Структура капіталу і ризик.
Вивчення проблеми формування структури капіталу передбачає вивчення двох понять: 1) підприємницький ризик (Business risk), тобто ризик вкладення коштів в активи корпорації, що не має боргів; 2) фінансовий ризик (Finansial risk), що доповнює підприємницький. Фінансовий ризик стосується тільки власників звичайних акцій як результат формування капіталу через випуск облігацій і привілейованих акцій.
Підприємницький ризик являє собою невизначеність в одержанні майбутнього доходу від основної діяльності, тобто прибутку до сплати процентів і податків. Він зумовлений низкою факторів: 1) змінами попиту на продукцію корпорацій; 2) змінами цін на продукцію, що реалізується; 3) коливаннями цін на сировину, напівфабрикати та ін.; 4) здатністю корпорації змінити ціни на випуск своєї продукції залежно від змін попиту на товари та послуги, що купуються; 5) можливістю настання такого випадку, коли товар перестає користуватися попитом на ринку; 6) високим операційним левериджем (операційною залежністю).
Особливе місце серед чинників, що визначають підприємницький ризик, посідає так званий операційний леверидж (operating leverage). Він відображає залежність прибутку від рівня постійних фіксованих витрат виробництва.
Фінансовий ризиквиникає як додаток до підприємницького у тих корпорацій, що формують структуру капіталу з залученням позичкових коштів. У кінцевому підсумку його несуть тільки акціонери, що володіють звичайними акціями. Сутність фінансового ризику полягає в тому, що фактична норма прибутку в корпорацій, які використовують позички, знижується порівняно з очікуваною, якщо очікуваний прибуток скоротився.
3. Вимірювання структури капіталу.
Основною проблемою оптимізації структури капіталу є визначення співвідношення між позиковими і власними джерелами фінансування. Якщо кошти вигідніше брати в борг, то необхідно з'ясувати, до якої межі можна підвищувати це співвідношення, не ризикуючи погіршити ліквідність фірми? Фінансовий важіль (ліверидж — leverage) — показник, пов'язаний з управлінням структурою капіталу корпорації. З його розрахунком пов'язане визначення плеча, ефекту та рівня фінансового важеля.
Плече фінансового важеля— це співвідношення між капіталом фірми позиковим (ПК) і власним (ВК).
Ефект фінансового важеля (ЕФВ)— це приріст рентабельності власного капіталу порівняно із загальною рентабельністю капіталу фірми, що виникає завдяки використанню позик. Визначають ЕФВ так:
(5.2.)
де Ра — рентабельність активів (відношення прибутку фірми до суми активів), %; гп — процентна ставка за користування позикою, %.
Частка позикового капіталу впливає і на процентну ставку за кредит. Із збільшенням плеча фінансового важеля позиковий капітал, як правило, дорожчає. Проте залежність відсотка за кредит від структури капіталу є нелінійною, оскільки на неї впливають також інші фактори, наприклад суб'єктивне рішення кредитора. У таких випадках вирішальну роль відіграє показник рентабельності капіталу. Якщо рентабельність висока, процентна ставка може підвищуватися неістотно, навіть при значному збільшенні плеча фінансового важеля.
Частка позикового капіталу в загальній сумі капіталу, %
Рис. 5.1. Зміна рентабельності власного капіталу корпорації внаслідок ефекту фінансового важеля
Дохід на одну просту акцію (EPS) — найважливіший показник, який намагаються підвищити менеджери корпорації. Це кінцевийфінансовий показник, що формується під впливом різних факторів, утому числі під дією фінансового важеля. Для розрахунку цього впливу застосовують рівень фінансового важеля (або силу впливу фінансового важеля на EPS). Це процентне змінювання прибутку на акцію (EPS), пов'язане з процентним змінюванням прибутку до вирахування відсотків і податку на прибуток (ЕВІТ), тобто він пов'язує зміни EPS зі зміною ЕВІТ:
Рівень
фінансового важеля =
де, І — сума відсотків позики.
Рівень операційного важеля(Ро.в), або сила впливу операційного важеля показує, на скільки відсотків змінюється прибуток (ЕВІТ) при зміні виручки на 1 %. Розраховують цей рівень за формулою
Ро.в. =
Валова маржа — це різниця між виручкою і змінними витратами; прибуток у цій формулі визначається як сума прибутку до сплати податку на прибуток і суми відсотків за позики (це показник ЕВІТ). Отже, операційний важіль впливає на проміжний фінансовий результат __ ЕВІТ, тоді як фінансовий важіль — на кінцевий фінансовий результат — EPS.
Рівень загального або операційно-фінансового важеля показує, на скільки відсотків змінюється EPS при зміні виручки на 1 %. Визначають цей рівень за формулою:
|
Рівень операційно-фінансового важеля |
= |
Рівень операційного важеля |
х |
Рівень фінансового важеля |