- •1.1. Сутнісна характеристика інноваційних процесів і мета курсу «Економіка й організація інноваційних процесів»
- •1.2. Циклічна концепція розвитку інновацій і поняття інноваційного циклу
- •1.4. Інноваційна діяльність підприємств
- •1.5. Вплив інноваційних процесів на розвиток виробництва
- •1.6. Висновки
- •Контрольні питання:
- •2.2. Складові елементи і чинники впливу на формування інноваційної політики
- •2.3. Недоліки та переваги великих і малих підприємств щодо розробки і впровадження тієї чи іншої інноваційної політики
- •2.4. Прогнозування і планування інноваційної діяльності підприємства
- •2.5. Економічний аналіз інноваційної діяльності підприємства
- •2.6. Висновки
- •3.1. Інноваційна стратегія фірми і менеджмент інновацій. Їх суть і взаємозв'язок з загальною стратегією розвитку
- •3.2. Етапи розробки інноваційної стратегії і оцінка ефективних можливостей підприємства
- •3.3. Вибір стратегічних програм і проектів, процес впровадження інноваційних стратегій
- •3.4. Організація управління інноваційною діяльністю.
- •3.5. Висновки
- •Контрольні питання:
- •4.2. Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства
- •4 3. Здатність підприємства до технологічних змін
- •4.4. Оновлення продукції і оцінювання ринкових
- •І виробничих можливостей створення нової продукції.
- •Функціональне-економічне обґрунтування
- •Оновлення асортименту продукції
- •4.5. Висновки
- •Контрольні питання:
- •5.1. Особливості організаційних форм забезпечення інноваційної діяльності
- •5.2. Венчурний бізнес і нові форми інтеграції науки і виробництва
- •5.3. Засоби ефективного впровадження інновацій і формування нових центрів: технопарки, технополіси, фірми-інкубатори, науково-промислові комплекси, кластери
- •Контрольні питання:
- •6.1. Макроекономічне регулювання інноваційної діяльності і державна інноваційна політика
- •1.1. Цигилик, с.О. Кропельницька, о.І. Мозіль, і.Г. Ткачук
- •6.2. Правові аспекти інноваційної діяльності
- •6.3. Регулювання та стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства. Форми і методи її організації.
- •6.4. Висновки
- •Контрольні питання:
- •7.1. Стратегія фінансування інноваційної діяльності
- •7.2. Організаційно-економічний механізм фінансування інновацій. Джерела і види фінансування інноваційної діяльності
- •81 І.І. Цигилик, с.О. Кропельницька, о.І. Мозіль, і.Г. Ткачук
- •7.3. Лізингове фінансування та його особливості
- •7.4. Інноваційний проект як об'єкт інвестування
- •7.5. Висновки
- •Контрольні питання:
- •8.2. Розрахунок базової ціни нововведень
- •8.3. Вартість ліцензії та методи її розрахунку
- •9.1. Суть і основні принципи вимірювання ефективності інновацій
- •9.2. Критерії та показники ефективності інноваційної діяльності
- •9.3. Соціальні результати технологічних змін
- •9.4. Шляхи підвищення ефективності інноваційної діяльності
- •9.5. Висновки
- •Контрольні питання:
6.3. Регулювання та стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства. Форми і методи її організації.
Регулювання інноваційної діяльності з боку держави здійснюється на правовій основі завдяки стимулюванню нововведень у практичну діяльність. По-друге, розвитку інноваційного процесу сприяє конкурентне середовище. Без своєчасного введення новацій у підприємницьку діяльність підприємство може стати банкрутом.
Крім стимулювання інноваційної діяльності на державному рівні, застосовуються різноманітні методи (прямі і непрямі) і на рівні окремих підприємств (фірм). Вони використовуються з урахуванням особистих здібностей дослідників, що впливають на продуктивність їх творчості.
В основу стимулювання інноваційної активності компанією покладено такі принципи:
розкріпачення ініціативи;
усебічна підтримка новаторства вищим керівництвом;
простота і чіткість патентних процедур;
швидкість і гласність розгляду заявок;
заохочення подання як індивідуальних, так і групових заявок (нагородження, присвоєння почесних титулів і звань; публі кація результатів у бюлетенях).
Для заохочення винахідництва кожна країна розробляє певну систему стимулів, яка створює сприятливі організаційні, творчі та психологічні умови.
71
Зростанню ефективності стимулювання інноваційної діяльності сприяють складні організаційні умови, а саме:
розширення повноважень кваліфікованого персоналу у прий нятті рішень на робочому місці;
гнучкі режими роботи;
довіра в розпорядженні матеріальними й інформаційними ре сурсами;
створення умов для заняття дослідницькою роботою: інже нерні кадри дістають змогу використовувати до 10-15% робо чого часу на пошукові роботи, не включені до плану НДР (на уково-дослідні роботи);
у багатьох компаніях формуються «ризикові фонди», на кош ти яких створюються спеціальні підрозділи з розробки особ ливо важливих винаходів (так званий внутрішній венчур);
різноманітні форми організації та винагороди подання ідей: технічні відділи, які відповідають за патентування ідей та збір передової науково-технічної, інноваційної інформації, ради
Рис. 6.2. Форми державного стимулювання інноваційної діяльності.72
Економіка й організація інноваційної діяльності
звинаходів, комісії експертів, огляди, виставки, системи пропозиції». Форми державного стимулювання інноваційної діяльності можна пояснити наступною схемою (рис. 6.2).
6.4. Висновки
Оскільки інноваційні процеси мають великий вплив на соці-ально-економічний розвиток суспільства в цілому, то, успішна інноваційна діяльність неможлива без державної підтримки, без ефективної інноваційної політики держави.
Суть інноваційної діяльності визначена Законом України «Про інноваційну діяльність» та ст. З Закону України « Про інвестиційну діяльність», які передбачають:
випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
реалізацію довгострокових науково-технічних програм з ве ликими строками окупності витрат;
фінансування фундаментальних досліджень для здійснення і якісних змін у стані продуктивних сил;
розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої техно логії, призначеної для поліпшення соціального і економічно го становища.
Здійснення цихфункцій можна забезпечити шляхом регулювання і стимулювання державою інноваційної діяльності таким чином, щоби підприємства (фірми), галузі, наукові і науково-дослідні організації були зацікавлені у розробці і впровадженні інновацій у виробничу практику.
Це можливо здійснити через систему пільгового оподаткування, створення і використання фонду заохочення тощо. На що і спрямовується державна інноваційна політика.