1.6. Висновки

Поняття «інновація» означає нововведення, тобто впровад­ження нових форм організації праці і управління в систему підприємницької діяльності; це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціаль­но-економічної діяльності.

Мета організації інноваційної діяльності випливає із загаль­них цілей розвитку економіки (народного господарства) і п'яти фундаментальних питань, яких необхідно дотримуватися в умо­вах функціонування ринкової економіки. Водночас дотриманню цих вимог і забезпеченню виконання цілей розвитку народного господарства великою мірою допомагають інноваційні процеси.

Таким чином, інноваційні процеси впливають на розвиток економіки, а високий рівень розвинутої економіки сприяє швид­кому й ефективному впровадженню у виробництво інноваційних процесів.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запроваджен­ня їх у господарську діяльність визнається за нововведення. Інноваційні процеси беруть початок у певних галузях науки, а за­вершуються у сфері виробництва, завдяки їм відбуваються про­гресивні зміни в останній.

20

Економіка й організація інноваційної діяльності

Відставання в інноваційних процесах негативно впливає наефективність і конкурентоспроможність підприємства і навіть може привести до банкрутства.

Як видно з аналізу практичної діяльності, фірма забезпечує стабільний сукупний розвиток (доход), тоді коли правильно роз­поділяє свої зусилля і засоби з розробки і випуску продукції ми­нулого періоду (яка відходить), сучасної (домінуючої, панівної) і перспективної (третього покоління техніки, продукції).

Позитивний вплив процесів інноваційної діяльності повинен проявлятися в забезпеченні підприємству виробництва конку­рентоспроможної продукції, росту фондовіддачі, зниженні фон­домісткості продукції; підвищенні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, зростанні рентабельності вироб­ництва продукції і рентабельності підприємства.

Якщо позитивний ефект від впровадження інновацій не про­являється, то рекомендувати такі інновації для впровадження у виробництво немає сенсу.

Контрольні питання:

1. Поняття «інновація». Його суть і роль у підприємницькій діяльності.

2. Основні типи інновацій. їх суть.

3. Суть цілей, що поставлені перед економікою (народним гос­ подарством).

4. Суть п'яти фундаментальних питань, яких необхідно дотри­ муватися в умовах ринкової економіки.

5. Взаємозв'язок цілей інноваційного процесу з цілями еко­ номіки (народного господарства в цілому).

6. Мета дисципліни «Економіка й організація інноваційної діяльності».

7. В яких питаннях розкривається предмет «Економіки й орга­ нізації інноваційної діяльності»? їх суть.

8. На які знання спирається вивчення курсу «Економіка й ор­ ганізація інноваційної діяльності» і чому?

9. Суть циклічної концепції розвитку інновацій і поняття інно­ ваційного циклу.

10. Вплив інноваційної діяльності на економічну діяльність під­ приємства

11. Мета інноваційної діяльності підприємства і її пріоритетні на­ прямки.

21

22

Економіка й організація інноваційної діяльності

РОЗДІЛ 2. ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

ПІДПРИЄМСТВА І МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ

її ФОРМУВАННЯ

2.1. Загальна характеристика і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства

Інноваційна політика підприємства як наука сформувалася на основі вимог практичної економічної діяльності суспільства у зв'язку з необхідністю переходити на інтенсивний шлях розвит­ку через обмеженість виробничих ресурсів і необмеженість, зрос­таючих потреб суспільства.

Інноваційна політика складається з двох понять: «інновація» і «політика».

«Політика» — походить від давньогрецького слова «роїШке» і означає державний, суспільний, уміння (мистецтво), управління.

«Інновація» — новина, нововведення.

А звідси: «інноваційна політика» — наука і система практич­ного регулювання (управління) нововведеннями у суспільстві, в умовах конкретного підприємства, галузі, країни.

Предметом дослідження інноваційної політики підприємст­ва є підприємницька діяльність, виробництво, але не виробниц­тво взагалі, а впровадження нововведень у виробничі процеси.

На основі результатів таких досліджень інноваційна політика підприємства полягає в розробці шляхів і механізмів впровад­ження і використання нововведень у виробничій практиці з ме­тою забезпечення розвитку економіки і підвищення її ефектив­ності.

Усю сукупність процесів, що відбуваються у підприємниць­кій діяльності, можна поділити на дві групи — традиційні та інно­ваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне, що скла­лося в результаті розвитку минулого періоду, функціонування народного господарства, окремого підприємства, а інноваційні — розвиток на якісно новому рівні, за рахунок нововведень.

Коли економіка могла розвиватися на основі екстенсивних факторів (використання постійно зростаючих обсягів суспільних виробничих ресурсів — трудових, матеріально-сировинних, ви­робничих фондів) у виробництві домінували традиційні процеси. А коли екстенсивні фактори стали неможливими, а то й еко­номічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного

23

1.1. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль, І.Г. Ткачук

виробництва вимушені базуватися переважно на впровадженніV виробничу практику нововведень: нової технології, техніки, ор­ганізаційних форм управління і методів господарювання. Вив­чення, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інноваційної політики підприємства. Впроваджуються нововве­дення у виробничу практику — технологію, техніку тощо — не просто для удосконалення її, а для того, щоби при допомозі цьо­го удосконалення забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, економніше використання природних ресурсів і поліпшення якості готової продукції, інакше кажучи, виходячи з наявних ресурсів і можливостей їх використання забезпечити ви­щий рівень життя.

А звідси інноваційна політика є складовою загальної стратегії підприємства і одночасно сприяє впровадженню в практику ос­новних вимог цієї стратегії.