- •Тема 7 Спрощена методика розробки одиничного маршрутно-операційного технологічного процесу механічної обробки деталі
- •Загальні відомості
- •7.1 Підготовка та вивчення вихідних даних
- •7.1.1 Формулювання службового призначення деталі – як складової частини певної складальної одиниці
- •7.1.2 Аналіз відповідності вимог виходячи із службового призначення деталі у виробі та її креслення
- •7.1.3 Формування конструкторсько технологічного коду деталі
- •7.1.4 Визначення типу виробництва та організаційної форми
- •7.1.5 Аналіз технологічності конструкції
- •7.1.6 Попередній вибір заготовки та способу її одержання і визначення припусків на механічну обробку
- •Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок
- •Призначення припусків на механічну обробку заготовок
- •Табличний метод призначення припусків
- •Призначення припусків на ливарні заготовки
- •Призначення припусків на штамповані заготовки
- •Припуски на заготовки з прокату
- •7.2 Розробка маршрутного технологічного процесу
- •7.2.1 Виявлення й аналіз розмірних зв’язків поверхонь деталі та формулювання основних технологічних задач
- •1. Забезпечення правильного відносного розташування оброблених і необроблених поверхонь:
- •2. Забезпечення точності і взаємного розташування оброблених поверхонь:
- •7.2.2 Вибір принципової схеми маршруту обробки
- •7.2.3 Розробка теоретичних схем базування та схем встановлення заготовки
- •Примітки
- •1 Теоретична схема базування для обробки поверхні 1:
- •2 Теоретична схема базування для обробки отворів 10н7:
- •3 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 2 і 4.
- •4 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 6 і 7
- •5 Теоретична схема базується для обробки поверхонь 9, 10. 11, 12
- •7.2.4 Вибір методів і числа ступенів обробки поверхонь (моп)
- •7.2.5 Розробка маршруту обробки деталі (мод) та попередній вибір обладнання
- •Щодо деталі рисунок 7.1 діємо наступним чином
- •7.3 Розробка операційного технологічного процесу
- •7.3.1 Формування раціональної структури операції
- •Можлива раціоналізація структури операцій
- •7.3.2 Остаточний вибір технологічного обладнання
- •Оцінка правильності вибору обладнання
- •7.3.3 Вибір пристроїв
- •7.3.4 Вибір різального та допоміжного інструментів
- •7.3.5 Вибір методів і засобів технічного контролю якості деталей
- •7.3.6 Призначення і розрахунок припусків та операційних розмірів
- •7.3.7 Призначення і розрахунок режимів обробки
- •7.3.8 Розрахунок точності обробки на найбільш відповідальних операціях
- •7.3.9 Нормування операцій
- •7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу
- •7.3.11 Оформлення технологічної документації
- •Задачі до проектуванню маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деталей машин Задача 7.1.
- •Задача 7.2.
- •Задача 7.3.
- •Задача 7.4.
- •Задача 7.5.
- •Задача 7.7.
- •Задача 7.8.
- •Задача 7.9
- •Задача 7.10
- •Додаток м 2.20 м 2.20.1 (рисунок 1) Типовий маршрут обробки деталей типу планок
- •М 2.20.2 (рисунок 2) Маршрут обробки втулки
- •М 2.20.3 (рисунок.3) Маршрут обробки гвинта
- •М 2.20.4 (рисунок 4 ) Маршрут обробки осі
- •М 2.20.5 (рисунок 5) Маршрут обробки валика
- •М 2.20.6 (рисунок 6 ) Маршрут обробки фланця
- •М 2.20.7 (рисунок 7) Маршрут обробки стакана
- •М 2.20.8 (рисунок 8) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.9 (рисунок 9) Маршрут обробки вилки
- •М 2.20.10 (рисунок 10) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.11 (рисунок 11) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.12 (рисунок 12) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.13 (рисунок 13) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.14 (рисунок 14) Маршрут обробки корпуса
- •М 2.20.15 (рисунок 15) Маршрут обробки шліцьового вала
- •М 2.20.16 Технологічний маршрут обробки вала-шестерні
- •М 2.20.17 (рисунок 17) Маршрут обробки зубчастого колеса зі шліцьовим отвором
7.1 Підготовка та вивчення вихідних даних
(перший етап розробки технологічного процесу)
7.1.1 Формулювання службового призначення деталі – як складової частини певної складальної одиниці
(розглянемо на прикладі деталі „кришка редуктора” – рисунок 7.1)
Кришка в комплекті з корпусом утворює замкнуту порожнину редуктора, в якій розташовані зубчасті передачі та мастильна ванна. Стик кришки з корпусом повинен бути герметичним. У стінці кришки розташовується маточина опорного підшипника валу редуктора. Кришка виготовлена з чавуну марки СЧ30 і піддається термічній обробці.
