Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практика ТОМ / Практика ТОМ / Практикум ТМ Тема 7 виправ.doc
Скачиваний:
87
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
3.71 Mб
Скачать

Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок

У якості загальних рекомендацій можна вказати такі.

Корпусні коробчаті деталі, в яких монтують робочі механізми та вузли машин (корпуси двигунів, станини, коробки передач, редуктори та ін.) переважно виготовляють литтям незалежно від типу виробництва.

Корпусні деталі відкритого типу на яких монтують робочі механізми та двигуни (рами, корпуси), а також деталі, що зв’язують окремі вузли машин і одночасно виконують функції корпусних, але з меншими розмірами (кронштейни, траверси та ін.) в малосерійному та одиничному виробництві раціонально виготовлені зварними або зварюванням.

Деталі вузлів машин:

  • зубчасті колеса, маховики, маточини, кришки корпусів підшипників, важелі, тяги та інше в серійному виробництві виготовляють литтям в тих випадках, коли їх виготовлення штампуванням нерентабельне; в одиничному та малосерійному виробництві їх виготовляють литтям;

  • гладкі та ступінчасті вали, втулки, кільця в одиничному і серійному виробництві доцільно виготовляти із прокату;

  • балки, кронштейни, плити в одиночному і малосерійному виробництві доцільно виготовляти з профільного сортового прокату (кутники, швелери та ін.) з застосуванням зварювання.

У великосерійному і масовому виробництві деталі другої і третьої груп раціонально виготовляти з періодичного і спеціального сортового прокату та пресованих профілів.

Для нашого прикладу для деталі рисунок 7.1 згідно практичних рекомендацій можна прийняти виготовлення заготовки способом лиття, а за таблицями Д М2.4;КД уточнюємо для великосерійного виробництва метод лиття – в оболонкові форми.

Призначення припусків на механічну обробку заготовок

Припуски на механічну обробку заготовок визначаються при розробці креслення заготовки. Припуски можуть визначатись аналітичним шляхом, тобто розрахунком і табличним методом, тобто використовуючи накопичений досвід.

Табличний метод призначення припусків

При застосуванні цього методу треба визначити основні характеристики заготовки та залежно від них призначити припуски на оброблювані поверхні.

Призначення припусків на ливарні заготовки

1. Визначається клас точності розмірів і мас та ряди припусків залежно від методу одержання виливки ,його габаритів та матеріалу за ГОСТ 26645-85 або таблицею Д М2.7.КД.

2. Призначаються допуски на оброблювані поверхні залежно від класу точності і номінального розміру за ГОСТ 26645-85 або за таблицею – Д М2.7 КД.

3. Призначаються припуски: основні, залежно від допусків на відповідний розмір виливка і ряду припусків за таблицею Д М2.7 КД і додаткові залежно від зміщення та жолоблення елементів виливки таблиці Д М2.7, КД.

Загальний припуск на механічну обробку визначається як сума основного і додаткового припусків.

Призначення припусків на штамповані заготовки

  1. Визначаються основні характеристики поковки: клас точності, група сталі , ступінь складності, конфігурація поверхні розняття штампа.

Клас точностізалежить від методу штампування:

Штампування

Клас точності

Прецизійне

Т1

Об’ємне (гаряче, холодне) калібрування

Т1, Т2

На гаряче штампувальному верстаті

Т2, Т3

На ГКМ, на гвинтовому та гідравлічному пресах

Т4, Т5

На КГШП:

Відкрите

Т4, Т5

закрите

Т2, Т3

Видавлюванням

Т3, Т4

На ППШМ

Т4, Т5

Групи сталі

М1 – вуглецю до 0,35%, легуючих елементів до 2%

М2 – вуглецю до 0,35-0,65%, легуючих елементів 2-5%

М3 – вуглецю понад 0,65%, легуючих елементів понад 5%

Ступінь складності – таблиця ДМ2.7 КД..

За конфігурацією поверхні розняття штампа

розрізняють поковки з плоскою (П), симетричною (Зс) чи несиметричною (Зн) зігнутою поверхнею розняття.

  1. Залежно від класу точності, групи сталі та ступеню складності поковки за рисунком 2.2 Д М2.7 КД визначається вихідний індекс поковки.

  2. Призначають основний припуск залежно від вихідного індексу, лінійних розмірів і шорсткості поверхні деталі за таблицею Д М2.7 КД. Призначають додатковий припуск для компенсації зміщення поверхні розняття штампа – таблиця Д М2.7 КД, зігнутості поковки – таблиця Д М2.7 КД відхилення міжосьової відстані – таблиця Д М2.7 КД. Загальний припуск – це сума основного і додаткових припусків.