96.Поняття та ц-Правове значення строків та термінів.

строки та терміни є юридичними факторами (подіями) або одним з елементів юридичної сукупності. Стаття 251 ЦК дає визначення понять „строк” та „термін” у цивільному праві. Строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Вибрана нами тема роботи буде розглядати: „Строки в цивільному праві”.

97. Види строків у ц-праві, їх класифікація.

За правовими наслідками строки поділяються на: правовстановлюючі або правостворюючі, правоприпиняючі, правозмінюючі.

.За підставами встановлення строки розрізняють: Законні, судові, договірні..

За ступенем самостійності сторін у встановленні строків: імперативні строки,диспозитивні.

.За ступенем визначеності:

визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;

невизначені строки, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або з бажання кредитора

98.Поняття та строки здійснення цивільних прав.

Чинний ЦК України здійснення цивільних прав тісно пов'язує з охороною

цих прав. Так, ст. 5 ЦК передбачає, що цивільні права охороняються

законом, за винятком випадків, коли їх здійснення суперечить їхньому

призначенню. Отже, суб'єкт цивільного правовідношення може і має

здійснювати свої права лише так, щоб не суперечити призначенню цих прав

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав — строки, впродовж яках володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві.

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

1) строки існування цивільних прав

2) преклюзивний строк — це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання.

3) претензійний строк — строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

4) гарантійний строк — період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків. Близькими до гарантійного строку є термін служби (для товарів чи робіт тривалого користування) і термін придатності

99.строки виконання Ц-правових обов’язків. Строки захисту цивільних прав. Строк виконання може бути встановлений сторонами правовідношення або законом. Наприклад, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. Прикладом встановлення законом строку для виконання обов'язку можна назвати правові наслідки нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи.

Строком захисту цивільних прав є строк, впродовж якого особа, право якої є порушене, оспорене чи невизнане може вимагати примусового здійснення чи захисту свого права.

Залежно від того, яким чином здійснюється захист, так і строки захисту розподіляються: строки судового захисту (позовна давність); строки адміністративного захисту; строки самозахисту; строки оперативного захисту.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Значення позовної давності полягає у наданні потерпілому строго визначеного, проте цілком достатнього строку для захисту його права. Після збігу строку позовної давності потерпілий позбавляється можливості примусового (судового) захисту свого права, але саме порушене право зберігається.

Строки позовної давності поділяються на загальний та спеціальні.

Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки та поширюється на всі правовідносини, окрім тих, по відношенню до яких встановлюється спеціальний строк.

Спеціальні строки позовної давності встановлюються:

1) один рік:

2) п'ять років – на вимогу про визнання недійсним правочин, що був вчинений під 3) десять років – на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовна давність імперативно встановлюється в законі і не підлягає відміні чи зменшенню за згодою сторін. Однак, за взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом.