- •45-Річчю кафедри
- •Тема 1. Філософія, її предмет і роль в житті людини та суспільства
- •Світогляд, його структура та історичні типи
- •Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука
- •Основні питання філософії та її структура
- •Основні функції філософії
- •Першоджерела до вивчення теми Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія
- •Декарт р. Начала философии
- •Кант и. Логика
- •Маркс к. Передовица в № 179 "Кölnische Zeitung"
- •Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Рассел б. История западной философии.Введение
- •Бердяев н.А.Философия свободы. Смысл творчества
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль і. Історичні типи філософії
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість
- •Загальна характеристика античної філософії
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •Космогонічні і натурфілософські ідеї досократиків
- •Класичний період античної філософії
- •Таблиця 3.
- •Таблиця 4.
- •Елліністичний та римський період
- •ПЕршоджерела до вивчення теми Эпикур. «Эпикур приветствует Менекея»
- •Таблиця 5.
- •Сенека а.Л. О счастливой жизни
- •Эпиктет. В чем наше благо
- •План семінарського заняття:
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження
- •Філософія епохи Середньовіччя
- •Таблиця 6.
- •Таблиця 7.
- •Таблиця 8.
- •Таблиця 9.
- •Головні риси філософії епохи Відродження
- •Першоджерела до вивчення теми Аквинский ф. Сумма теологии
- •Аквинский ф. Сумма против язычников
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 4. Філософія нового часу
- •Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •Проблема методу наукового дослідження в філософії хvіі ст.
- •Таблиця 10.
- •Таблиця 11.
- •Філософія епохи Просвітництва
- •Німецька класична філософія
- •Таблиця 12.
- •Філософія марксизму.
- •Першоджерела до вивчення теми Бэкон ф. Новый органон
- •Декарт р. Рассуждение о методе для хорошего направления разума и отыскания истины в науках
- •Кондорсе ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •Кант и. Основы метафизики нравственности
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг. Введение
- •Маркс к. Капитал. Предисловие ко второму изданию
- •Маркс к.Экономическо-философские рукописи 1844 г.
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 5 . Філософська думка в Україні в контексті світової філософії
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Філософське вчення Григорія Сковороди
- •Філософія п.Юркевича
- •Першоджерела до вивчення теми Сковорода г. Диалог: имя ему - потоп Змиин. Начальная дверь к христианскому добронравию
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •Філософія неопозитивізму і постпозитивізму
- •Допарадигмальний період:
- •Період «нормальної науки»:
- •Криза нормальної науки:
- •Наукова революція:
- •Прагматизм
- •Герменевтика
- •Філософія життя
- •Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм
- •Філософія екзистенціалізму
- •Соціально-критичний напрямок у філософії XX столітті: філософія «неомарксизму»
- •Постмодернізм
- •Першоджерела до вивчення теми Жан Поль Сартр. Экзистенциализм - это гуманизм
- •Камю а. Эссе об абсурде. Миф о Сизифе
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль іі. Основні проблеми філософІї
- •Тема 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •Буття як вихідна категорія філософії
- •Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 8. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Сутність пізнавального процесу та проблема пізнаваності світу
- •Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
- •Філософська теорія істини. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Наукове пізнання: рівні, форми, методи
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів та доповідей
- •Тема 9. Логіка: Закони і форми правильного мислення.
- •Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- •Поняття як форма мислення
- •Судження
- •Основні формально-логічні закони
- •Умовивід як форма мислення
- •Індуктивні умовиводи
- •Умовиводи за аналогією
- •Елементи теорії аргументації.
- •План семінарського заняття
- •Становлення філософських уявлень про людину
- •Багатовимірність людського буття: співвідношення біологічного і соціального в людині
- •Свідомість як фундаментальна властивість людини
- •Поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Структура особистості
- •Соціалізація особистості: етапи, механізми, форми
- •Першоджерела до вивчення теми Хосе Ортега-и-Гассет. Человек и люди
- •Фромм э. Бегство от свободы
- •Х.Ортега-и-Гассет. О спортивно-праздничном чувстве жизни
- •Франкл в. Человек в поисках смысла
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •Специфіка соціальної дійсності та її пізнання. Об’єктивне та суб’єктивне в суспільному процесі
- •Суспільство як система. Духовне життя суспільства
- •Філософія історії як напрям філософського знання. Проблема суспільного прогресу
- •Першоджерела до вивчення теми Маркс к. К критике политической экономии. Предисловие
- •Маркс к., Энгельс ф. Немецкая идеология
- •Гегель г. В. Ф. Философия истории
- •Печчеи а. Человеческие качества
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль ііі. Основи Етичних знань
- •Тема 12. Етика як наука про мораль
- •Предмет та специфіка етики, її структура
- •Сутність моралі та особливості її функціонування
- •Проблема морального вибору, співвідношення моральної мети і засобів
- •Тема 13. Історичні форми моралі і проблема морального прогресу.
