План семінарського заняття

1. Різні підходи до аналізу суспільства в історії філософії.

2. Проблема співвідношення об’єктивного та суб’єктивного в суспільному житті.

3. Основні сфери суспільного життя та їх специфіка.

4. Суспільна свідомість і її структура.

5. Філософії історії: її предмет та основні проблеми.

6. Проблема соціального прогресу та його суперечливий характер.

Проблемно-пошукові завдання

1. Проаналізуйте основні форми суспільного життя.

2. Дати характеристику співвідношення суб’єктивних і об’єктивних факторів суспільного життя.

3. Співставте позиції фаталізму та волюнтаризму щодо розуміння історичного процесу.

4. Дати характеристику матеріалістичного розуміння суспільного життя (за роботами Маркс К. К критике политической экономии. Предисловие; Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология.)

5. Дайте характеристику основних рівнів та форм суспільної свідомості.

6. Проаналізувати, які проблеми є предметом дослідження філософії історії як особливої філософської дисципліни.

7. Співставте різні концепції сутності історичного процесу та спрямованості історії, що склалися в історії філософії.

8. Обгрунтуйте, чому, на Вашу думку, саме у ХХ столітті набула поширення синергетична концепція суспільного розвитку.

9. Проаналізувати, в чому сутність раціоналістичного трактування суспільного прогресу. Чому ця концепція є панівною в епоху Нового часу?

10. Охарактеризуйте точку зору Г.Гегеля на прогрес в історії (за роботою “Філософія історії”).

11. Наведіть приклади прояву суперечливості сучасного поступу людства.

12. Проаналізуйте, яку небезпечну суперечність сучасного розвитку людства відзначає А.Печчеї в роботі “Человеческие качества”.

13. Проаналізуйте зміст кожної із 6-и “цілей для людства”, що їх формулює А.Печчеї.

14. Аргументуйте, досягнення якої зі сформульованих А.Печчеї цілей для людства Ви вважаєте найважливішою для успішного вирішення глобальних проблем сучасності.

Тематика доповідей та рефератів

1. Духовне життя суспільства та його структура.

2. Особливості соціального пізнання.

3. Глобальні проблеми сучасності як симптоми кризи техногенної цивілізації.

4. Проблема ціни прогресу. Наука і криза цивілізації.

5. Проблема спрямованості та сенсу історичного процесу.

6. Проблема соціальної відповідальності вчених в сучасну епоху.

7. Сценарії майбутнього: різні підходи.

Модуль ііі. Основи Етичних знань

Тема 12. Етика як наука про мораль

Зміст теми: 1. Предмет та специфіка етики, її структура. 2. Сутність моралі і особливості її функціонування. 3. Проблема морального вибору, співвідношення моральної мети і засобів.

Мораль – це розум серця (Г.Гейне).

Моральне – це покора в свободі (Г.Гегель).

Предмет та специфіка етики, її структура

Термін “етика” вперше був введений Аристотелем для позначення особливого розділу філософії, а саме - вчення про моральну діяльність та чесноти. Сама етимологія цього поняття пов’язана з давньогрецьким словом “етос” (ethos), яким позначали спочатку звичне місце мешкання, а потім уже просто звички, звичаї, характер, образ думок.

Згодом етика із розділу філософії перетворилась в самостійну філософську дисципліну – філософію моралі. Етика є філософським вченням, предметом якого є мораль, а центральною проблемою – добро та зло. Етику цікавлять питання людської поведінки та відношення між людьми. Не випадково етику іменують “філософією практичного життя”, яка досліджує життєву практику та повсякденну поведінку людини. Історично склалося так, що етика – це філософське вчення і особливість її в тому, що вона репрезентує нормативно-практичну частину філософії. Як частина філософії, етика разом з тим має свою специфіку: якщо філософія вивчає гранично загальні принципи відношень людини та світу, то етика – моральні принципи відношення людини зі світом та іншими людьми.

Як теорія моралі етика вивчає її генезис, сутність, специфіку, виявляє механізми морального регулювання людської життєдіяльності, критерії морального прогресу. Етика розглядає структуру моральної свідомості суспільства та особистості, аналізує зміст та смисл таких категорій як добро і зло, справедливість, обов’язок, честь, совість, свобода і відповідальність, щастя, сенс життя. Кожна розвинута етична система містить в собі певну нормативну програму гідної поведінки.

На питання, чи можна навчити людину моралі, озброївши її етичними знаннями можуть бути різні відповіді, зокрема: мораль можна і треба вивчати, але не можна моралі навчити - моралі можна лише навчитися. Ця думка ґрунтується на ідеї про дві сторони етики – гуманістичної та авторитарної.

В історії людства були періоди, коли етика та мораль були спрямовані на людину, яку вважали вищою цінністю та ціллю. Це і є гуманістична етика. Якоюсь мірою основи гуманістичної етики були проголошені І.Кантом в його категоричному імперативі, що вимагає ставитися до іншої людини не “лише як до засобу, але і завжди в той же час і як до мети”. Гуманістична етика спирається на віру в людину, її автономність, незалежність, свободу та розум, вважаючи, що людина здатна самостійно розрізняти добро та зло та правильно давати етичні оцінки.

Якщо в гуманістичній етиці людина сама і творець, і виконавець моральних норм – вона їх створює, регулює і дотримується, то в авторитарній етиці визначення того, в чому полягає благо людини, встановлення законів та норм поведінки здійснюється зовнішнім чинником - авторитетом, який спирається на страх, залежність чи насильницький (фізичний або моральний) примус, тобто люди є лише виконавцями моральних настанов. Зазначимо, що авторитарна та гуманістична – це не дві різні етики, а дві сторони, дві можливості одного феномена. Це означає, що в одну і ту ж епоху вони можуть паралельно співіснувати та діяти в якості регулятивів.

Принципи гуманізму, терпимості, поняття добра, співчуття, совісті, сенсу життя – все це складає предмет вивчення етики, виступає гуманістичною основою формування особистості. А такі якості особистості як патріотизм, почуття обов’язку, справедливості, честі, гідності являють собою поняття етичного плану, і вони не можуть бути сформовані без свідомого вибору, який передбачає їх знання та розуміння людиною.

Саме вивчення етики має допомогти людині шукати відповіді на вічні питання: що таке добро та зло? в чому сенс життя? що таке щастя? в чому моральний обов’язок людини? як співвідносяться цілі та засоби їх досягнення? в чому полягає свобода та відповідальність людини перед собою, перед іншими людьми, перед своїм часом? Ці проблеми встають перед кожною людиною. Етика не нав’язує готових відповідей на ці складні питання, але вона дає ту необхідну основу, той орієнтир, котрий допоможе людині, особливо молодій, вирішувати їх самостійно.

В структурі сучасної етики виділяють такі основні розділи:

- історія етики та моралі, що розглядає процес розвитку етичних вчень, а також генезис і еволюцію моралі з глибокої древності до сучасності;

- теорія моралі, що розглядає сутність моралі, її основні принципи та категорії, структуру, функції та закономірності розвитку;

- нормативна етика – обґрунтування моральних норм вищими цінностями;

- прикладна етика – вивчає норми поведінки у певних ситуаціях і сферах життя: біомедична, екологічна, господарська тощо.