- •Тема 7 Спрощена методика розробки одиничного маршрутно-операційного технологічного процесу механічної обробки деталі
- •Загальні відомості
- •7.1 Підготовка та вивчення вихідних даних
- •7.1.1 Формулювання службового призначення деталі – як складової частини певної складальної одиниці
- •7.1.2 Аналіз відповідності вимог виходячи із службового призначення деталі у виробі та її креслення
- •7.1.3 Формування конструкторсько технологічного коду деталі
- •7.1.4 Визначення типу виробництва та організаційної форми
- •7.1.5 Аналіз технологічності конструкції
- •7.1.6 Попередній вибір заготовки та способу її одержання і визначення припусків на механічну обробку
- •Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок
- •Призначення припусків на механічну обробку заготовок
- •Табличний метод призначення припусків
- •Призначення припусків на ливарні заготовки
- •Призначення припусків на штамповані заготовки
- •Припуски на заготовки з прокату
- •7.2 Розробка маршрутного технологічного процесу
- •7.2.1 Виявлення й аналіз розмірних зв’язків поверхонь деталі та формулювання основних технологічних задач
- •1. Забезпечення правильного відносного розташування оброблених і необроблених поверхонь:
- •2. Забезпечення точності і взаємного розташування оброблених поверхонь:
- •7.2.2 Вибір принципової схеми маршруту обробки
- •7.2.3 Розробка теоретичних схем базування та схем встановлення заготовки
- •Примітки
- •1 Теоретична схема базування для обробки поверхні 1:
- •2 Теоретична схема базування для обробки отворів 10н7:
- •3 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 2 і 4.
- •4 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 6 і 7
- •5 Теоретична схема базується для обробки поверхонь 9, 10. 11, 12
- •7.2.4 Вибір методів і числа ступенів обробки поверхонь (моп)
- •7.2.5 Розробка маршруту обробки деталі (мод) та попередній вибір обладнання
- •Щодо деталі рисунок 7.1 діємо наступним чином
- •7.3 Розробка операційного технологічного процесу
- •7.3.1 Формування раціональної структури операції
- •Можлива раціоналізація структури операцій
- •7.3.2 Остаточний вибір технологічного обладнання
- •Оцінка правильності вибору обладнання
- •7.3.3 Вибір пристроїв
- •7.3.4 Вибір різального та допоміжного інструментів
- •7.3.5 Вибір методів і засобів технічного контролю якості деталей
- •7.3.6 Призначення і розрахунок припусків та операційних розмірів
- •7.3.7 Призначення і розрахунок режимів обробки
- •7.3.8 Розрахунок точності обробки на найбільш відповідальних операціях
- •7.3.9 Нормування операцій
- •7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу
- •7.3.11 Оформлення технологічної документації
- •Задачі до проектуванню маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деталей машин Задача 7.1.
- •Задача 7.2.
- •Задача 7.3.
- •Задача 7.4.
- •Задача 7.5.
- •Задача 7.7.
- •Задача 7.8.
- •Задача 7.9
- •Задача 7.10
- •Додаток м 2.20 м 2.20.1 (рисунок 1) Типовий маршрут обробки деталей типу планок
- •М 2.20.2 (рисунок 2) Маршрут обробки втулки
- •М 2.20.3 (рисунок.3) Маршрут обробки гвинта
- •М 2.20.4 (рисунок 4 ) Маршрут обробки осі
- •М 2.20.5 (рисунок 5) Маршрут обробки валика
- •М 2.20.6 (рисунок 6 ) Маршрут обробки фланця
- •М 2.20.7 (рисунок 7) Маршрут обробки стакана
- •М 2.20.8 (рисунок 8) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.9 (рисунок 9) Маршрут обробки вилки
- •М 2.20.10 (рисунок 10) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.11 (рисунок 11) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.12 (рисунок 12) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.13 (рисунок 13) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.14 (рисунок 14) Маршрут обробки корпуса
- •М 2.20.15 (рисунок 15) Маршрут обробки шліцьового вала
- •М 2.20.16 Технологічний маршрут обробки вала-шестерні
- •М 2.20.17 (рисунок 17) Маршрут обробки зубчастого колеса зі шліцьовим отвором
7.3 Розробка операційного технологічного процесу
7.3.1 Формування раціональної структури операції
При формуванні структури операцій треба розв’язати такі питання:
уточнити зміст операцій (намічений при розробці маршруту);
визначити послідовність і зміст переходів.
