Таблиця 1з Найбільш впливові теми, які використовувалися під час війни у в'єтнамі

Тема листівки	В'єтконг (100чол.)	Північнов’єтнамська армія ( 100 чол.)
Сім'я	17	10
Смерть	15	16
Запрошення від південно-в’єтнамських військ D’ ВІЙСЬК	08	12
Труднощі	06
Шанси на нове життя	04
Безглуздість жертв	04
Інші	02	12
Разом	56	50__

С. 198

Результати таких досліджень періоду корейської війни розглядалися негативно через такі параметри: досліджується лише один комунікативний канал (листівки), тільки один тип аудиторії (військовий супротивник), результати із запізненням отримували спеціалісти з психологічних операцій. Також підкреслюється, що 1969 р. лише ЦРУ і військове розвідувальне агентство були єдиними джерелами таких відомостей для відкритих програм з психологічних операцій.

Типи характеристик, що вводяться, визначаються за трьома базовими складниками комунікативного процесу - цільової аудиторії, ключових повідомлень і каналом комунікації. При цьому таке поняття, як "ключовий комунікатор" (або "лідер громадської думки") також є, на нашу думку, елементом каналу, бо досить серйозно пов'язане з ним. Дослідники виділяють два типи подібних комунікаторів: універсальні, що пов'язані з усіма каналами, та специфічні, що пов'язані з конкретним каналом.

Повідомлення повинно відповідати особистісним потребам отримувача інформації. Наприклад, під час другої світової війни пропагандисти спрямовували на німецького солдата повідомлення, де акцентувалося наступне: "Чи не краще використати мою хоробрість і силу для власного життя, коли Німеччину реабілітують після війни?" Він також підкреслює, що повідомлення не має вести напад, воно має розмовляти з аудиторією її мовою, визнавати хоробрість і професіоналізм солдатів супротивника. При цьому слід акцентувати неминучість своєї перемоги: супротивника обов'язково очікує поразка.

Увага при плануванні психологічних операцій приділяється вибору комунікативного каналу, за яким може йти будь-яке повідомлення. При цьому навіть натовп розглядається в американському польовому статуті як варіант каналу, який одночасно є й отримувачем цього повідомлення.

Що стосується такого каналу як радіо, то підготовка до визначення його ефективності має таку серію дослідницьких питань:

с. 199

Кількість і типи приймачів, які є у цільової групи. Звичний час слухання радіопередач.

Заборони й обмеження на слухання "ворожих " передач.

Потужність (чистота аудіосигналу) кожної з станцій.

Техніка, що використовується для глушіння.

Які програми цікавлять кожну з цільових аудиторій (новини, драма,

опера і под).

Найкраща тривалість програми. Може цільова аудиторія слухати п'ять хвилин чи п'ять годин?

Реакція владних еліт і цільових груп на програму.

Є й рецепт у випадку відсутності радіоприймачів. У процесі підготовки до психологічної операції під час війни у Перській затоці були скинуті тисячі транзисторів на іракські збройні сили з фіксованою частотою, щоб надати їм можливість слухати радіопередачі.

Радіо одночасно веде боротьбу за довіру до себе, що особливо стосується офіційних радіостанцій. У випадку Бі-Бі-Сі підкреслюється, що існує "необхідність узгоджувати репутацію точності, об'єктивності і, отже, вірогідності і довіри, з достатньо неоднозначним поняттям "національного інтересу" . До речі, оцінка роботи радіостанцій у ці періоди не є дуже позитивною, що мало місце через нечітко визначену

політику.

В радянському і пострадянському просторі рівень довіри до джерела є дуже важливим параметром, оскільки досить часто офіційні повідомлення не знаходять підтримки в населення саме через відсутність довіри. Саме в цій ділянці загублена важлива зв'язка між владою і населенням, в той же час в США урядові паблік рілейшнз отримали свій розвиток ще за часів депресії, коли влада не мала нічого, окрім слів, щоб запропонувати своєму населенню.

