Контрольні питання

1. Що таке ринок?

2. Які види ринків ви знаєте?

3. Назвіть основні риси деформації ринку в умовах директивної системи господарювання?

4. Перерахуйте основні умови функціонування товарного ринку?

5. У чому виявляються функції ринку?

6. Які риси характеризують ринок вільної конкуренції?

7. Які риси характеризують ринок монополістичної конкуренції?

8. Що таке олігополія?

9. У чому основні відмінності олігополії від монополії?

10. Що відображає коефіцієнт ринкової сили?

Тести й завдання для самостійної роботи:

1. Інфраструктура товарного ринку – це:

1. Сукупність інститутів, систем, служб підприємств, що обслуговують ринок і виконують певне призначення у забезпеченні нормального режиму його функціонування.

2. Сукупність спеціалізованих організацій, що діють у межах особливого ринку.

3. Сукупність галузей, що обслуговують нормальне функціонування матеріального виробництва.

4. Усі наведені відповіді.

2. Ринок - це:

1. Сукупність покупців та продавців.

2. Сукупність покупців або всякої групи людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди з приводу будь-якого товару.

3. Сукупність економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі.

4. Тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання.

5. Сфера обігу.

3. Які типи господарських відносин існують?

1. Натурально-речові, безоплатні, відповідно до обсягу і структури потреб.

2. Товарні, що здійснюються за допомогою ринку.

3. Усі наведені типи.

4. Які характерні риси товарного ринку?

1. Взаємне погодження сторін, що здійснюють обмін.

2. Еквівалентна відплатність.

3. Вільний вибір партнерів.

4. Наявність конкуренції.

5. Усі наведені приклади.

5. Які існують типи ринків?

1. Нерозвинений – ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартер) характер.

2. Вільний (класичний) ринок.

3. Регульований.

4. Деформований.

5. Усі наведені типи.

6. Які умови необхідні для переходу до ринкового господарювання в Україні?

1. Наявність у економіці різноманітних форм власності.

2. Забезпечення свободи господарської діяльності.

3. Формування механізму вільного ціноутворення.

4. Вільне маневрування ресурсами.

5. Повнота і доступ до інформації.

6. Наявність ринкової інфраструктури.

7. Усі наведені відповіді.

7. Регулювання ринку можливо:

1. За допомогою власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція тощо.

2. Держава прямо та опосередковано через держзамовлення, податки тощо.

3. Усі наведені відповіді.

8. Який ринок характеризує становище, за якого попит перевищує пропозицію?

1. Ринок продавця.

2. Ринок цінних паперів.

3. Ринок покупця.

4. Ринок товарів.

9. Які умови функціонування товарного ринку є основними?

1. Матеріальна зацікавленість виробника в обслуговуванні попиту.

2. Наявність резервів виробних потужностей і робочої сили.

3. Наявність інфраструктури ринкового господарювання.

4. Наявність стійкого грошового обігу.

5. Усі наведені умови.

10. Які з перелічених суб’єктів ринку являються основними елементами інфраструктури товарного ринку?

1. Біржі (товарні).

2. Торговельні посередники.

3. Аукціони, ярмарки та інші форми організаційного внебіржового посередництва.

4. Спеціальні рекламні агентства.

5. Торгівельні палати.

6. Комерційно-виставочні комплекси.

7. Консалтингові компанії.

8. Усі наведені суб’єкти ринку.

Тема 2. Інфраструктура товарного ринку: сутність, структура та проблеми розвитку

План

2.1.Поняття та елементи інфраструктури сучасного товарного ринку

2.2.Функції інфраструктури товарного ринку в економіці України

2.1. Поняття та елементи інфраструктури сучасного товарного ринку

Сукупність зв'язаних між собою інститутів, які діють у межах особливих ринків і виконують певні функції, складає інфраструктуру ринкової економіки. Класифікація ринкової інфраструктури, її специфічний зміст визначаються особливостями ринків, у межах яких функціонують ці елементи (рис. 2.1.).

ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ПРАЦІ

КАПІТАЛІВ

ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Банківська система

Біржове посередництво

Біржі праці

Центри зайнятості

Інвестиційні інститути

Позабіржове посередництво

Система підготовки та переподготовки кадрів

Валютно-фондові біржі

Комунікаційне забезпечення

Кадрові служби підприємств

Страхові компанії та біржі

Фіскальне забезпечення (митні та податкові служби)

Пенсійні фонди

Міграційні центри

Рис. 2.1. Класифікація інфраструктури ринку за укрупненими блоками [87]

Уперше термін «інфраструктура» був використаний в економічному аналізі при позначенні об'єктів і споруд, які забезпечували життєдіяльність озброєних сил на початку XX ст.

У 40-х роках на Заході під інфраструктурою почали розуміти сукупність областей, які обслуговують нормальне функціонування матеріального виробництва. У вітчизняній економічній літературі ця проблема активно розглядалася в 70-х роках.

Інфраструктура - обов'язковий компонент будь-якої цілісної економічної системи та підсистеми. Дослівно інфраструктура - це основа, фундамент, внутрішня будова економічної системи (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Основні елементи інфраструктури товарного ринку [9]

Інфраструктура товарного ринку - це сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують рух товарів і послуг, акти купівлі-продажу або сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок і виконують певне призначення в забезпеченні нормального режиму його функціонування.

Для функціонування ринкового механізму необхідна високоорганізована мережа спеціальних служб і організацій, які б забезпечували чіткий розподіл і використовування трьох основних чинників ринку - засобів виробництва, грошових коштів і людських ресурсів. Система таких організацій складає елементи інфраструктури ринку.

Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є (табл. 2.1.):

1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їхня організаційна форма;

2) аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового посередництва;

3) кредитна система та комерційні банки;

4) емісійна система та емісійні банки;

5) система регулювання зайнятості населення й центри державного та недержавного сприяння зайнятості (біржі праці);

6) інформаційні технології та засоби ділової комунікації;

7) податкова система й податкова інспекція;

8) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри та агентства засобів масової інформації;

9)торговельні палати, інші суспільні, добровільні й державні об'єднання (асоціації) ділових кіл;

10) митна система;

11) профспілки працівників по найму;

12) комерційно-виставкові комплекси;

13) система вищої та середньої економічної освіти;

14) аудиторські компанії;

15) компанії консультантів (консалтинг);

16) державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності (спілка підприємців);

17) спеціальні зони вільного підприємництва.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є ярмарки, аукціони, біржі.

Ярмарок є регулярним ринком широкого призначення, який організовується у визначеному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів одного або багатьох видів.

Ярмарки виникли в Європі в ранньому середньовіччі. На початку XX століття широкий розвиток одержали міжнародні ярмарки, де складаються угоди в національному й міжнародному масштабах. У сучасних умовах розвинені галузеві (найчастіше технічні) ярмарки товарів широкого споживання з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є отримання максимальної ціни за кожен товар. На аукціоні відбувається публічний продаж будь-якого товару наперед у призначеному місці. Товари, які продаються, дістануться покупцю, який назвав високу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводяться судовими органами з метою стягнення боргів з неплатників, та аукціони добровільні, які організовуються за ініціативою власників товарів. Існують міжнародні аукціони, які є різновидом публічних відкритих торгів, де реалізуються товари певної номенклатури: шерсть, тютюн, хутро, чай, коні, квіти, риба, ліс, а також предмети розкоші, витвору мистецтва.

Таблиця 2.1.

Основні елементи інфраструктури ринку [38]

Інфраструктура	Ринок
	Товарів і послуг	Фінансовий	Праці
Біржі	товарні	Фондові, валютні	Праці
Компанії	Лізингові, торгово-посередницькі Комерційні страхові	Аудиторські Страхові Брокерські Трастові Інвестиції
Фонди	страхові	Інноваційний Державного майна Інвестиційний Регіонального регулювання Науково-технічних програм стабілізаційний	Пенсійний Милосердя Зайнятості Сприяння підприємництву
Комітети та комісії	Антимонопольний	Антимонопольний комітет, комісія з цінних паперів
Центри	Комерційні Інформаційного та юридичного забезпечення	Інформаційного й юридичного забезпечення	Підготовка кадрів Комерційні центри підготовки та трудовлаштування кадрів
Державні інспекції	За цінами і стандартами	По контролю за цінними паперами Податкова Страхові організації	Інспекція з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість
Інші організації	Торгові будинки Консалтингові фірми	Аукціони Комерційні банки Аудиторські та консультантські фірми Консалтингові фірми

Біржа - місце зустрічі покупців і продавців для визначення операції. Більшість бірж є корпораціями. Членами бірж можуть бути лише окремі фізичні особи, а від корпорації можуть виступати лише особи, які мають право укладати на біржі контракти. Переважаюча частина біржового обігу зосереджена в провідних торгових і фінансових центрах США, Великобританії та Японії.