- •Основні етапи історичного розвитку моралі
- •Моральний прогрес: ілюзія чи реальність?
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 14. Основні категорії етики
- •Добро і зло
- •Свобода та відповідальність
- •Обов’язок і совість
- •Честь і гідність
- •Страждання та співчуття
- •Сенс життя та щастя
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 15: Проблеми прикладної етики
- •Професійна етика. Етика бізнесу
- •Етикет як морально-естетична культура спілкування
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Глосарій:
- •Список рекомендованої літератури:
- •Тема 5. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •До теми 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •До теми 8. Гносеологія: основний зміст пізнавальної діяльності
- •До теми 10: Людина та її буття як предмет філософського осмислення
- •До теми 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •До тем 12-15: Етика як наука про мораль. Історичні форми моралі і проблема морального прогресу. Основні категорії етики. Проблеми прикладної етики.
Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука
Термін “філософія” в перекладі з грецької мови означає любов до мудрості. Слово «філософ» вперше вжив грецький філософ і математик Піфагор по відношенню до людей, що прагнули до інтелектуального знання і правильного способу життя. Тлумачення і закріплення в європейській культурі терміну “філософія” пов’язане з ім’ям грецького мислителя Платона.
Філософія - теоретично сформульований світогляд, система найбільш загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, виявлення різноманітних форм відношення людини до світу.
Філософія відрізняється від інших форм світогляду не стільки предметом, скільки способом осмислення світоглядних проблем, ступенем їх інтелектуальної розробленості, тому мова філософії – поняття, категорії. Вона будує свої висновки на логіці і доказі, відбиваючи зростаючу в суспільстві потребу в розумінні світу і людини з позиції знання, на відміну від міфологічного і релігійного світоглядів, що орієнтуються на догматичну віру та на пояснення за допомогою надприродних сил.
Філософія відноситься до рефлексивного типу світогляду, що характеризується міркуваннями над власними уявленнями про світ і місце людини в ньому. Філософія ставить і намагається дати відповіді на фундаментальні питання людського існування, знайти “граничні” підстави і нормативи свідомого ставлення людини до дійсності.
Оскільки історичні епохи відрізняються одна від одної рівнем розвитку культури, економічним і політичним ладом, рівнем розвитку пізнання, то відповіді на ці “граничні” питання в різні епохи різняться, виступаючи у вигляді різноманітних історичних типів філософії.
Філософія зароджується в VII-VI ст. до н.е. майже одночасно в трьох осередках давніх цивілізацій - Індії, Китаї, Давній Греції. Виникнення філософії – закономірний результат духовного розвитку людства, її передумовами були: в соціально-економічному плані – поява класового суспільства і держави, відокремлення праці розумової від фізичної, що створювало для частини населення можливість занять теоретичною діяльністю; в духовному – накопичення емпіричних знань про природу (математика, астрономія) та розвинена міфологія; в психологічному – подив, сумнів, рефлексія; важливою психологічною передумовою філософствування німецький філософ К.Ясперс також вважав усвідомлення загубленості людського існування.
Філософія, перш за все, виникає як засіб раціонального осягнення світу. Міф і релігія зі своїми готовими, раз і назавжди даними відповідями вже не могли задовольнити зростаючий інтерес людини до пізнання, узагальнити і систематизувати накопичений досвід. Як Вам вже відомо, в “осьовий час” людство здійснює якісний стрибок у своєму розвитку: міфологічна епоха повільно відступає в результаті боротьби раціонально перевіреного досвіду проти міфу. Саме в цей час з’являються перші філософи, які приходять на місце жерця, священика. Вони розкріпачують мислення, звільнюючи його від марновірств і розвиваючи здатність до критичної рефлексії. Філософія завжди оформляється у вигляді теорії, що формулює свою систему категорій і принципів, що носять загальний характер, розповсюджуючись одночасно на природу, суспільство, людину і саме мислення.
Філософія - особливий вид духовної діяльності, якому притаманний ряд рис, які як зближають її з деякими іншими сферами духовного життя суспільства (наукою, мистецтвом, релігією), так і відокремлюють філософію від них. Найчастіше виявлення специфіки філософії здійснюється через порівняння її з наукою.
По-перше, головною метою, що визначає наукову діяльність, є отримання істинних знань про реальність, що жорстко регламентується вже на емпіричному рівні. Елементами наукового знання є факти, закономірності, теорії, «наукові картини світу». Винятково важливими для науки можливість перевірки його експериментом.
