- •1.Право приватне і публічне. Зміст і основні особливості приватноправового регулювання.
- •2.Поняття та предмет цивільного права як галузі права.
- •3.Метод цивільного права як галузі права.
- •4.Функції цивільного права.
- •5.Принципи цивільного (приватного) права.
- •6.Цивільне право в системі галузей права України.
- •7.Система цивільного права як правової галузі.
- •13.Звичаї як джерела цивільного права. Співвідношення звичаїв ділового обороту , звичаїв і заведеного порядку взаємин учасників майнового обігу.
- •14.Значення актів ксу, вищих судових органів і судової практики у вітчизняній та в закордонних правових системах.
- •15.Дія цивільного законодавства у часі. Офіційне опублікування та і вступ нормативного акта в силу. Зворотна сила цивільного закону.
- •16.Дія цивільного законодавства в просторі та за колом осіб.
- •17.Застосування цивільного законодавства. Аналогія закону та аналогія права в цивільно-правових відносинах.
- •18.Тлумачення цивільно-правових норм.
- •19.Поняття цивільного правовідношення. Елементи і структурні особливості цивільного правовідношення.
- •20.Зміст цивільного правовідношення. Поняття, зміст та види суб'єктивних цивільних прав. Поняття, зміст та види суб'єктивних цивільних обов'язків. Структура цивільного правовідношення.
- •21.Види цивільних правовідносин.
- •22.Фізична особа як суб'єкт цивільного права. Ознаки, що індивідуалізують правовий статус фізичної особи.
- •23.Правоздатність фізичних осіб.
- •24.Поняття дієздатності фізичних осіб. Повна дієздатність.
- •25.Мінімальна дієздатність неповнолітніх до 14 років (малолітніх).
- •26.Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх від 14 до 18 років.
- •27.Емансипація.
- •28.Випадки, умови і правові наслідки обмеження дієздатності фізичних осіб.
- •29.Визнання фізичної особи недієздатною.
- •30.Опіка і піклування. Патронат над дієздатною фізичною особою.
- •31.Місце проживання фізичної особи і його цивільно-правове значення.
- •32.Порядок, умови і правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •33. Порядок, умови і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою.
- •34.Поняття, види і цивільно-правове значення актів цивільного стану.
- •35.Особливості цивільно-правового становища фізичних осіб як підприємців. Банкрутство фізичної особи як підприємця.
- •71. Тлумачення змісту правочину.
- •36. Поняття і ознаки юридичної особи
- •37. Правоздатність і дієздатність юридичної особи
- •38. Органи юридичної особи
- •39. Представництва і філії юридичної особи
- •40. Порядок і способи створення юридичних осіб. Установчі документи. Державна реєстрація юридичних осіб та її правове значення.
- •41. Реорганізація юридичних осіб і її способи
- •42. Порядок ліквідації юридичної особи
- •Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи
- •43. Неспроможність (банкрутство) юридичних осіб
- •44. Види юридичних осіб, їх класифікація і цивільно-правове значення
- •45. Повне товариство
- •46. Командитне товариство
- •47. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •48. Товариство з додатковою відповідальністю
- •49. Акціонерне товариство
- •50. Виробничий кооператив
- •51. Юридична природа непідприємницьких товариств
- •52. Установи як юридичні особи
- •53. Поняття, зміст і особливості цивільної правосуб’єктності публічно-правових утворень.