Розрізняють біржі: товарні, фондові й праці. Товарні біржі функціонують на ринках товарів. Тут здійснюються угоди з продажу наявних товарів на основі попереднього огляду, за зразками та стандартами. Поширені угоди із зобов'язанням поставки товарів у майбутньому - ф'ючерсні угоди. На сучасних товарних ф'ючерсних біржах тільки 1-2 % угод завершуються поставкою реального товару. Продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх поставку. В умовах постійного коливання попиту та пропозиції ціни на товарній біржі можуть змінюватися в лічені хвилини. Встановлюючи так звані термінові ціни, товарна біржа забезпечує виробникам і споживачам мінімальний ціновий ризик.

У колишньому СРСР товарні біржі розвивалися в умовах НЕПу. Найбільшого розвитку вони досягли в 1926 році, коли їх налічувалося 114. Їх членами були 8514 торговельно-промислових підприємств і приватних осіб. Надалі, курс на жорстку централізацію в управлінні, привів до повної ліквідації товарних бірж. До 1930 р. вони перестали існувати. З переходом до ринкових відносин товарні біржі почали відновлюватися. Вони запрацювали в кінці 1990 року в містах Москві та Ленінграді. На цих біржах укладають угоди купівлі-продажу за різноманітним асортиментом сировини, промислової і сільськогосподарської продукції, інших видів товарів.

В Україні товарні біржі почали функціонувати з 1 квітня 1991 року, але вони ще не є біржами в класичному розумінні, оскільки багато операцій (як, наприклад, ф'ючерсні угоди) ці біржі ще не здійснюють (табл. 2.2).

На товарних біржах за дорученням своїх клієнтів угоди укладають посередники-брокери. В цій ролі можуть виступати як висококваліфіковані фахівці, так і брокерські фірми, які зареєстровані на біржах і представляють інтереси своїх клієнтів. Джерело прибутку брокера - комісійна винагорода, яка передбачена статутом відповідної фірми. Суб'єктами товарної біржі є також дилери - учасники торгів, які здійснюють біржові угоди від свого імені та за свій рахунок.

Таблиця 2.2.

Розвиток біржових інститутів в Україні [63]

Біржі	1992	1994	1996	1998	2000
Всього	66	74	88	223	365
Універсальні	22	24	19	46	88
Товарні й товарно-сировинні	28	15	25	75	146
Агропромислові	4	5	9	25	28
Фондові й товарно-фондові	2	8	14	24	26
Інші види бірж	10	12	21	53	77

На фондовій біржі знаходяться в обігу, головним чином, два види цінних паперів: акції підприємств, компаній, фірм; облігації, які випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, а також приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, який коливається залежно від співвідношення між попитом і пропозицією. На фондовій біржі визначаються реальні ринкові ціни акцій та облігацій тих або інших компаній. Ціни залежать від рівня позикового відсотка та розмірів дивідендів і відсотків, які виплачуються утримувачам акцій й облігацій. Отримання фондовою біржою високого доходу (прибутку) на підставі різниці курсів цінних паперів у біржовій практиці носить назву біржових спекуляцій. Ринкові ціни на цінні папери регулярно уточнюються з урахуванням зміни попиту та пропозиції, об'єму замовлень та фінансової інформації, яка поступає. Найкрупнішими фондовими біржами в світі є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська-на-Майні, Паризька.

У країнах СНД процес створення фондових бірж тільки почався. Свій розвиток він одержить при подальшому формуванні ринку цінних паперів і приватизації державної власності.

Біржа праці - організація, яка спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і робітниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дозволяє привести в порядок наймання підприємствами робочої сили і скоротити для громадян час пошуку місця роботи. Окрім заходів щодо працевлаштування, біржі праці надають послуги особам, які бажають змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і поширюють інформацію про рівень зайнятості щодо тих або інших професій і регіонів. Згідно з законами більшості країн усі вакантні місця, які є на підприємствах, повинні реєструватися на місцевих біржах. Біржі праці забезпечують матеріальну підтримку робітникам у разі вимушеного безробіття. У колишньому СРСР біржа праці існувала до 30-х років і була закрита у зв'язку з декларацією про повну ліквідацію безробіття в СРСР. Вона почала відновлювати свою роботу в зв'язку з переходом до ринку.

Кредитна система виступає ще одним елементом інфраструктури ринку, який включає банки, страхові компанії, фонди профспілок і будь-яких інших організацій, які мають право комерційної діяльності. Ядром кредитної системи є банківська система. Вона включає центральний (державний), комерційні (здійснюють прийом внесків і перетворюють їх у кредит), іпотечні (дають гроші під заставу нерухомості), інноваційні (кредитують розробку технологічних нововведень) і інвестиційні банки.

Окрім банків, кредитну систему утворюють кооперативні структури: кредитні спілки та їх асоціації, які набули широке поширення в Україні.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси, їх основу складають республіканські й місцеві бюджети. Через держбюджет відбувається перерозподіл прибутку, фінансування виробничих і соціальних програм.

Важливою частиною інфраструктури ринку є розгалужена система законодавства, яка регулює правові взаємостосунки господарюючих суб'єктів, і визначає правила "ринкової гри".

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг або товарний ринок. Об'єктами товарного ринку є товари і послуги, суб'єктами - виробники й споживачі, продавці й покупці.

Товар - це продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу і задоволення певної потреби підприємства або населення.

Усе різноманіття товарів, які створені працею людини і використовуються в торговому обігу, зібрані в Гармонізованій системі класифікації та кодування товарів, яка була прийнята Радою митної співпраці на основі Конвенції про Гармонізовану систему класифікації та кодування товарів, набула чинності в 1988 році.

Загальна класифікація розділяє всі товари на такі групи:

- сільськогосподарська сировина і продовольство;

- паливо, мінеральна сировина і метали;

- хімічні продукти;

- машини, устаткування, транспортні засоби;

- промислові товари народного споживання.

Розрізняють споживчі товари і товари виробничого призначення, а також відповідні їм ринки.

Товари індивідуального споживання - призначені для задоволення особистих (індивідуальних) потреб. Ринки споживчих товарів мають масовий тип споживання, велику конкурентоспроможність, їхня структура значною мірою децентралізована. На цих ринках є стандартні товари, а канали руху товару багатоступінчаті.

Споживачами товарів виробничого призначення є підприємства, фірми, організації. Такими товарами є: будь-яке технологічне устаткування, будівельно-дорожня техніка, транспортні машини загального використовування, паливо, сировина й т.ін. Ринок товарів виробничого призначення має характерні параметри за своєю структурою, типом споживання (невелика кількість споживачів), типом конкуренції, мотивацією покупок, каналами руху товару, високими вимогами до сервісу. Маркетинг товарів виробничого призначення, як правило, орієнтований на прогресивні види продукції (машини, устаткування), враховуючи моральний знос у процесі реалізації, транспортування, установки й т.ін.

Товари можуть мати як речово-матеріальну форму, так і форму послуг. Послуги - це товар, який не має матеріальної форми. В індустріально розвинених країнах сфера послуг поглинає весь приріст трудових ресурсів. У США, наприклад, на сьогодні в невиробничій сфері зайнято людей більше, ніж у сфері матеріального виробництва.

Розвиток сфери послуг тісно пов'язаний з матеріальним виробництвом, яке забезпечує технічну базу сфери послуг, а також із соціально-економічними потребами суспільства, які постійно зростають.

Іншим стимулом розвитку сфери послуг є збільшення вільного часу населення.

