2.2. Складові елементи і чинники впливу на формування інноваційної політики

Інноваційна політика формується на всіх рівнях підприєм­ницької і управлінської діяльності залежно від потреби, бажання і можливостей тих суб'єктів підприємства, від яких залежить суть інноваційної політики.

Складовими елементами інноваційної політики є:

• забезпечення вивчення ринку збуту продукції свого підпри­ ємства, галузі, народного господарства;

• вивчення напрямків і сутності нововведень на інших вітчиз­ няних і зарубіжних суб'єктах господарювання;

• наявність фінансових ресурсів для проведення фундамен­ тальних досліджень, розробки і впровадження в практику інновацій;

• проведення дослідно-конструкторських розробок, освоєння і експлуатація нововведень;

• контроль на всіх етапах інноваційного процесу від задумів, розробки ідеї і якості використання;

• підготовлені кадри для втілення в життя інноваційної політи­ ки.

На характер і зміст інноваційної політики впливає потреба переходу народного господарства від екстенсивного до інтенсив­ного методу розвитку, тобто розвитку за рахунок ефективнішого

24

Економіка й організація інноваційної діяльності

використання наявних виробничих ресурсів, отримання макси­мальних результатів при їх мінімальних витратах.

Крім того, на впровадження нововведень на підприємствах впливають результати фундаментальних наукових досліджень, вимоги конкуренції.

Конкуренція — важливий засіб контролю в ринковій системі і є рушійною силою в розвитку підприємства. Це об'єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпе­чення дальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, при­скорення науково-технічного процесу, впровадження нових форм організації виробництва і системи заробітної плати.

Конкуренція, ризик стати банкрутом змушують підприємства найповніше впроваджувати науково-технічні досягнення, вико­ристовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи ор­ганізації праці і виробництва з метою поліпшення якості товару притягнення якомога більшої кількості покупців і отримання, за­вдяки цьому, максимальної вигоди.

Якщо згрупувати всі джерела інновацій, то вони об'єднаються в такі два види:

• сучасні потреби виробництва і людини;

• досягнення вітчизняних і зарубіжних фундаментальних досліджень. Є такі види інноваційних процесів (новин і ново­ введень):

• технічні (у вигляді нових виробів, технологій, засобів вироб­ ництва тощо);

• організаційні (методи і форми організації і управлінської діяльності);

• економічні (планування, прогнозування, фінансування, ціно­ утворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності);

• соціальні (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, охорона здоров'я і охорона довкілля, створення безпечних умов праці і комфортних умов життя);

• юридичні (зміни в законах та інших нормативно-правових до­ кументах, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій).

За характером впливу на ефективність діяльності певних ла­нок суспільного виробництва всі інновації можна об'єднати у дві

25

1-І. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль, І.Г. Ткачук

групи — локальні (діють окремо, впливають частково) та гло­бальні (великомасштабні). Локальні інновації ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері підприємницької діяльності, глобальні — до революційних, кардинально змінюють ор­ганізаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забез­печують суттєві зрушення в економічно-соціальних процесах.

Між окремими видами інновацій існує тісний зв'язок. Технічні новини позитивно впливають на соціальні, економічні, і навпаки — соціальні і економічні сприяють розвиткові технічних.

На розвиток технічних, економічних і соціальних новацій впливають також юридичні, законотворчі новації.