7104 «Комісійні витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів».

На аналітичних рахунках за кодами валют накопичуються кошти клієнтів, що призначаються для обліку та здійснюється їх розподіл за поточними рахунками покупців.

Неторговельні операції в іноземній валюті включають такі бан­ківські операції:

• купівля та продаж готівкової іноземної валюти у фізич­них осіб;

• оплата (купівля) платіжних документів (дорожніх чеків) в іноземній валюті;

• продаж платіжних документів (дорожніх чеків) в іноземній валюті;

• інкасо готівкової валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

• конверсійні операції з іноземною валютою;

• виплата переказів, що надходять з-за кордону, перекази фізичних осіб за кордон;

• зворотний обмін невикористаної громадянами-нерезидента­ми національної валюти на іноземну;

• операції з міжнародними пластиковими картками.

Неторговельні операції з іноземною валютою здійснюються на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15–93.

Операції купівлі-продажу готівкової іноземної валюти здійснюються згідно з вимогами Національного банку України, викладеними в інструкції № 1 «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України», яка затверджена Постановою Правління НБУ № 129 від 7 липня 1994 р. та відповідно до ліцензії НБУ на виконання операцій з валютними цінностями.

Операції купівлі-продажу іноземної валюти за гривню за дорученням клієнтів на розмір валютної позиції банку не впливають.

Різниця між активом та пасивом (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах має назву валютної позиції банку.

Якщо активи банку в даній валюті дорівнюють пасивам у цій валюті, то це буде закрита валютна позиція. Різниця між залишками коштів в іноземній валюті, що формують активи та зобов’язання (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, спричинює відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливості як отримати додаткові прибутки, так і зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають такі операції:

• купівля-продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах (банківських металах) незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

• нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

• формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

• купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

• інші обмінні операції з іноземною валютою.

Банки здійснюють торговельні операції з власної ініціативи та в межах лімітів відкритої валютної позиції з використанням рахунків 3-го класу «Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання», 38-ої групи «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів та балансуючі рахунки».

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечують рахунки:

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

№ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Рахунок № 3800 вважається технічним рахунком для обліку валютної позиції банку при відображенні операцій, що здійснюються у двох різних валютах, і ведеться тільки в іноземній валюті.

Аналітичні рахунки відкриваються в розрізі валют, і відкрита валютна позиція визначається за кожним видом валюти за датою валютування.

Рахунок № 3801 є контррахунком щодо рахунку № 3800 і слугує для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів. Записи за цим рахунком також проводяться за датою валютування.

Отже, рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті (будь-якій, що застосовувалася як валюта у розрахунках) та вартість останньої, перерахованої у гривні.

Щоб зрозуміти механізм обліку валютних операцій, необхідно згадати, що за новим Планом рахунків комерційного банку забезпечується мультивалютний облік операцій. Отже, виникнення вимог (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті відоб­ражатиметься за тими самими рахунками, що й гривневого активу чи зобов’язань. Водночас банки можуть проводити розрахун­ки в багатьох валютах іноземних держав. Валюта розрахунку є параметром аналітичного обліку.

Кінцевим результатом обмінних операцій є операції за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом — в іншій.

При здійсненні балансової бухгалтерського проведення за обмінними операціями використовуються такі курси:

• за офіційним валютним курсом на дату валютування відоб­ражається іноземна валюта у подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, нараховані, отримані і сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунку, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);

• за ринковим курсом відображаються гривні у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту;

• за офіційним валютним курсом гривні відображаються на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в інозем­ній валюті;

• за офіційним валютним курсом на дату підписання установ­чого договору гривні відображаються під час обліку внесків до статутного капіталу в іноземній валюті за рахунком 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»;

• за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу гривні відображаються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг;

• за офіційним валютним курсом на дату одержання авансу в іноземній валюті гривні відображаються в разі надання послуг, виконання робіт, реалізації немонетарних активів.

Головною вимогою при здійсненні бухгалтерського проведення за обмінними операціями є рівність на кінець дня сум у гривні (гривневому еквіваленті для іноземних валют за офіційним курсом Національного банку України) за дебетом та кредитом проведення. У разі виникнення різниці між гривневими еквівалентами іноземної валюти та гривнею за дебетом та кредитом балан­сового проведення вона відноситься на відповідний балансовий рахунок 5-го класу «Капітал банку» та 6-го класу «Доходи» за­лежно від характеру операцій:

№ 5010 «Емісійні різниці» — на суму різниці між курсами на дату підписання установчого договору та датою розрахунку в балансі банку;

№ 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Курсові різниці при переоцінці всіх балансових рахунків відносяться на рахунок 6-го класу «Доходи» — № 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами» окремий аналітичний рахунок.

Переоцінювання рахунків в іноземній валюті 9-го класу «Позабалансові рахунки» у зв’язку зі зміною курсів валют банк здійснює згідно зі своєю обліковою політикою.

Значного поширення набули операції банків із дорожніми чеками в іноземній валюті, номінованими в певному номіналі, за такими емітентами, що випустили чек: American Express, Thomas Cook, Visa, Citi Сorp. тощо.

Правом на роботу з дорожніми чеками в Україні банки володіють за наявності угоди з іноземними банками-емітентами або уповноваженими вітчизняними банками, які мають подібні угоди.

Згідно з укладеними договорами з емітентами банки отримують чеки для продажу на умовах консигнації, тобто взяті на реалізацію.