- •54. Українська держава, її органи та органи місцевого самоврядування (територіальних громад) як особливі суб’єкти цивільного права
- •55. Випадки і порядок участі публічно-правових утворень у цивільних правовідносинах
- •56. Поняття і види об’єктів цивільних правовідносин
- •57. Дії і послуги як об’єкти цивільних правовідносин
- •58. Результати творчої діяльності як об’єкти цивільних правовідносин
- •59. Особисті немайнові блага як нематеріальні об’єкти цивільних правовідносин
- •Глава 15
- •60. Речі як об’єкти цивільних правовідносин. Майно
- •61. Класифікація речей та її правове значення
- •62. Майновий комплекс як об’єкт цивільного обігу
- •63. Гроші як об’єкти цивільних правовідносин. Цивільно-правовий режим наявних і безготівкових грошей. Особоливості правового режиму валютних цінностей
- •64. Поняття та основні ознаки цінних паперів як об’єктів цивільних правовідносин
- •65. Види цінних паперів
- •66. Поняття і види юридичних фактів у цивільному праві. Юридичні склади
- •67. Поняття і види правочинів. Договори й односторонні правочини
- •68. Умовні правочини, їх види
- •69. Умови дійсності правочинів
- •70. Форма правочину. Наслідки її недотримання
- •74. Поняття і способи здійснення суб’єктивних цивільних прав і обов’язків
- •75. Межі суб’єктивного цивільного права і межі його здійснення. Поняття та наслідки зловживання правом..
- •76. Поняття та значення представництва
- •77. Види представництва. Комерційне представництво.
- •1) Представництво за законом
- •2) Комерційне представництво
- •3) Представництво за довіреністю
- •78. Поняття форми та види довіреності.
- •79.Передоручення. Припинення довіреності. Представництво без повноваження – його наслідки
- •80.Поняття та зміст суб’єктивного права на захист . Способи захисту прав та обов’язків .
- •81.Судовий захист цивільних прав та інтересів.
- •82.Адміністративний захист цивільних прав та інтересів.
- •83.Самозахист цивільних прав.
- •84.Заходи оперативного впливу на порушника цивільних прав та їх види.
- •85. Поняття особливості та функції цивільно0правової відповідальності.
- •86.Види цивільно-правової відповідальності.
- •87.Підстава та умови Цив-правов відповідальності.
- •88.Протиправна поведінка як умова Цив.-правов. Відповідальності.
- •89.Поняття і зміст шкоди у ц.Праві. Матеріальна і моральна шкода.
- •90.Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкідливим результатом що наступив.
- •91.Вина правопорушника як умова цив.- правової відповідальності. Поняття і форми вини в цивільному праві їх значення. Відповідальність, що не залежить від вини правопорушника.
- •92.Поняття випадку(казусу)і непереборної сили, їх ц-Правове значення.
- •93.Поняття санкції в ц-праві та їх види.
- •94.Неустойка та її види , співвідношення неустойки і збитків.
- •95.Розмір цивільно-правової відповідальності.
- •96.Поняття та ц-Правове значення строків та термінів.
- •97. Види строків у ц-праві, їх класифікація.
- •98.Поняття та строки здійснення цивільних прав.
- •100. Обчислення строків у цивільному праві. Початок і закінчення перебігу строку.
- •101.Поняття і значеня позовної давності. Наслідки спливу строку позовної давності
- •102.Види строків позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •103. Зупинення та переривання перебігу строку позовної давності. Поновлення строку позовної давності.
- •104. Поняття , значення, зміст та особливості здійснення особистих немайнових прав у ц праві
- •105. Види особистих немайнових прав.
- •106.Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують фізичне існування фізичної особи.
- •107. Право на життя та його цивільно – правова охорона.
- •108.Репродуктивні права та їх цивільно-правова охорона.
- •109. Право на здоров*я та його цивільно-правова охорона.
- •110. Право на безпечне довкілля та його цивільно-правова охорона.
- •111.Право на свободу та особисту недоторканість та його цивільно-правова охорона.
- •112.Право на сім*ю , опіку, піклування та патронатне виховання та його цивільно – правова охорона.
- •113.Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •114.Право на Ім*я та його цивільно – правова охорона.
- •115.Право на честь і гідність .Право на ділову репутацію.Цивільно – правова хорона честі , гідності і репутації.
- •116. Право на зображення та голос та його цивільно-правова охорона.
- •117.Право на індивідуальність та його цивільно-правова охорона.
- •118. Право на свободу творчості та вибору роду занять та його цивільно-правова охорона.
- •119.Право на особисте життя та його цивільно-правова охорона.
- •120. Право на інформацію та його цивільно – правова охорона.
- •121.Право на особисті папери та його цивільно – правова охорона.
