10.2. Організація обліку «стандартної» заборгованості за кредитами, заборгованості «під контролем», «субстандартна», «сумнівна», «безнадійна»’

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) банком розробляються методичні рекомендації щодо оцінювання кредит­них ризиків за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритими в інших банках як в національній, так і в іноземній валюті.

Методика оцінювання кредитного ризику має передбачати поєднання об’єктивних даних, сформованих на основі бухгалтерської звітності, та суб’єктивних даних, що визначаються на підставі інфор­мації, якою вже володіє банк щодо фінансово-майнового стану позичальників та вартості застави, в межах чинного законодавства.

Кожним банком самостійно встановлюються критерії оцінки фінансового стану позичальників з урахуванням вимог Національного банку України для належного контролю за кредитними ризиками, які банк повинен здійснювати не рідше, ніж один раз на три місяці — по клієнтах — суб’єктах господарської діяльності і фізичних особах, а по банках — не рідше, ніж один раз на місяць.

Залежно від змін в оцінці фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і процентів за нею та спроможності позичальника надалі погашати цей борг, а також рівня забезпечення кредитної заборгованості, проводиться аналіз кредитного портфелю. Кредитні операції банку класифікуються як «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні».

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику), %
«Стандартна»	2
«Під контролем»	5
«Субстандартна»	20
«Сумнівна»	50
«Безнадійна»	100

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, обов’язково відображаються у відповідних документах банку, які визначають його кредитну політику.

Банки самостійно встановлюють форму документа, в якій фіксують результати аналізу якості кредитного портфеля. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.

На підставі інформації про результати оцінювання фінансового стану позичальника (контрагента) за отриманою формою здійснюється перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої, простроченої чи сумнівної заборгованості. Заборгованість, яка визнана безнадійною, оформляється випискою з протоколу засідання кредитного комітету банку і обліковується на рахунках сумнівної заборгованості до часу її погашення або списання за рахунок резервів.

Уся інформація про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів, протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій) зберігаються банками не менше п’яти років з моменту закінчення дії кредитної угоди.