У світовій практиці виділяють такі види послуг:

- підготовка будівельних майданчиків;

- основні будівельні роботи;

- будівельні роботи завершального циклу;

- будівництво будинків і споруд "під ключ";

- технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів і мотоциклів;

- послуги готелів і ресторанів;

- транспорт, складське господарство і зв'язок;

- готельне господарство і туризм;

- фінансове посередництво і пов'язані з ним допоміжні послуги (послуги з грошового посередництва, фінансового лізингу, страхування, послуги, пов'язані з діяльністю страхових бірж);

- послуги з оренди;

- послуги з використовування обчислювальної техніки (її установка, реалізація програмного забезпечення, обробка і створення бази даних);

- науково-дослідницькі розробки;

- правові послуги, дослідження ринку і аналогічні послуги;

- управління виробництвом (послуги консультантів з питань управління в різних областях економіки);

-інжинірингові послуги (проектно-конструкторські роботи для різних областей в промисловості та архітектурі);

- реклама;

- інші комерційні послуги (переклад з іноземних мов, тиражування кінофільмів);

- поліграфічні послуги;

- монтаж машин та устаткування;

- ремонт металевих виробів машин і устаткування;

- патенти, ліцензії, ноу - хау;

- послуги в області освіти;

- послуги в області охорони здоров'я;

- послуги в сфері відпочинку, культури, спорту.

Товарний ринок може бути також роздрібним і оптовим.

Роздрібний ринок є ринком покупців, які закупають товари уроздріб, тобто поштучно, в основному, для особистого споживання.

Оптовий ринок є ринком підприємств і організацій, які купують товари оптом, тобто великими партіями, для їх подальшого використовування в процесі виробництва, перепродажу або перерозподілу.

Оптовий ринок представлений:

1) підприємствами, які закупають товари для їхньої подальшої переробки;

2) торговими посередниками, які придбають товари для їхнього перепродажу з метою отримання прибутку;

3) державними установами, які здійснюють закупівлі з метою забезпечення виконання своїх функцій.

Торгова діяльність, комерція - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян зі здійснення купівлі-продажу товарів народного споживання з метою отримання прибули.

Торгова діяльність здійснюється в сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій сфері (громадському харчуванні).

У широкому розумінні під торговою діяльністю (торгівлею, комерцією) розуміється будь-яка економічна діяльність взагалі, а всі підприємства і організації, які діють у торгівлі (оптовій та роздрібній), промисловості, сільському господарстві, на транспорті, будівництві та в інших областях економіки, записуються в єдиному торговому реєстрі.

У вузькому значенні під "торгівлею" розуміється купівля товарів і їх перепродаж без внесення до них важливих матеріальних змін.

Розрізняють зовнішню і внутрішню торгівлю.

Зовнішня торгівля є обміном товарами між сусідніми або далекими країнами і регіонами з використанням повітряних, морських шляхів або сухопутних доріг.

Внутрішня торгівля є сукупністю торгових операцій, які здійснюються у межах однієї держави.

У економічному обороті торгівля виконує посередницьку роль.

Внутрішню торгівлю називають розподілом.

Підприємства-виробники при розподілі своєї продукції можуть скористатися такими варіантами:

• розробити та створити власну дистриб'юторську мережу

• звернутися за допомогою дилерів

• створити власну збутову мережу

• звернутися за допомогою різних посередницьких структур

Торгове посередництво - досить широке поняття й містить у собі значний круг послуг, які можуть надаватися як окремо, так і разом. До основних видів послуг відносять:

• пошук контрагента (по продукції, цінах й т.ін.); підготовка і здійснення операції (оформлення необхідних документів);

• кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем (делькредере);

• здійснення транспортно-експедиційних операцій;

• страхування товарів при транспортуванні;

• виконання митних формальностей (у зовнішньоекономічних операціях);

• проведення рекламних й інших заходів щодо просування товару на ринку;

• здійснення технічного обслуговування й т.ін.