У бухгалтерському обліку отримані бланки чеків на консигнацію обліковуються на позабалансовому рахунку № 9819 «Інші цінності і документи» за окремими аналітичними рахунками в номінальній вартості або в умовній одиниці — 1 гривня.

Після здійснення операції з продажу чеків в іноземній валюті клієнтам у банку виникає заборгованість перед емітентом.

Суми коштів за продані дорожні чеки, що мають бути перераховані їх емітентам, відображаються на рахунку 1-го класу 19-ої групи «Кредиторська заборгованість за операціями з банками» — № 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками». Після перерахування коштів, отриманих від реалізації дорожніх чеків до зарубіжного банку, рахунок кредиторської заборгованості закривається.

Бланки суворої звітності ф. 01 на вивіз чеків обліковуються в 9-му класі «Позабалансові рахунки»:

• в установі банку на позабалансовому рахунку № 9821 «Бланки суворої звітності»;

• в обмінному пункті на позабалансовому рахунку № 9892 «Бланки суворої звітності в підзвіті».

Викуплені у клієнтів до відсилання їх на інкасо емітентам чеки обліковуються за окремими аналітичними рахунками балансових рахунків:

№ 1011 «Дорожні чеки в касі банку» за видами чеків.

№ 1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» за видами чеків.

Сплачені дорожні чеки оформлені належним чином відсилаються адресату в термін згідно з досягнутою домовленістю. При цьому в бухгалтерському обліку здійснюється запис на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку № 1017 «Дорожні чеки в дорозі».

Прийняті до сплати дорожні чеки на інкасо зберігаються у сховищі банку до відправлення платнику чеків і обліковуються за номінальною вартістю на окремих аналітичних рахунках позабалансових рахунків такої групи:

№ 983 «Документи і цінності, прийняті та відіслані на інкасо».

Для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами, що одержали ліцензію Національного банку України, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовуються пункти обміну іноземної валюти.

Режим роботи обмінного пункту встановлюється банком чи установою, яка відкрила пункт.

Пункти обміну іноземної валюти здійснюють операції купівлі іноземної валюти у фізичних осіб-резидентів та нерезидентів, продажу іноземної валюти фізичним особам-резидентам та зворотного обміну національної валюти на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам та операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків згідно з установленими нормами та правилами. Не допускається відмова у здійсненні валютно-обмінних операцій пунктом обміну іноземної валюти за наявності коштів для здійснення цих операцій.

Уповноважені банки протягом робочого дня зобов’язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною та національною валютами та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних пунктів.

Для обмінного пункту банк установлює ліміт авансу в національній та іноземній валютах у розмірі, який забезпечує роботу пункту протягом дня. Для забезпечення безперебійної роботи обмінного пункту у вихідні і святкові дні та в інших відповідних випадках ліміт авансу може бути збільшений. Банк організовує роботу щодо забезпечення дотримання пунктами ліміту грошового авансу. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних купюр у розмірі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, установленим Національним банком України.

Розвиток автоматизованих банківських систем дає змогу банку вести аналітичний облік коштів у розрізі індивідуальних клієн­тів, тому операції з видачі готівки та дорожніх чеків обмінному пункту відображаються в обліку за кожним пунктом обміну на балансових рахунках:

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах»;

№ 1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах».

Курси купівлі та продажу іноземних валют у пунктах обміну, включаючи і пункти обміну агентів уповноважених банків, установлюються уповноваженим банком (установою) щоденно до початку робочого дня наказом (розпорядженням) по банку (установі). Наказ (розпорядження) про встановлені курси купівлі та продажу готівкової іноземної валюти має бути підписаний керівником відповідного підрозділу банку (установи) та завірений печаткою банку (установи).

Уповноважений банк (установа) протягом дня може змінювати встановлений курс купівлі (продажу) іноземної валюти як у власних пунктах обміну, так і в пунктах обміну агентів, що працюють понад 8 год. (у 2—3 зміни), тільки за умови перезміни касових працівників з початком роботи іншого касового працівника на підставі наказу про встановлення (зміну) курсу.

Керівники уповноважених банків (установ) несуть персональну відповідальність за дотримання як власними пунктами обміну, так і пунктам обміну агентів установлених курсів купівлі та продажу іноземної валюти.

Обмін валюти здійснюється з обов’язковим оформленням квитанцій суворої звітності за формою № 377, 377-А.

Фізичній особі-нерезиденту, що здійснює обмін іноземної валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою № 377, яка є бланком суворої звітності. Довідка за формою № 377 виписується в двох примірниках. Перший надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий — залишається в документах дня.

Фізичній особі-резиденту, що здійснює обмін валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою № 377-А, яка є бланком суворої звітності. Ця довідка виписується в двох примір­никах. Перший — надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий — залишається в документах дня.

Облік бланків суворої звітності, які видані обмінному пункту, здійснюється на рахунку 9-го класу «Позабалансові рахунки» — № 9892 «Бланки суворої звітності в підзвіті» за видами бланків.

Результати роботи обмінних пунктів за операціями з купівлі та продажу іноземної валюти відображаються на окремому аналітичному рахунку «за операціями з купівлі та продажу іноземної валюти» балансових рахунків:

№ 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

№ 3640 « Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

За обігами, які фіксуються на спеціальних рахунках, можна вести позасистемний облік прибутків обмінних пунктів, що необхідно для оцінки їх прибутковості у зв’язку з патентуванням.

Працівники пункту обміну зобов’язані вести два реєстри-журнали суворої звітності для обліку операцій купівлі-продажу іноземної валюти окремо з операцій купівлі і з операцій продажу іноземної валюти.