4.5. Висновки

Техніко-технолргічна база підприємства — це система найе­фективніших елементів виробництва, яка характеризує техно­логію одержання продукції за допомогою машинної техніки різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних за­собів, що разом створюють технологічну систему виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Від техніко-технологічної бази залежить економічний ріст, збільшення обсягів виробництва за кількістю і якістю.

Основними оціночними показниками техніко-технологічного стану підприємства є:

• механоозброєність;

• енергоозброєність;

середній вік застосовуваних технологічних процесів;

рівень утилізації відходів;

коефіцієнт оновлення обладнання;

рівень прогресивної технології;

технічний рівень устаткування (обладнання).

47

І.І. Цигилик, С.О. Кронельницька, О.І. Мозіль, І.Г. Ткачук

Переходу на виробництво іншої продукції сприяють марке­тингові дослідження і ефективне своєчасне проведення інно­ваційної політики.

Розробка і впровадження в практику інноваційного товару повинні бути обґрунтовані при допомозі функціонально вартіс­ного аналізу.

ФВА не є суто математичним методом оптимізації, але він сприяє наближенню до оптимальних технічних та економічних рішень на основі їх поетапної диференційованої оцінки. Мету ФВА можна записати у вигляді математичної формули

СК/ В>тах

де СК — споживча корисність об'єкта (виробу) аналізу;

В — витрати для досягнення необхідних споживчих вартос­тей, тобто на виготовлення товару (виробу).

Таким чином, головне завдання ФВА полягає в тому, щоби знайти резерви зниження витрат на виробництво та експлуа­тацію продукції шляхом дослідження функцій як об'єкта аналізу в цілому, так і його складових.

ФВА необхідно виконувати на всіх етапах розробки, виготов­лення і використання виробу. І тільки в такому випадку можли­во здійснити ефективне впровадження в практику інноваційного товару.

Контрольні питання:

1. Маркетингові дослідження і їх роль в інноваційній діяль­ ності.

2. Чим обґрунтовується доцільність виробництва нового виду продукції?

3. Виробничі можливості створення нової продукції. Оціночні І показники.

48

Економіка й організація інноваційної діяльності

РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

5.1. Особливості організаційних форм забезпечення інноваційної діяльності

Мета інноваційної діяльності випливає із сукупності розвит­ку соціально-економічної формації суспільства в цілому, яка по­лягає в тому, щоби забезпечити вищий життєвий рівень народу. Ще більша потреба здійснення цього у перехідний період від однієї соціально-економічної формації до іншої, бо від цього і за­лежить результативність переходу. Тому на це і повинні бути спрямовані організаційні форми забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

Вищий життєвий рівень народу, суспільства в цілому, а не тільки окремої групи, можна забезпечити на основі науково-технічного розвитку виробництва, використання нової техніки, зниження затрат матеріально-сировинних, трудових і фінансо­вих ресурсів на одиницю виготовленої продукції, тобто збільшен­ня виробництва новоствореної вартості. Причому не за рахунок зростання цін, а за рахунок зниження затрат на виробництво но­вої вартості, економного і раціонального використання наявних ресурсів.

Успіх інновацій залежить як від громадянської позиції, так і від науково-технічної компетенції персоналу, від творчої актив­ності, стимулювання і мотивації окремих працівників.

Виходячи із цих вимог інноваційні процеси на фірмах і підприємствах повинні охоплювати інформаційну, наукову, про­ектно-конструкторську і виробничу діяльність.

У здійсненні інноваційного процесу велику роль відіграє еко-номіко-управлінська і соціально-культурна, наукова і проектна ді­яльність. Тому інновації необхідно в першу чергу направляти в цю сферу. І через впровадження інновації в їх сфери діяльності можли­ве швидше втілення інноваційних процесів у виробничу сферу.

Закордонний і вітчизняний досвід роботи наукових та інно­ваційних організацій дає можливість класифікувати їх в залеж­ності від характеру сфери діяльності на: ~~ державне управління (міністерства, відомства, місцеві органи

влади і самоуправління, некомерційні, які фінансуються і

49

1.1. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль, І.Г. Ткачук

контролюються урядом і займаються дослідницькою діяль­ністю соціальних і адміністративних функцій держави);

• підприємницька сфера діяльності — організації, підприємст­ ва, фірми, діяльність яких пов'язана з виробництвом про­ дукції і наданням послуг з метою продажу (в тому числі підприємства державної власності);

• вища освіта і наука — всі вузи незалежно від джерел фінансу­ вання або правового статусу; науково-дослідні, експеримен­ тальні станції і клініки, які асоційовані з вузами або ними уп­ равляються; організації, що обслуговують вузи, які входять до вищої і середньої освіти;

- приватна некомерційна (безприбуткова) сфера діяльності — професіональні спілки і товариства, асоціації, громадські і бла­ годійні організації, фонди (крім фондів, які більше ніж на 50% фінансуються державою); приватні індивідуальні організації. Виходячи із наведених сфер випливають особливості ор­ ганізаційних форм інноваційної діяльності: одні фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, інші — за рахунок коштів ок­ ремих підприємств — результатів їх підприємницької діяльності.

Серед організаційних структур інноваційної діяльності особ­лива роль відводиться малим фірмам, мобільний персонал яких може швидко засвоювати і генерувати нові ідеї. Так, у США в сфері науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР) приблизно 90% всіх компаній — малі фірми. В розрахунку на 1 дол. СІЛА вкладених коштів такі фірми ство­рюють у 24 рази більше новацій, ніж гігантські концерни. Витра­ти на одного наукового працівника та інженера у малих фірмах у два рази менші, ніж у крупних. Крім того, в малих фірмах спос­терігається відсутність бюрократизму в управлінні в умовах ви­сокого позикового відсотка.

Великі компанії в більшості орієнтовані на створення інно­вацій удосконалення і в основному в тих напрямках, в яких ком­панія досягла більшого успіху в освоєнні певного виду продукції. Це пояснюється тим, що перехід великих фірм до радикально но­вої техніки і технології приводить до величезних витрат, оскільки знецінюється нагромаджений виробничий потенціал.

Одночасно з економічної точки зору новації вигідніші, ніж ризик радикалізму. Тому більшість фірм, враховуючи принцип «витрати — результати», вкладають кошти тільки в ті новації, які гарантують прибуток.

50

Економіка й організація інноваційної діяльності

Малі фірми не мають шансів витримати конкуренцію на рин­ку тому вимушені йти на ризик радикальних інновацій. Крім то­го'на малих фірмах, як уже сказано вище, інновації впроваджу­ються меншими витратами. Тому не випадково галузі елек­троніки, біотехнології у виробництві товарів широкого вжитку діють у формі дрібних фірм.

Малі фірми створюються в основному під одну ідею, вироб­ництво обмеженої кількості видів продукції, хоч успіх радикаль­них інновацій ніколи не гарантований. І у випадку невдачі впро­вадження інноваційного проекту малі фірми розорюються, бан­крутують. Крупні завжди працюють із «страховкою», оскільки одночасно працюють паралельно з декількома інноваційними проектами, чим і забезпечують собі компенсацію втрат.

У США, Японії, країнах Західної Європи в малому інно­ваційному бізнесі використовуються такі організаційні форми, як венчурні фірми і фірми спін-офф, а також різні інвестиційні фонди, які в багатьох випадках фінансуються крупними ком­паніями, самі не хочуть ризикувати, але контролюють цей ризик і у випадку успіху крупні компанії отримують готові новації.