Основною поверхнею що базує кришку, по якій вона стикується з корпусом, є площина Д. По двох інших напрямках та від повороту кришка базується двома контрольними штифтами . Допоміжними базами є отворитамм, отвори по фланцю служать для кріплення кришки до корпусу, нарізний отвір М161,5 служить для встановлення маслянки.
У зв’язку з тим. що в кришці та корпусі розташовано зубчасту передачу з високими точнісними вимогами до взаємного розташування елементів зубчастої передачі, до кришки слід поставити такі вимоги: висока міцність, жорсткість, вібростійкість, висока точність взаємного розташування основних та допоміжних баз. Кількісні показники цих вимог повинні бути відображені у технічних вимогах на кришку, які будуть проаналізовані на наступних етапах.
7.1.2 Аналіз відповідності вимог виходячи із службового призначення деталі у виробі та її креслення
Аналіз відповідності вимог до точності деталі її службовому призначенню необхідно виконувати в такій послідовності:
1. Розглянути вимоги щодо твердості робочих поверхонь з урахуванням умов роботи деталі в складальній одиниці.
2. Виявити розміри деталі, що мають найбільш жорсткі допуски, встановити відповідність їх службовому призначенню згідно з умовами експлуатації деталі.
3. Перевірити, які є в технічних вимогах обмеження відносно відхилення форми та взаємного розташування поверхонь або сумарні допуски стосовно цих критеріїв. Дати обґрунтування необхідності їхнього дотримання на основі аналізу креслення складальної одиниці й умов роботи деталі.
4. Перевірити, чи відповідає задана конструктором шорсткість поверхонь деталі необхідній точності обробки або їх службовому призначенню в складальній одиниці. Завищені вимоги щодо точності та шорсткості призводять до ускладнення технологічного процесу і збільшення трудомісткості обробки.
Аналіз деталі за кресленням рисунок 7.1.
Вивчення креслення деталі та технічних вимог дає підставу на необхідність введення термічної обробки виливка перед механічною обробкою. Найбільшої точності обробки вимагають отвори 45Н7 і 52±0,02 мм; є обмеження похибок форми та взаємного розташування поверхонь деталі.
Проаналізуємо послідовно ці вимоги з точки зору їхньої обґрунтованості і відповідності службовому призначенню деталі:
1. Термічна обробка необхідна для зняття внутрішніх напружень. Чавунні виливки після чорнової обробки піддаються штучному старінню з метою зняття внутрішніх напружень у виливку в процесі охолодження та затвердіння металу у формі. Це забезпечує в процесі експлуатації деталі стабільність розмірів, отриманих після механічної обробки.
2. Точність розміру отвору 45Н7+0,027 мм обумовлена характером з'єднання його з валом редуктора (45Н7/g6) та умовами роботи пари тертя - ковзання. Отвір 52±0,02 мм призначений для встановлення ущільнювального кільця. Точність розміру призначена з умови забезпечення герметичності з'єднання (запобігання протіканню мастила).
3. Обмеження стосовно не площинності площини замикання «Д» і торця маточини «К» в діапазоні 0,05 мм обумовлені тим, що площина кришки «Д» у з'єднанні з корпусом редуктора, а торець «К» - при контакті з ущільненням фланця мають забезпечити герметичність.
4. Відхилення взаємного розташування поверхонь деталі визначені величиною неперпендикулярності вісі отвору «Л» (45Н7) щодо поверхні «Д» у межах 0,03мм. Аналіз креслення складальної одиниці показує, що таке обмеження необхідне, у протилежному випадку в з'єднанні валу з отвором не буде забезпечено лінійного контакту через можливий перекіс осей отворів
кришки та корпусу після їхнього складання, можливе також затиснення валу.
5. Задана шорсткість (Rа = 2,5мкм) поверхонь отворів 45Н7 і 52 ± 0,02мм відповідає вимогам щодо їхньої точності. Вимоги стосовно шорсткості поверхні «Д» (Rа = 2,5мкм) обумовлені необхідністю забезпечення герметичності в з'єднанні кришки з корпусом.
Результати аналізу використовують при розробці технології виготовлення деталі та виборі засобів контролю. Визначають, якими технологічними прийомами можна забезпечити виконання кожної з вимог щодо точності розмірів і шорсткості поверхонь і яким способом доцільніше здійснювати контроль.