Посередницька діяльність у торгівлі сировиною, капіталом і певними товарами народного споживання здійснюється брокерськими структурами в таких основних формах:

• комісійна, або проста посередницька діяльність проводиться від імені клієнта за певний відсоток від суми угоди. Продаж-купівля товару відбувається за допомогою посередника;

• дилерська або комерційна діяльність - посередник діє від свого імені й за свій рахунок. Його дохід формується як відмінність між ціною продажу і ціною реалізації товару. Це відповідальніша, порівняно з комісійною, діяльність, оскільки не існує ні єдиних гарантій, що придбаний в одному місці продукт можна буде продати у іншому місці за вищу ціну. Відмінність у ціні повинна служити платнею посереднику за ефективність зусиль щодо знаходження споживача і реалізації товару.

Посередницька операція - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, який виступає в ролі комісіонера в договорі комісії, консигнатора в консигнаційному договорі або повіреного в договорі доручення, за винятком довірчих операцій. Таким чином, в Україні посередницькими вважаються три види угод:

1) за договором комісії;

2) за договором консигнації;

3) за договором доручення.

У світовій практиці розрізняють чотири види посередників:

1) посередники, які не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти-представники, брокери, маклери);

2) посередники, які підписують угоди з третіми особами від особи і за рахунок довірителя (торгові агенти);

3) посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнанти);

4) посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені та за свій рахунок (вистриб`ютери, дилери).

Підприємство-виробник придбає матеріально-технічні ресурси для виробництва, а також реалізує готову продукцію шляхом оптової торгівлі у формі вільної купівлі-продажу.

Для виробників існує три форми оптової торгівлі:

1) за прямими договорами із споживачами;

2) за договорами з посередниками (в т.ч. через біржу);

3) через фірмові магазини.

Оптовий торговець купує товари у виробників, а потім перепродує їх роздрібним торговцям. Таким чином, оптовий торговець виступає в ролі посередника, не контактує безпосередньо із споживачами.

Оптовий торговець купує товари у великих кількостях, відчужувавши тим самим незручності, які витікають з територіальної розкиданості підприємств, які виробляють ту або іншу продукцію. Потім він розбиває товар на дрібні партії і перепродує роздрібним торговцям у міру того, як товар розходиться серед покупців.

Оптовий торговець зобов'язаний поставляти роздрібним торговцям товари у вигляді, який відповідає їх потребі. Це означає, що він повинен розбивати товари на партії, формувати асортимент і забезпечувати доставку продукції.

У роздрібній торгівлі, яка замикає ланцюг розподілу продукції, здійснюється продаж безпосередньо споживачу.

Роздрібна торгівля може бути:

• стаціонарна (магазини т.ін.);

• дрібнороздрібна (кіоски, намети т.ін.);

• пересувна (переносна, виїзна - торгівля з автомобілів, візків, лотків). Традиційно роздрібна торгівля здійснюється через магазини. Існує два основні види магазинної торгівлі. Це традиційна торгівля через прилавок і торгівля з відкритим доступом до товару. У торгівлі з відкритим доступом до товару використовуються такі методи:

• попередній відбір, при якому акт купівлі починається з самостійного вибору і закінчується за сприяння продавця;

• вільний вибір, на відміну від попереднього, виставляють всі товари, які призначаються для продажу;

• самообслуговування.

Самообслуговування є особливим серед методів продажу з відкритим доступом. Перший магазин самообслуговування був відкритий в 1915 році Каренсом Сандерсом у Мемфісе (США). Магазин називався "Cila", а сама система одержала назву cash & carry.

Особистий (або персональний) продаж здійснюється торговими агентами або комівояжерами шляхом особистого контакту з кінцевим споживачем прямо у нього вдома або за місцєм роботи. Особистий продаж може бути дуже ефективним. Проте він має ряд недоліків, серед яких дорожнеча, неможливість охоплення великої аудиторії, нав'язливість.

В Україні розповсюдилася ринкова торгівля. Сьогодні ринки, окрім своєї основної функції, можуть бути місцем реалізації сільгосппродукції, виробленої в особистому підсобному господарстві, виконують ще й функцію розсіяного супермаркету. Окрім традиційних сільськогосподарських, з'явилися речові та продовольчі ринки. Власниками торгових точок на подібних ринках є, як правило, приватні особи. Торговець, який працює на ринку, сам оплачує вартість торгового місця і несе всі витрати, пов'язані із забезпеченням своєї роботи, самостійно формує асортимент і займається доставкою. Як правило, торговець працює через одну або декілька оптових баз - складів.