- •122. Право на місце проживання та недоторканість житла та його цивільно – правова охорона.
- •123. Право на пересування та мирні зібрання та його цивільно – правова охорона.
- •124.Поняття , зміст та особливості права на захист особистих немайнових прав.
- •125.Поновлення порушеного права.
- •126.Спростування неправдивої інформації.
- •127.Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.
- •128.Поняття й ознаки речового права.Речові права в системі цивільних прав.
- •129.Поняття та зміст права власності.
- •130.Право приватної власності громадян.
- •131.Право власності індивідуальних підприємців.
- •132.Право власності юридичних осіб.
- •133.Особливості права власності господарських товариств.Правовий режим складеного і статутного капіталу
- •134.Право власності виробничих кооперативів.
- •135.Право власності непідприємницьких товариств і установ.
- •136.Поняття і зміст права державної і комунальнї власності.
- •137.Субєкти права державної та комунальної власності.Правове становище Фонду державного майна України.
- •138.Обєкти права державної власності і обєкти власності комунальних утворень.
- •139.Правовий режим і обєкти виключно державної власності.
- •140. Право власності українського народу.
- •141. Виникнення права власності.
- •142. Первісні і похідні способи виникнення права власності.
- •2) Спадкування.
- •143. Привласнення загальнодоступних дарів природи.
- •144. Правові наслідки самочинного будівництва.
- •145. Особливості набуття права власності за договором.
- •146. Особливості права власності на цінні папери.
- •147. Цивільно-правовий режим безгосподарського майна та рухомого майна, від якого власник відмовився.
- •148. Цивільно-правовий режим бездоглядних тварин.
- •149. Цивільно-правовий режим знахідки.
- •150. Цивільно-правовий режим скарбу.
- •151. Поняття та значення набувальної давнини.
- •152. Приватизація державного майна та майна територіальних громад як підстава виникнення права власності громадян.
- •153. Припинення права власності.
- •8) Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
- •11) Припинення юридичної особи чи смерті власника.
- •154. Підстави припинення права власності з волі власника.
- •155. Випадки і порядок примусового вилучення майна у власника.
- •156. Поняття і підстави виникнення та види права спільної власності.
- •157. Право спільної часткової власності.
- •158. Право спільної сумісної власності.
- •159. Земля та земельна ділянка як об’єкти права власності. Право на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, що знаходиться на ній. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності.
- •160. Помешкання як об’єкт права власності. Правовий статус об’єднання власників квартир (житла).
- •161. Поняття обмежених речових прав. Обмежені речові права і право власності.
- •162. Види обмежених речових прав.
- •163. Поняття і зміст володіння. Суб’єкти і об’єкти володіння. Виникнення і припинення володіння.
- •164-167
69. Умови дійсності правочинів
Для того, щоб правочин мав природу юридичного факту, тобто міг породити той правовий результат, якого прагнули його сторони, потрібно, щоб він був визнаний дійсним. При цьому, закон передбачає презумпція правомірності правочину, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Умовами дійсності правочину є:
1) законність змісту, тобто зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) здатність фізичних та юридичних осіб, що його укладають до участі в правочині, тобто особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) відповідність волі та волевиявлення у правочині, тобто волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) дотримання форми правочину, тобто правочин повинен бути вчинений у формі, що передбачена в законі.
5) реальність правочину, тобто правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
70. Форма правочину. Наслідки її недотримання
Важливу роль для дійсності правочину відіграє його форма. ЦК України передбачає, що правочин може укладатись в усній або письмовій формі.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Виконання правочину, що вчиняється в усній формі, може підтверджуватись видачею певного документу (чек) чи легітимаційного знаку (номерок, жетон), що не змінює його усної форми. Переважна більшість правочинів, що вчиняються усно, укладаються вербальним шляхом. Однак в окремих випадках усна форма вчинення правочину може бути опосередкована шляхом конклюдентних дій чи мовчання. Під конклюдентними діями слід розуміти поведінку, внаслідок якого виявляється бажання особи укласти правочин, наприклад, вкладення телефонної картки у таксофон та набрання відповідного номеру вже свідчить про бажання особи укласти договір зв'язку. Правочин може також укладатись і в формі мовчання (бездіяльності), якщо законом йому надається така властивість. Так, наприклад, деякі договори вважають продовженими на той самий строк та на тих самих умовах, у випадку, коли після перебігу строку відсутні щодо цього заперечення з боку сторін.
