- •Тема 7 Спрощена методика розробки одиничного маршрутно-операційного технологічного процесу механічної обробки деталі
- •Загальні відомості
- •7.1 Підготовка та вивчення вихідних даних
- •7.1.1 Формулювання службового призначення деталі – як складової частини певної складальної одиниці
- •7.1.2 Аналіз відповідності вимог виходячи із службового призначення деталі у виробі та її креслення
- •7.1.3 Формування конструкторсько технологічного коду деталі
- •7.1.4 Визначення типу виробництва та організаційної форми
- •7.1.5 Аналіз технологічності конструкції
- •7.1.6 Попередній вибір заготовки та способу її одержання і визначення припусків на механічну обробку
- •Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок
- •Призначення припусків на механічну обробку заготовок
- •Табличний метод призначення припусків
- •Призначення припусків на ливарні заготовки
- •Призначення припусків на штамповані заготовки
- •Припуски на заготовки з прокату
- •7.2 Розробка маршрутного технологічного процесу
- •7.2.1 Виявлення й аналіз розмірних зв’язків поверхонь деталі та формулювання основних технологічних задач
- •1. Забезпечення правильного відносного розташування оброблених і необроблених поверхонь:
- •2. Забезпечення точності і взаємного розташування оброблених поверхонь:
- •7.2.2 Вибір принципової схеми маршруту обробки
- •7.2.3 Розробка теоретичних схем базування та схем встановлення заготовки
- •Примітки
- •1 Теоретична схема базування для обробки поверхні 1:
- •2 Теоретична схема базування для обробки отворів 10н7:
- •3 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 2 і 4.
- •4 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 6 і 7
- •5 Теоретична схема базується для обробки поверхонь 9, 10. 11, 12
- •7.2.4 Вибір методів і числа ступенів обробки поверхонь (моп)
- •7.2.5 Розробка маршруту обробки деталі (мод) та попередній вибір обладнання
- •Щодо деталі рисунок 7.1 діємо наступним чином
- •7.3 Розробка операційного технологічного процесу
- •7.3.1 Формування раціональної структури операції
- •Можлива раціоналізація структури операцій
- •7.3.2 Остаточний вибір технологічного обладнання
- •Оцінка правильності вибору обладнання
- •7.3.3 Вибір пристроїв
- •7.3.4 Вибір різального та допоміжного інструментів
- •7.3.5 Вибір методів і засобів технічного контролю якості деталей
- •7.3.6 Призначення і розрахунок припусків та операційних розмірів
- •7.3.7 Призначення і розрахунок режимів обробки
- •7.3.8 Розрахунок точності обробки на найбільш відповідальних операціях
- •7.3.9 Нормування операцій
- •7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу
- •7.3.11 Оформлення технологічної документації
- •Задачі до проектуванню маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деталей машин Задача 7.1.
- •Задача 7.2.
- •Задача 7.3.
- •Задача 7.4.
- •Задача 7.5.
- •Задача 7.7.
- •Задача 7.8.
- •Задача 7.9
- •Задача 7.10
- •Додаток м 2.20 м 2.20.1 (рисунок 1) Типовий маршрут обробки деталей типу планок
- •М 2.20.2 (рисунок 2) Маршрут обробки втулки
- •М 2.20.3 (рисунок.3) Маршрут обробки гвинта
- •М 2.20.4 (рисунок 4 ) Маршрут обробки осі
- •М 2.20.5 (рисунок 5) Маршрут обробки валика
- •М 2.20.6 (рисунок 6 ) Маршрут обробки фланця
- •М 2.20.7 (рисунок 7) Маршрут обробки стакана
- •М 2.20.8 (рисунок 8) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.9 (рисунок 9) Маршрут обробки вилки
- •М 2.20.10 (рисунок 10) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.11 (рисунок 11) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.12 (рисунок 12) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.13 (рисунок 13) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.14 (рисунок 14) Маршрут обробки корпуса
- •М 2.20.15 (рисунок 15) Маршрут обробки шліцьового вала
- •М 2.20.16 Технологічний маршрут обробки вала-шестерні
- •М 2.20.17 (рисунок 17) Маршрут обробки зубчастого колеса зі шліцьовим отвором
Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок
У якості загальних рекомендацій можна вказати такі.
Корпусні коробчаті деталі, в яких монтують робочі механізми та вузли машин (корпуси двигунів, станини, коробки передач, редуктори та ін.) переважно виготовляють литтям незалежно від типу виробництва.
