1.6. Модель знака

Р.Якобсон і Ю.М.Лотман закладали в свої моделі поняття "Мови" або "Коду", для яких суттєвим елементом є знак. Даючи свободу на цьому рівні, Ю.М.Лотман відповідно отримував більш творчий процес комунікації. Тому нам слід уважніше придивитися до поняття знака. Знак - це об'єднання в одній одиниці елементів змісту та форми. Слово "стіл", наприклад, з одного боку має чотири літери, а з іншого - за ним стоїть досить складна інформація про конкретний об'єкт. Отримавши в свої руки знак, людство відразу виграло. Адже тепер, щоб передати інформаційно насичене повідомлення, я можу користуватися інформаційно ненасиченою формою. Тобто, передаючи форму, я водночас передаю й зміст. Фізичні процеси передають лише форму повідомлення. Тобто знак - це енергетична, інформаційна й Ще будь-яка перемога людства.

C.15

1.6.1. Знак за Соссюром

Ф.де Соссюр - швейцарський мовознавець, котрий першим привернув увагу до знакової суті мови. Він запропонував нову науку -семіотику - науку про знакові системи, до яких має належати й мовознавство як наука про мовні знаки. Ф. де Соссюр підкреслив дві головні риси знака:

1) зв'язок між формою та змістом у знака має умовний характер;

2) форма знака будується лінійно, тобто ми маємо вимовити слово за іншим словом, або звук після іншого звуку, а не одночасно. Цей лінійний характер мови, мабуть, пов'язаний із суто біологічними обмеженнями, в яких функціонує наш звуковий апарат.

Умовний характер зв'язку між формою та змістом послідовники Ф. де Соссюра критикували за те, що все ж таки для носія якоїсь конкретної, наприклад, української мови слово "стіл" краще відповідає об'єктові, ніж, наприклад, слово "table". Але ця критика не зовсім справедлива, бо ми починаємо брати до уваги міжмовні приклади, а Ф. де Соссюр перебував у цьому випадку в межах однієї мови.

Ф. де Соссюр підкреслював природний характер цього зв'язку, коли казав про те, що знак неможливо розірвати, як неможливо відділити лицьовий бік паперу від його зворотного боку.

1.6.2. Знак за Пірсом

Американський логік Чарльз Пірс, на відміну від мовознавчого підходу Ф. де Соссюра, вже логіку вважав іншою назвою для семіотики, розуміючи під ними формальне вивчення знаків.

У знаковій теорії Ч.Пірс відомий введенням людського чинника -інтерпретанта, що у подальшому знайшло розвиток у працях іншого американського вченого Ч.Морріса. Ч.Пірс запропонував розглядати знакові відношення у вигляді трикутника з вершинами "Знак", "Об'єкт", "Інтерпретант". Знак він вважав замінником "Об'єкта", проте лише в якомусь одному аспекті, а не за всіма параметрами.

Знаки, згідно з Ч.Пірсом, поділяються на три різновиди:

c. 16

"Ікони", "Індекси" та "Символи". Для знаків-ікон характерним є певна схожість з об'єктом (наприклад, малюнок). І фотографія теж не є самим об'єктом, а його зображенням, що було зорганізовано фотографом.

Знаки-індекси характеризуються фактичною суміжністю знака та об'єкта. Ч.Пірс писав, що вони обов'язково повинні мати якісь загальні характеристики з об'єктом. Прикладами цього типу знака можуть бути дим над лісом як знак вогнища, дірка в стелі як знак пострілу, сліди на піску як знак того, що тут пройшла людина. Як бачимо, з погляду семіотики перед нами, так би мовити, найменш цікавий знак, бо він є часткою самого об'єкта, або реальним результатом його дії.

Третій різновид - знак-символ - характеризується тим, що немає ніякого зв'язку між знаком та об'єктом, прикладом чого можуть бути слова природних мов. Тут Ч.Пірс повторює ту саму характеристику умовного зв'язку, яку вже відзначив Ф. де Соссюр.