1.1. Цигилик, с.О. Кропельницька, о.І. Мозіль, і.Г. Ткачук

• нноваціинии проект—комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

• пріоритетний інноваційний проект — інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

• інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підпри­ ємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і(або)послуг;

• інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, ор­ ганізацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інфор­ маційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

6.2. Правові аспекти інноваційної діяльності

З урахуванням загальнонаціонального значення інновацій ви­никає необхідність державного регулювання інноваційного про­цесу. У даний час інновації стають основним засобом забезпечен­ня збільшення прибутку суб'єктами підприємництва. Але, незва­жаючи на таку важливу роль інновацій, без державного регулю­вання велика кількість нововведень не могла би швидко впровад­жуватися у практику. Таким чином, економічна і соціальна роль держави вимагає від державних органів при регулюванні інно­ваційних процесів виконання декількох основних функцій, а саме:

• акумулювання засобів на проведення наукових досліджень інно­ вацій шляхом концентрації ресурсів і механізмів перерозподілу бюджету, а також за рахунок формування спеціальних фондів;

• координація інноваційної діяльності шляхом визначення за­ гальних стратегічних орієнтирів інноваційної політики.

Для забезпечення такої координації держава сприяє коопе­рації і взаємодії різних інститутів у здійсненні інновацій:

- створення правової бази інноваційної політики шляхом фор­ мування дієвого необхідного законодавства і реально діючих механізмів його функціонування;

68

Економіка й організація інноваційної діяльності

• кадрове забезпечення інноваційної діяльності шляхом підго­товки спеціалістів у державних і недержавних навчальних за­ кладах, які могли б організувати і сприяти розвитку ор­ ганізаційних структур, що займаються впровадженням інно­ вацій (корпорацій, груп, фірм);

• регіональне регулювання інноваційної діяльності шляхом по­ даткових пільг і раціонального розміщення інноваційного по­ тенціалу, а також намаганням вирівняти умови розповсюд­ ження інновацій на території країни;

• регулювання міжнародного співробітництва у проведенні інноваційної діяльності через розроблену інноваційну стра­ тегію і кооперацію;

• стимулювання інновацій шляхом заохочення конкуренції, на­ дання пільг учасникам інноваційного процесу, державного страхування інноваційного ризику, а також «інноваційного тиску» на суб'єктів підприємництва введенням санкцій за ви­ пуск застарілої продукції.

Мета стимулювакня творчої активності дослідників та розробників

	Непряме	Негативне
Пряме стимулювання	стимулювання	стимулювання
Розмір заробітної плати	надання наукової	переведення
надбавки	самостійності дослі-	працівника на нижчу
премії	дникам	посаду;
різноманітні пільги зі	свобода спілкування	зменшення заробітної
страхування	між спеціалістами	плати; позбавлення
на випадок хвороби	терпимість до не вдач	пільг
з пенсійного	дослідників
забезпечення	розвиток неспеціа-
заохочення	лізованої кар'єри
	заохочення
	новаторської ініціативи
	професійне зростання
	формування суспільної
	думки (забезпечення
	максимально
	сприятливого
	середовища для
	наукового пошуку

Рис. 6.1. Форми стимулювання інноваційної активності на фірмі.

69

І.І. Цигилик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль, І.Г. Ткачук

Інноваційна політика держави тісно пов'язана з її інвес­тиційною політикою, спрямованою на стимулювання капіталов­кладень в інноваційні процеси, тобто в ту сферу підприємницької діяльності, в якій інвестиції є базою для матеріалізації нововве­день, а також інноваційна політика держави практично не відо­кремлена від промислової політики в цілому.

В статті 48 «Державна підтримка підприємництва» Госпо­дарського кодексу України підтверджується, що з метою ство­рення сприятливих організаційних та економічних умов для роз­витку підприємництва держава стимулює за допомогою еко­номічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг. А Законом України «Про інвестиційну діяльність», як уже сказано при розгляді першого питання, у ст. З визначається суть інноваційної діяльності — однієї з форм інвес­тиційної діяльності підприємства.

Сучасна законодавча система України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається з низ­ки Законів. Найвагомішими з них в плані активізації інновацій у підприємницькій сфері, на думку авторів, є Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяль­ності технологічних парків» від 16 липня 1999 року та Закон Ук­раїни «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року. Саме в останньому з них, без перебільшення, передбачені найваж­ливіші економічні стимули — гарантії та пільги суб'єктам інно­ваційної діяльності (СІД). Найважливішими з них є такі:

• можливість повного безвідсоткового кредитування за раху­ нок коштів відповідних бюджетів;

• компенсація відсотків за кредитування інноваційних проек­ тів, які сплачують СІД комерційним банкам, за рахунок бюд­ жетних коштів;

• можливість застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3 (при річній нормі амортизації 20%);

• пільговий режим оподаткування інноваційної діяльності, який передбачає залишення у розпорядженні СІД 50 відсот­ ків ПДВ з операцій продажу товарів (робіт, послуг), пов'яза­ них з виконанням інноваційних проектів, та 50 відсотків по­ датку на прибуток від виконання цих проектів, з умовою, що дані кошти будуть спрямовані виключно на фінансування інноваційної діяльності;

70

Економіка й організація інноваційної діяльності

-застосування пільг зі сплати земельного податку (зменшення ставки на 50 відсотків).

Тож, як бачимо, новий Закон на підтримку нових технологій відображає досить-таки реальну картину майбутнього існування інноваційної сфери підприємництва. Майбутнього — тому, що най­важливіші його положення, хоча розпочали діяти з січня 2003 р., однак, механізм надання пільг ще до кінця не сформований.

Центральне місце в системі прямого державного впливу на інноваційну діяльність займає фінансування НДПКР інноваційних проектів із бюджетних коштів. Система фінансування інноваційної діяльності є складовою частиною державної інноваційної політики.

До 1991 року фінансування науково-технічної діяльності базу­валося переважно на бюджеті та галузевих централізованих фон­дах; на підприємствах формується фонд розвитку підприємства.