Для розв’язання цих задач та їх економічної оцінки на цьому етапі також потрібно:
попередньо визначитись із застосовуваним технологічним оснащенням для різних варіантів;
попередньо по варіантах призначити режими обробки та визначити норми часу.
При проектуванні операції слід намагатись максимально скоротити основний час, допоміжний час, по можливості, треба суміщувати з основним. Вирішення цих питань звичайно досягається застосуванням багатоінструментної та багатомісної обробки заготовки, при цьому може виникнути необхідність у заміні попередньо вибраного обладнання.
Можлива раціоналізація структури операцій
(на прикладі деталі рисунок 7.1)
попередню обробку поверхонь 6, 7, 2, 8 виконувати одночасно комбінованим інструментом;
свердлення семи отворів діаметром 10 мм по фланцю виконувати одночасно з застосуванням багатошпиндельної свердлильної головки;
свердлення двох отворів діаметром 6 мм також обробляти одночасно з застосуванням спеціальної свердлильної головки;
свердлення, зенкерування та підрізання торця отвору під нарізку М16 виконувати одночасно за допомогою комбінованого інструменту.
Але, перш ніж прийняти ці пропозиції треба виконати їх техніко-економічне обґрунтування.
7.3.2 Остаточний вибір технологічного обладнання
Попередньо обладнання вибирають паралельно з розробкою маршрутів обробки поверхонь і маршруту обробки деталі відповідно до типу виробництва.
Вибір технологічного обладнання (верстатів) визначається:
методом обробки;
точністю і якістю оброблюваної поверхні;
габаритними розмірами заготовок, розмірами обробки і масою заготовок;
потужністю, що потрібна на різання;
економічно доцільною продуктивністю і собівартістю у відповідності з типом виробництва;
можливістю вбирання відходів і додержання правил екології;
можливістю придбання і вартістю верстата;
зручністю і безпекою роботи.
Застосування обладнання з ЧПК доцільно в таких випадках:
для трудомістких операцій;
якщо час обробки суттєво менше допоміжного;
при виробництві складних деталей малими партіями;
для обробки деталей з великою кількістю розмірів, які мають високі вимоги по точності;
при виготовленні деталей, що потребують суворого контролю точності виготовлення оснастки;
коли вартість оснастки складає значну частину вартості обробки;
для виробів, період виготовлення яких не дозволяє використовувати звичайні методи виготовлення оснастки;
для операцій, у яких витрати на контроль складають частину загальної вартості операції.
Оцінка правильності вибору обладнання
Правильний вибір обладнання може оцінюватись його раціональним використанням в часі і потужності. Для цього визначається коефіцієнт завантаження обладнання:
η = mр/mп
де mр – розрахункова кількість верстатів на операції;
mп – прийнята кількість верстатів.
Розрахункова кількість верстатів на операції визначається для велико-серійного і масового виробництва за формулою:
Mр = tшт.сер./τ
де tшт.сер. – середній штучний час операції обробки заготовки;
τ – такт випуску.
Для серійного виробництва:
mр = /F
де t ШТ- сума штучно-калькуляційних часів операцій;
F – фонд часу роботи обладнання.
Для оцінки використання обладнання по основному часу застосовуються коефіцієнти використання обладнання по основному часу:
ηо = tо/tшт, для масового виробництва,
ηо = tо/tшт.к, для серійного виробництва,
де to, tшт, tшт.к – відповідно основний час, штучний час, штучно-калькуляційний час.
Для оцінки використання обладнання по потужності служить коефіцієнт використання обладнання по потужності:
η = Nр/N дв.
де Nр – потужність що потрібна на різання;
Nдв – потужність електродвигуна верстата.
При виборі обладнання користуються паспортами верстатів, а при їх відсутності – каталогами металорізального та іншого обладнання.