Корпусні деталі відкритого типу на яких монтують робочі механізми та двигуни (рами, корпуси), а також деталі, що зв’язують окремі вузли машин і одночасно виконують функції корпусних, але з меншими розмірами (кронштейни, траверси та ін.) в малосерійному та одиничному виробництві раціонально виготовлені зварними або зварюванням.
Деталі вузлів машин:
зубчасті колеса, маховики, маточини, кришки корпусів підшипників, важелі, тяги та інше в серійному виробництві виготовляють литтям в тих випадках, коли їх виготовлення штампуванням нерентабельне; в одиничному та малосерійному виробництві їх виготовляють литтям;
гладкі та ступінчасті вали, втулки, кільця в одиничному і серійному виробництві доцільно виготовляти із прокату;
балки, кронштейни, плити в одиночному і малосерійному виробництві доцільно виготовляти з профільного сортового прокату (кутники, швелери та ін.) з застосуванням зварювання.
У великосерійному і масовому виробництві деталі другої і третьої груп раціонально виготовляти з періодичного і спеціального сортового прокату та пресованих профілів.
Для нашого прикладу для деталі рисунок 7.1 згідно практичних рекомендацій можна прийняти виготовлення заготовки способом лиття, а за таблицями Д М2.4;КД уточнюємо для великосерійного виробництва метод лиття – в оболонкові форми.
Призначення припусків на механічну обробку заготовок
Припуски на механічну обробку заготовок визначаються при розробці креслення заготовки. Припуски можуть визначатись аналітичним шляхом, тобто розрахунком і табличним методом, тобто використовуючи накопичений досвід.
Табличний метод призначення припусків
При застосуванні цього методу треба визначити основні характеристики заготовки та залежно від них призначити припуски на оброблювані поверхні.
Призначення припусків на ливарні заготовки
1. Визначається клас точності розмірів і мас та ряди припусків залежно від методу одержання виливки ,його габаритів та матеріалу за ГОСТ 26645-85 або таблицею Д М2.7.КД.
2. Призначаються допуски на оброблювані поверхні залежно від класу точності і номінального розміру за ГОСТ 26645-85 або за таблицею – Д М2.7 КД.
3. Призначаються припуски: основні, залежно від допусків на відповідний розмір виливка і ряду припусків за таблицею Д М2.7 КД і додаткові залежно від зміщення та жолоблення елементів виливки таблиці Д М2.7, КД.
Загальний припуск на механічну обробку визначається як сума основного і додаткового припусків.
Призначення припусків на штамповані заготовки
Визначаються основні характеристики поковки: клас точності, група сталі , ступінь складності, конфігурація поверхні розняття штампа.
Клас точності – залежить від методу штампування:
Штампування |
Клас точності |
Прецизійне |
Т1 |
Об’ємне (гаряче, холодне) калібрування |
Т1, Т2 |
На гаряче штампувальному верстаті |
Т2, Т3 |
На ГКМ, на гвинтовому та гідравлічному пресах |
Т4, Т5 |
На КГШП: |
|
Відкрите |
Т4, Т5 |
закрите |
Т2, Т3 |
Видавлюванням |
Т3, Т4 |
На ППШМ |
Т4, Т5 |
Групи сталі
М1 – вуглецю до 0,35%, легуючих елементів до 2%
М2 – вуглецю до 0,35-0,65%, легуючих елементів 2-5%
М3 – вуглецю понад 0,65%, легуючих елементів понад 5%
Ступінь складності – таблиця ДМ2.7 КД..
За конфігурацією поверхні розняття штампа
розрізняють поковки з плоскою (П), симетричною (Зс) чи несиметричною (Зн) зігнутою поверхнею розняття.
Залежно від класу точності, групи сталі та ступеню складності поковки за рисунком 2.2 Д М2.7 КД визначається вихідний індекс поковки.
Призначають основний припуск залежно від вихідного індексу, лінійних розмірів і шорсткості поверхні деталі за таблицею Д М2.7 КД. Призначають додатковий припуск для компенсації зміщення поверхні розняття штампа – таблиця Д М2.7 КД, зігнутості поковки – таблиця Д М2.7 КД відхилення міжосьової відстані – таблиця Д М2.7 КД. Загальний припуск – це сума основного і додаткових припусків.