Найбільш популярним засобом пропаганди радіо було в роки другої світової війні (що потім продублювалося в роки "холодної війни"). Тоді для Німеччини це було основним інструментарієм: вона мала мережу,

200

що складалася з 26 радіостанцій. Одночасно відбувався моніторинг іноземного мовлення, щоб давати відсіч чуткам. У цій моделі є також одна слабка ланка: немає можливості посилатися на чужі дані, щоб самому їх по розповсюджувати. І ще таке міркування: Я. Засурський в програмі Третій зайвий" (RеnTV, 1998, 29 жовт.) справедливо підкреслив з приводу західної пропаганди в радянські часи, що вона розповідала нам про події всередині країни. Подібні теми завжди будуть користуватися популярністю, якщо про них мовчатимуть внутрішні ЗМІ. Відношення до листівок пропонується оцінювати за такими параметрами:

Територія, що накривається викидом листівок. Методи, що використовує ворожий режим з пошуку листівок, чи використовується поліція, сили безпеки, школярі для збору листівок? Покарання, що накладаються за втримання листівок. Реакція всього населення на повідомлення. Реакція владної еліти на зміст повідомлень Реакція цільових груп на зміст повідомлень.

Повідомлення може різною мірою відповідати характеристикам каналу комунікації. Той чи інший канал може перебудовуватися відповідно з інформацією, що її отримує. Наприклад, висвітлення в мас-медіа під час війни в Перській затоці через введення особливої цензури на візуальні повідомлення відбилося на створенні комп'ютерної графіки. Тобто та сама система в новій ситуації може нарощувати інші "мускули". Як пише дослідник війни в Перській затоці: "Антивійськово налаштовані критики мас-медіа звинувачували телевізійні мережі в намаганні прикрасити обличчя війни за допомогою відеографіки. Але ця критика не бере до уваги сутність гарного телевізійного дизайну, що спрямований на те, щоб принадити глядача, одночасно сховавши аспекти, що відштовхують. Добре зроблена графіка теоретично здатна підняти рейтинг". Висновок автора ще серйозніший: "Ще ніколи раніше старанно зроблене електронне зображення не домінувало у висвітленні конфлікту" (Р. 80). У результаті цього фільми з періоду В'єтнаму, що демонстрували

201

справжній конфлікт, почали виглядати застарілими. Все це ще раз демонструє правило, відповідно до якого канал передає свої характеристики в повідомлення і завдяки цьому в ситуацію. Реально глядач бачить символізм каналу, а не справжні ситуації Графіка вийшла на перше місце через нестачу кадрів. Тобто сама сутність каналу ввійшла в протиріччя з відсутністю реального заповнення, що виявилося у розв'язанні проблем чисто по-голлівудськи - за допомогою мультиплікації, хоча й комп'ютерної.

П. Катц, можливо, трохи гіперболізуючи ситуацію комунікативності психологічної операції, поклав в основну своєї моделі саме розподіл на канали. В основу цього покладено стандартний розподіл

на складники комунікативного процесу:

с. 202

Саме повідомлення оцінюється як достовірне тоді, наприклад, коли не перебільшується ідея "гарного поводження" із солдатами, оскільки зрозуміло, солдат, ідучи в полон, готовий до найгіршого.

Ефективність повідомлення в кількісному вимірі виявляється в кількості солдат, що здалися в полон, у годинах ведення передач на супротивника, в кількості розповсюджених листівок (в останньому випадку згадаємо цифру з часів війни в Перській затоці, коли 50-60 листівок припадало на кожного іракського солдата, що воював).

Р. Маклаурін розподілив фактори переконування на такі:

- факторії джерела,

- фактори змісту

- фактори каналу,

- фактори аудиторії.

Престижні джерела вважаються більш достовірними, особливо на короткочасний період. При цьому якщо аудиторія відчуває, що джерело намагається перевести громадську думку на інші позиції, ефективність відразу спадає. Зближення аудиторії та джерела збільшує силу переконання.

Відносно до змісту повідомлення Е. Беттінгхаус написав, що значення знаходиться не в словах, а в людях. Р. Маклаурін говорить також про значення для випадку невербальної дії, розуміючи під ним підтримку цілей дією.

З погляду аудиторії розрізнюються повідомлення, сила переконання яких відчувається чи не відчувається аудиторією. Вважається, що переконання іноземних еліт має робитися без акценту на ситуаціях переконування, при цьому важливим компонентом стає координація.

Дослідження і в царині психологічних операцій, і в царині публік рілейшнз починаються з так званого "комунікативного аудиту" Цей термін не зустрівся в літературі з психологічних операцій, але робота, що ведеться на першій стадії, повністю йому відповідає, оскільки вивченню підлягають комунікативні моделі суспільства. Серед питань, що вивчаються, є й такі:

С. 203