5. Управління товарно-матеріальними запасами.

Корпорації в середньому вкладають 20—25 % своїх активів у товарно-матеріальні запаси; торговельні корпорації, які організовують роздрібний товарообіг — близько 40 %. Товарно-матеріальні запаси класифікуються на три основні групи:

1. запаси, що накопичуються до виробничого процесу,— сировина, напівфабрикати (pre-production inventory);

2. незавершене виробництво (in-progress inventory);

3. запаси готової продукції (finished goods inventory).

Структура товарно-матеріальних запасів визначається особливостями галузі господарства. У роздрібній торгівлі накопичуються великі запаси готової продукції, невелика частка сировини, напівфабрикатів, ще менша — незавершеного виробництва.

Модель економічно обґрунтованого обсягу замовлення

На практиці застосовуються різні моделі економічно обгрунтованих розмірів товарно-матеріальних цінностей. Класична модель, яка описується в усіх підручниках, виданих у західних країнах, називається «економічно обґрунтований обсяг замовлення» (ЕООЗ —The Economic ordering quanity - EOQ). Модель пропонує такі умови: 1) усі параметри відомі і постійні, очікувану вартість можна прогнозувати; 2) попит постійний і добре вивчений; 3) замовлення здійснюються без затримок; 4) ніяких кількісних знижок замовнику не дається.

Рис. 10.5. Графічний розрахунок точки вибору економічно обґрунтованого обсягу замовлення

Мінімальна точка на кривій Q* — загальна вартість економічно обґрунтованого замовлення — визначається за формулою:

ЕООЗ =

де:

S- - щомісячний продаж одиниць виробу, дол.;

О — вартість розміщення замовлення, дол.;

C- поточні витрати на зберігання одиниці виробу на місяць, дол.

Метод контролю авс

У тих випадках, коли список товарно-матеріальних запасів дуже довгий і умови зберігання вимагають додаткової площі для складування, застосовується метод контролю, що називається АВС. Так, приміром, хімічні корпорації звичайно мають на складах запаси, що охоплюють 20 000 найменувань. Відповідно до методу АВС усі за­паси класифікуються за укрупненими групами. Уперше метод був застосований корпорацією «Дженерал Електрик». Усі матеріальні цінності групуються за трьома категоріями (рис. 10.7).

Категорія А: до неї відносять найменування, що охоплюють до 10 % усіх запасів, але за вартістю вони становлять 70 % усіх доларових вкладень у статті «Товарно-матеріальні запаси».

Категорія В: до неї відносять найменування товарів, що охоплюють до 30 % усіх запасів, за вартістю — до 20 % усіх доларових вкладень.

Категорія С: до неї належать численні статті, що охоплюють до 60 % усіх запасів, але за вартістю вони становлять лише 10 %

Рис. 10.7. Метод АВС1

Крива на графіку називається кривою Парето, а метод АВС — аналіз Парето, або метод угруповань.

6. Бюджетування капітальних вкладень

Бюджетування капітальних вкладень має особливе значенняз погляду зміцнення конкурентної позиції корпорації. Воно визначає напрям діяльності корпорації на багато років. Рішення щодо капітального бюджетування є основними під час розгляду довгострокової перспективи прибутковості корпорації, що в кінцевому ПіДсумку визначає її економічне зростання.

Проектявляє собою план майбутнього розвитку певної діяльності корпорації. Ця діяльність може бути спрямована на досягнення конкретно поставлених цілей. Ми розглядаємо не абстрактний проект, а проект інвестиційний, тобто план вкладення капіталу в розвиток корпорації з метою реалізації економічних і соціальних завдань. Інвестиційний проект може передбачати реконструкцію окремих підрозділів корпорації, будівництво нових цехів, упровадження нових технологій, інформаційних систем, розвиток НДДКР. Можуть розроблятися також невеликі проекти, наприклад, щодо заміни певних верстатів. Кожний із цих проек­тів обмежений у часі, визначено його початок і кінець. Проект передбачає вкладення ресурсів: наукових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних і трудових.

Важливим питанням упорядкування бюджету капітальних вкладень за проектом є оцінювання грошових потоків. У процесі здійснення проекту формуються два зустрічні грошові потоки. Перший— інвестиції, що можуть бути розподілені на кілька років. Другий — чисті грошові потоки, зумовлені приростом коштів, які надходитимуть з певного року в процесі здійснення проекту до його завершення.