- •1.2 Модель Якобсона
- •1.3. Модель Шенона-Вівера
- •Отриманий
- •1.4. Модель Нью кома
- •1.5. Модель Лотмана
- •Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •1.6. Модель знака
- •1.6.1. Знак за Соссюром
- •1.6.2. Знак за Пірсом
- •1.6.3. Знаки за Якобсоном
- •1.6.4. Знаки в семіотиці кіно
- •1.7. Що таке комунікація?
- •2.1. Комунікація як чинник суспільства
- •2.2. Головні етани розвитку комунікативної теорії
- •3.1. Семіотичний аналіз
- •Форма Зміст
- •Глина влучність
- •3.2. Контент - аналіз
- •3.3. Прагматичний аналіз
- •3.4. Структурний аналіз
- •3.5. Пропагандистський аналіз
- •3.6. Мотиваційний аналіз
- •3.7. Аналіз політичних текстів
- •4.2. Елементарні складники комунікативного процесу
- •4.4. Посткомунікативні процеси
- •6.1. Пропаганда
- •6.2. "Паблік рілейшнз"
- •6.4. Психотерапія
- •6.5. Політичні технології
- •6.6. Релігійні технології
- •7.1. Менеджмент міжнародних конфліктів
- •7.2. Примусова дипломатія
- •7.3. Розвідка як комунікативна діяльність
- •Розділ 8
- •8.1 Термінологія
- •8.2. Визначення понять
- •8.3. Інформаційні війни (психологічні операції)
- •8.4. Асиметрична інформаційна дія
- •8.5. З історії пропагандистської комунікації
- •8.6. Пропагандистські дії в XX сторіччі
- •8.8. Пропагандистський аналіз
- •8.9. З історії пропагандистських досліджень
- •9.1. Комунікативні складники
- •Таблиця 1з Найбільш впливові теми, які використовувалися під час війни у в'єтнамі
- •Хто залежить від радіо і газет чи інших індивідів для випадку
- •9.2. Фактори збільшення ефективності інформаційної операції
- •9.3. Особливості радіо пропаганди
- •9.4. Методи реструктуризації комунікативного простору
- •10.1. Особливості інформаційного впливу
- •10.3. Функціонування мас-медіа в сучасній Україні
- •10.4. Інформаційні конфлікти між різними засобами символізації
- •10.5. Інформаційні конфлікти між різними соціальними групами (інтелігенція та її інформаційні ролі в різні періоди суспільної історії)
- •10.6. Інформаційні конфлікти країн
- •10.7. Інформаційні конфлікти
- •10.8. Інформаційні конфлікти у масовій свідомості
- •10.9. Особливості посттоталітарного
- •10.10. Інформаційні конфлікти
- •Глава11
- •11.1. Інформаційні війни в структурі сучасних цивілізацій
- •11.2. Інформаційна асиметрія
6.4. Психотерапія
Психотерапія - це теж суто комунікативна процедура, де змістом лікування стають розмови між пацієнтом та психотерапевтом. Техніку психотерапії найбільше пов'язують з іменем З.Фрейда. Він, у свою чергу, прийшов до неї, побачивши, як Ж.М.Шарко лікував своїх пацієнтів від істерії за допомоги гіпнозу. Істерія - це результат того, що людина вважає реальним те, чого не було в дійсності, наприклад, поранений солдат відмовляється ходити, бо гадає, що нерв в його нозі ушкоджений кулею. З.Фрейд запропонував у своїх теоріях, що психіка людини складається з двох частин - свідомої та несвідомої; якщо першу людина здатна контролювати, то друга перебуває поза її увагою. Навіть спеціально вона не може туди зазирнути. Тому в сфері свідомості З.Фрейд намагався шукати ключі, які б вивели його у підсвідомість. Такими показниками для нього були мовні помилки, сни, мрії, анекдоти, небажання розмовляти на якусь тему.
