7.Система цивільного права як правової галузі.

Система права-внутрішня побудова,яка полягає у єдності та узгодженні норми права. Система українського цивільного права є контент на (характеризується цілісністю механізму зосередженим в одному джерелі).

Система:

• Норми цивільного права

• Інститути цивільного права

8.Поняття і види джерел цивільного права.

Джерело цивільного права-форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов'язковий характер.

Основне джерело – цивільне законодавство.

До джерел ЦП відносять також інші кодифіковані акти:

• Сімейний КУ (ст. 57-74,92-103).

• Кодекс законів про працю (ст. 21-24).

• Земельний КУ.

• Інші акти (поточне законодавство, укази ПУ, постанови КМУ, тощо).

• Нормативно-правові атки СРССР та УРСР.

На один рівень із ЗУ слід поставити декрети КМУ

9.Поняття і склад цивільного законодавства.

Цивільно-правове законодавство-сукупність нормативних актів різної юридичної сили,які містять цивільно-правові норми.

З урахуванням юридичної сили,норми цивільного законодавства, можна назвати таку їх ієрархію (ст.4 ЦКУ):

• КУ (база).

• Ратифіковані міжнародні договори у сфері цивільного права (ч.2 ст.10).

• ЦКУ-прийнятий 16 січня 2003,чинний з 1 січня 2004//1308 статей,90 глав,6 книг.

• Інші закони України.

• Підзаконні нормативно-правові акти.

• Договори.

• Звичаї.

• Судова практика.

10.Цивільний кодекс як основне джерело цивільного права та головний акт цивільного законодавства. Система цивільного кодексу України.

ЦКУ-прийнятий 16 січня 2003,чинний з 1 січня 2004//1308 статей,90 глав,6 книг.

11.Закон як джерело цивільного права.

Закон є основною формою правотворення в Україні.

Залежно від мети закони поділяються на:

-  конституційні;

-  кодифіковані (наприклад, Цивільний кодекс України);

-  програмні (наприклад, Закон України «Про бюджет», тобто такі, що визначають основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики);

-  спеціальні («Про власність»).

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на її основі. Для цивільного права особливе значення мають ст. 13, 14, 41 Конституції, що встановлюють цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. 21-24, 27-34, що визначають основні права й обов'язки громадян України, зміст їх правоздатності в нормах цивільного права.

В ст. 8 Конституції України передбачено, що «норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення в суд для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Закони, що приймаються на базі Конституції, називаються звичайними. За роки незалежності України прийнято понад 1000 законів, більшість з яких містять норми цивільного права.

Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України визначаються:

-  права та свободи громадян, гарантії цих прав і свобод;

-  правосуб´єктність громадян;

-  правовий режим власності;

-  правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

-  засади цивільно-правової відповідальності та ін.

12.Підзаконні нормативні акти в сфері цивільного права. Відомчі нормативні акти, що містять норми цивільного права, і умови їх дійсності. Нормативно-правові акти СРСР та УРСР як джерела цивільного права.

Елементами системи цивільного законодавства, поряд із законами, є також укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам і підзаконним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. (зі змінами від 21 вересня 1998 р.) введено державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, якщо ці акти стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними органами, здійснює Міністерство юстиції України, а реєстрацію актів місцевих органів управління - управління юстиції областей і міст Києва та Севастополя.

Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти як «Статут залізниць» (6 квітня 1998 p.), «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (21 липня 2005 p.), «Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (1 серпня 2005 p.), «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг» (9 серпня 2005 р.) та інші.

Міністерства та інші органи державного управління видають нормативні акти у формі наказів, інструкцій та постанов. Нормативні акти міністерств та відомств, які видані в межах їх компетенції та сфери діяльності, обов'язкові для всіх юридичних та фізичних осіб.

На рівні відомств прийняті такі акти, як Положення про проведення конкурсів з продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб (Наказ Фонду Державного майна № 2694 від 5 жовтня 2005 p.), Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 36 від 17 травня 2005 р.) та інші.

До підзаконних актів, в яких можуть міститися норми цивільного права, належать і рішення та розпорядження нормативного характеру місцевих органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення стосовно питань, пов'язаних з правилами ведення торгівлі в даній місцевості, оренди нежитлових приміщень тощо. Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 вересня 2002 р. затверджено положення «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян». У межах адміністративного району це розпорядження є обов'язковим для виконання.

Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР.

Відповідно до Закону України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України» і Постановою Верховною Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, чинні на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, чинні на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України за умови, що вони не суперечать Конституції та законодавству України.

Серед цих актів значну частину становлять підзаконні нормативні акти, як-от: «Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» (утверждена постановлением Государственного арбитража СССР от 25 апреля 1966 г. № П-7); «Правила учета граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, и предоставления им жилых помещений в Украинской ССР» (утверждены постановлением Совета Министров УРСР и Украинского республиканского совета профсоюзов от 11 декабря 1984 г. № 470) та ін.