Письмова форма правочину означає, що воля осіб, що його здійснюють, закріплюються (об'єктивується) в документі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а для юридичних осіб – підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою. Замість власноручного підпису, сторонам надається можливість за умов та в порядку, що передбачений законом, засвідчити власну волю також за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису. А коли фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Письмова форма правочину може здійснюватись: у простій письмовій формі, в тому числі і електронній; в нотаріально посвідченій письмовій формі; в формі державної реєстрації.
В простій письмовій формі мають вчинятись:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
За загальним правилом, недотримання простої письмової форми правочину не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. В цьому випадку, сторони, які доводять його дійсність не можуть посилатись на покази свідків. Для підтвердження дійсності, вони повинні використовувати письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази.
Особливості здійснення правочинів у електронній формі врегульовано ЗУ “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний підпис”.
Нотаріально посвідчена форма письмового правочину має місце у випадках, коли це прямо передбачено законом, наприклад, у випадках застави нерухомості; договорів купівлі-продажу, міни та дарування земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та інших об'єктів нерухомого майна; договорів ренти; договорів довічного утримання; договорів найму земельної ділянки, транспортних засобів з участю фізичної особи; договору позички транспортних засобів; договору довірчого управління нерухомим майном; заповіт та спадковий договору тощо. Нотаріально посвідчена форма письмового правочину може також застосовуватись і на вимогу фізичної або юридичної особи, щодо будь-якого правочину з її участю.
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, наприклад, у випадках, що передбачені у ст.40 ЗУ “Про нотаріат”. Нотаріальне посвідчення здійснюється шляхом вчинення зазначеними особами на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Недотримання нотаріально посвідченої письмової форми правочину робить його недійсним, окрім випадків, що прямо передбачені в законі, наприклад, ч.2 ст.219 та ч.2 ст.220 ЦК України.
Державній реєстрації підлягає письмовий правочин у випадках, встановлених законом, наприклад, застава нерухомого майна; договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та інших об'єктів нерухомого майна; договір відчуження нерухомого майна під виплату ренти; договір довічного утримання, що передбачає відчуження нерухомого майна; договір найму земельної ділянки; договір найму будівель та інших капітальних споруд або їх частин, що укладений на строк одного року; договір довірчого управління нерухомим майном; ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності тощо. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Попри фіксацію правочину у різних формах, важливу роль при здійсненні правочину відіграє його тлумачення, тобто роз'яснення змісту. За загальним правилом, зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами. Проте, на вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину. Найчастіше це буває у випадку не чіткої фіксації умов правочину чи можливості їх двоякого тлумачення. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. У випадку, коли і це не дасть можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.
Недотримання зазначених вище умов дійсності правочину, як правило тягнуть за собою його недійсність. Недійсність правочину означає, що даний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому виділяють абсолютну недійсність (нікчемність) та відносну недійсність (оспорюваність) правочинів. Абсолютно недійсним (нікчемним) вважається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Однак, у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відносно недійсним (оспорюваним) є правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. В цьому випадку недійсність правочину встановлюється судом.
72. поняття та підстави недійсності правочину.
Недійсний правочин — це правочин, що не відповідає вимогам закону. Він породжує не ті права і обов'язки, яких бажали його учасники, а правові наслідки, котрі прямо передбачені у законі.
Недійсний у випадку : невідповідає ЦК, особа не є дієздатною,суперечить правам інших.
До заперечних правочинів належать правочини, внутрішня воля яких сформувалася неправильно, тобто вони вчинені за несприятливих обставин формування волі, що є підставою для визнання їх недійсними.
Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв´язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред´явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін
73. Правові наслідки недійсності правочинів. Недійсность частини правочину.
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. 3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. 4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.