Психотерапевт намагається віднайти причину психічних порушень, яка захована від нього й від пацієнта в підсвідомості. Наприклад, людина боїться собаки, навіть не уявляючи собі - чому. Й за парканом, і на прив'язі. Опанувавши метод інтроспекції, вона нарешті розповідає своєму психотерапевтові, Що кожен раз думає, ніби собака кинеться на неї й покусає. Це вже раціональна думка, з якою можна боротися. Цей метод зветься пошуком опускання.
Можна навести інші приклади. У чоловіка померла дружина, й він звинувачує себе в цьому. Студент боїться отримати двійку на іспиті, вважаючи це кінцем свого життя. Психотерапевт роз'яснює пацієнтові, що це - лише його гіпотеза, а ніяка не реальність. Цей метод зветься дистанціюванням і дозволяє розрізнити висловлювання "Я знаю" від "Я гадаю".
С. 125
Метод деперсоналізації допомагає витягти пацієнта із ситуації, коли він вважає себе винуватим, у всьому вбачає вражу долю. Наприклад, дощ, який розігнав пікнік, теж пов'язує з собою.
Досить важливими є суто комунікативні проблеми встановлення гарних професійних стосунків між психіатром та пацієнтом. Деякі пацієнти з підозрою ставляться до психіатра, й з ними треба передовсім установити контакт.
Психіатр досить часто працює з пацієнтами, котрі перебувають у стані депресії. Можлива поступова терапія успіху - надати господині можливість спочатку зварити яйце, потім збільшити її можливості.
Терапія майстерності й задоволення, коли деякі дії пацієнта фіксуються й оцінюються як майстерність або як такі, що принесли йому задоволення. Пацієнт бачить, що його оточують не лише негативні
ДІЇ.
Альтернативна терапія, за якої пацієнтові намагаються дати інше пояснення ситуації замість його негативних інтерпретацій.
Когнітивна репетиція, за якої пацієнт планує дію, при цьому на перший план виходять обставини, яких він боїться, і їх можна обговорити.
Отже, загальні висновки такі: пацієнта поступово забирають з його ірраціональних негативних почуттів, дають йому виконувати позитивні дії, що повертає його до нормального стану. Але все це відбувається не за один сеанс, їх може бути 10-20. Загалом це суто комунікативна процедура, доволі поширена на Заході.
Психоаналіз як теорія має три чіткі етапи. Якщо на першому З.Фрейд шукав реальні травматичні ситуації в минулому, то на другому, званому структурною моделлю психоаналізу, завданням став пошук внутрішніх бажань і того, як вони проектуються назовні. Головним тепер було, як підсвідоме зробити свідомим. Третій етап додав до моделі ще один складник. Тепер психіка моделювалася за допомогою трьох частин: системи бажань, системи контролю й цензурування та супер-его, тобто наслідку дитячих конфліктів, взаємин з іншими, що функціонує як совість. І всі ці три системи працюють поза нашою свідомістю
C. 126
Ще один різновид психотерапевтичної процедури, який зветься психодрамою, або груповою психотерапією, має на меті змінити поведінку пацієнта, розширити репертуар цієї поведінки. У нашому повсякденному житті ми "граємо" досить звужений перелік можливих ролей. Тому під час психодрами роль, наприклад поліцейського офіцера може отримати людина неактивна, несмілива, роль багатія - людина сором'язлива, котра в результаті почне ходити по сцені з гордо піднятою головою. Багато таких сеансів поступово відпрацьовують у людини нові типи рухів, жестів, слів, Звичок і тоді стає можливим перенесення цих характеристик у реальне життя такі психодрами вперше почав застосовувати Дж. Морено в двадцяті роки. З погляду комунікації, це навчання новій комунікативній поведінці, що може допомогти сором'язливій людині познайомитись з дівчиною. Тобто це тренінг нових різновидів комунікативної поведінки.