Філософські ж висновки не підлягають емпіричній перевірці. М.Бердяєв відзначав: “Філософії світ розкривається інакше, ніж науці, і шлях її пізнання інший. Науки мають справу з частково абстрагованою дійсністю, їм не відкривається світ, як ціле, ними не осягається зміст світу”. Тобто, кожна наука розглядає не світ у цілому, а лише його фрагмент, певну сторону. В області ж філософії досліджуються світоглядні проблеми буття. Сутність філософії – у розмірковуванні над загальними проблемами у системі “світ – людина”, і універсалізм філософського знання робить його недоступним для перевірки в стінах наукових лабораторій.
По-друге, якщо наукові знання втілюються в нових механізмах, в більш ефективних технологічних процесах, носять в основному утилітарний характер, то філософія виступає для людини як вічна потреба пошуку відповідей на питання буття і смислу існування. В той же час ніяка наука не ставить за мету відповідати на питання: як людині слід жити, заради чого жити. Її істини холодні і бездушні: кут падіння дорівнює куту відбиття, сума кутів трикутника дорівнює 180 градусів. Саме в філософії реалізується синтез двох підходів: науково-раціонального і ціннісного (елімінованого з наукового знання). Інакше кажучи, наука відповідає на запитання – “чому” а філософія - на питання – “для чого”, “з якою метою”.
На відміну від наукових і технічних знань, котрі покликані обслуговувати практичні потреби, філософська думка обгрунтовує ідеал, пов’язаний з пошуком сенсу життя людини та суспільства. У цьому зв’язку німецький філософ М.Шелер характеризував філософію як “знання заради спасіння”, протиставивши його науковому і технічному - “знанню заради досягнення панування”.
По-третє, в науці завжди мається певна фундаментальна теорія – парадигма, яку приймають усі вчені, що працюють у даній області. Висновки ж філософії позбавлені здебільшого однозначності і загальної значущості, вони суттєво розходяться в різних системах і напрямках. У філософії ніколи не було єдиної парадигми, що було охарактеризовано Б.Расселом як “скандал у філософії”. Для неї характерний плюралізм систем, течій, шкіл. Тут ми вступаємо в царство свободи духу - можна прийняти будь-як точку зору, мати свою позицію. Цей момент зближує філософію з мистецтвом.
Ще одна риса зближує філософію з мистецтвом. Вони носять особистісний і суб’єктивний характер. Завжди на творах і філософа, і митця лежить відбиток їх особистості.
Нарешті, шляхи розвитку науки і філософії багато в чому відмінні; в цьому плані розвиток науки і філософії належать до різних типів прогресу. Наука еволюціонує по типу природно-історичного прогресу, котрий характеризується поступальним рухом від нижчих форм до більш досконалих і здійснюється шляхом асиміляції попередніх етапів наступними. Наприклад, більш пізні фізичні теорії “поглинають” попередні, обезцінюючи їх. Цей тип прогресу здійснюється, перш за все, в науці, економіці, техніці, технології.
Що ж стосується філософії і мистецтва, то їм притаманний соціокультурний тип прогресу, при якому кожна нова форма розглядається як самоцінна і не порівнюється з іншими з точки зору прогресивності. Творчість в області філософії характеризується іншим характером спадкоємності, ніж творчість у сфері науки і техніки. В той час як наука ХХ ст. набагато випередила науку ХІХ ст., великі філософи древності є нашими сучасниками, нашими спібесідниками, їх твори, ідеї не втрачають для нас значимості. До видатних філософських систем навряд чи можна застосувати порівняння типу «вище - нижче». Сократ, Кант, Сартр - філософи різних століть - однаково належать вічності. Поява нових філософських вчень не обезцінює змісту раніше створених, а лише збільшує розмаїття можливих самодостатніх систем світобачення.
В значній мірі той факт, що в історії філософії не спостерігається такого типу прогресу, як в науці, обумовлений значною мірою специфікою філософських проблем. На відміну від науки, де питання і проблеми знаходять остаточне рішення в обмежений час, філософські питання, що стосуються сутності людини, її призначення, вибору духовних цінностей, не піддаються остаточному вирішенню. У зв’язку з цим Вернадський відзначав, що філософія “постійно торкається таких вічних питань людської думки, по відношенню до яких не може бути сказане останнє слово”.
Спочатку поняття “філософія” вживалося в широкому значенні - стосовно сукупності всіх теоретичних знань, накопичених людством. З часом від філософії починають відділятися і оформлятися як самостійні галузі знання такі науки як математика, фізика, біологія, хімія тощо. Проте філософія не втратила свого значення, тому що ще яскравіше виявилася її специфіка як універсального теоретичного пізнання.