- •45-Річчю кафедри
- •Тема 1. Філософія, її предмет і роль в житті людини та суспільства
- •Світогляд, його структура та історичні типи
- •Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука
- •Основні питання філософії та її структура
- •Основні функції філософії
- •Першоджерела до вивчення теми Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія
- •Декарт р. Начала философии
- •Кант и. Логика
- •Маркс к. Передовица в № 179 "Кölnische Zeitung"
- •Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Рассел б. История западной философии.Введение
- •Бердяев н.А.Философия свободы. Смысл творчества
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль і. Історичні типи філософії
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість
- •Загальна характеристика античної філософії
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •Космогонічні і натурфілософські ідеї досократиків
- •Класичний період античної філософії
- •Таблиця 3.
- •Таблиця 4.
- •Елліністичний та римський період
- •ПЕршоджерела до вивчення теми Эпикур. «Эпикур приветствует Менекея»
- •Таблиця 5.
- •Сенека а.Л. О счастливой жизни
- •Эпиктет. В чем наше благо
- •План семінарського заняття:
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження
- •Філософія епохи Середньовіччя
- •Таблиця 6.
- •Таблиця 7.
- •Таблиця 8.
- •Таблиця 9.
- •Головні риси філософії епохи Відродження
- •Першоджерела до вивчення теми Аквинский ф. Сумма теологии
- •Аквинский ф. Сумма против язычников
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 4. Філософія нового часу
- •Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •Проблема методу наукового дослідження в філософії хvіі ст.
- •Таблиця 10.
- •Таблиця 11.
- •Філософія епохи Просвітництва
- •Німецька класична філософія
- •Таблиця 12.
- •Філософія марксизму.
- •Першоджерела до вивчення теми Бэкон ф. Новый органон
- •Декарт р. Рассуждение о методе для хорошего направления разума и отыскания истины в науках
- •Кондорсе ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •Кант и. Основы метафизики нравственности
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг. Введение
- •Маркс к. Капитал. Предисловие ко второму изданию
- •Маркс к.Экономическо-философские рукописи 1844 г.
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 5 . Філософська думка в Україні в контексті світової філософії
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Філософське вчення Григорія Сковороди
- •Філософія п.Юркевича
- •Першоджерела до вивчення теми Сковорода г. Диалог: имя ему - потоп Змиин. Начальная дверь к христианскому добронравию
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •Філософія неопозитивізму і постпозитивізму
- •Допарадигмальний період:
- •Період «нормальної науки»:
- •Криза нормальної науки:
- •Наукова революція:
- •Прагматизм
- •Герменевтика
- •Філософія життя
- •Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм
- •Філософія екзистенціалізму
- •Соціально-критичний напрямок у філософії XX столітті: філософія «неомарксизму»
- •Постмодернізм
- •Першоджерела до вивчення теми Жан Поль Сартр. Экзистенциализм - это гуманизм
- •Камю а. Эссе об абсурде. Миф о Сизифе
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль іі. Основні проблеми філософІї
- •Тема 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •Буття як вихідна категорія філософії
- •Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 8. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Сутність пізнавального процесу та проблема пізнаваності світу
- •Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
- •Філософська теорія істини. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Наукове пізнання: рівні, форми, методи
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів та доповідей
- •Тема 9. Логіка: Закони і форми правильного мислення.
- •Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- •Поняття як форма мислення
- •Судження
- •Основні формально-логічні закони
- •Умовивід як форма мислення
- •Індуктивні умовиводи
- •Умовиводи за аналогією
- •Елементи теорії аргументації.
- •План семінарського заняття
- •Становлення філософських уявлень про людину
- •Багатовимірність людського буття: співвідношення біологічного і соціального в людині
- •Свідомість як фундаментальна властивість людини
- •Поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Структура особистості
- •Соціалізація особистості: етапи, механізми, форми
- •Першоджерела до вивчення теми Хосе Ортега-и-Гассет. Человек и люди
- •Фромм э. Бегство от свободы
- •Х.Ортега-и-Гассет. О спортивно-праздничном чувстве жизни
- •Франкл в. Человек в поисках смысла
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •Специфіка соціальної дійсності та її пізнання. Об’єктивне та суб’єктивне в суспільному процесі
- •Суспільство як система. Духовне життя суспільства
- •Філософія історії як напрям філософського знання. Проблема суспільного прогресу
- •Першоджерела до вивчення теми Маркс к. К критике политической экономии. Предисловие
- •Маркс к., Энгельс ф. Немецкая идеология
- •Гегель г. В. Ф. Философия истории
- •Печчеи а. Человеческие качества
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль ііі. Основи Етичних знань
- •Тема 12. Етика як наука про мораль
- •Предмет та специфіка етики, її структура
- •Сутність моралі та особливості її функціонування
- •Проблема морального вибору, співвідношення моральної мети і засобів
- •Тема 13. Історичні форми моралі і проблема морального прогресу.
- •Основні етапи історичного розвитку моралі
- •Моральний прогрес: ілюзія чи реальність?
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 14. Основні категорії етики
- •Добро і зло
- •Свобода та відповідальність
- •Обов’язок і совість
- •Честь і гідність
- •Страждання та співчуття
- •Сенс життя та щастя
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 15: Проблеми прикладної етики
- •Професійна етика. Етика бізнесу
- •Етикет як морально-естетична культура спілкування
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Глосарій:
- •Список рекомендованої літератури:
- •Тема 5. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •До теми 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •До теми 8. Гносеологія: основний зміст пізнавальної діяльності
- •До теми 10: Людина та її буття як предмет філософського осмислення
- •До теми 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •До тем 12-15: Етика як наука про мораль. Історичні форми моралі і проблема морального прогресу. Основні категорії етики. Проблеми прикладної етики.
Проблемно-пошукові завдання
1.Проаналізуйте основні етапи історико-філософського процесу в Україні.
2.Охарактеризуйте особливості розвитку філософії в Києво-Могилянській Академії.
3.Розкрийте сутність вчення Г. Сковороди про “дві натури” та “три світи” (роботи: “Диалог: имя ему - потоп Змиин”; “Начальная дверь к христианскому добронравию”);
4.Проаналізуйте, як вчення Сковороди про „сродну працю” пов’язане з пошуками людиною щастя. Чи згодні Ви з поглядами українського філософа?
5.Часто підкреслюють: “Сковорода – це український Сократ”. Зробіть порівняльну характеристику поглядів цих двох мислителів: що у них було спільного, а що – відмінного.
6.Як Ви вважаєте, чому Сковорода заповідав написати після його смерті таку епітафію: „Світ ловив мене, але не спіймав”?
7.Проаналізувати, яке місце відводиться серцю в філософській концепції П.Юркевича.
8.Охарактеризуйте, як філософські погляди знайшли відображення в літературній спадщині Т.Шевченка та Л.Українки.
9.Розкрийте погляди Д.Чижевського на психологічні риси українського народу.
10.Порівняти погляди на оцінку ролі розуму в поведінці людини в західноєвропейській та українській філософській традиції. Якими чинниками, на Вашу думку, обумовлені ці розбіжності?
Тематика доповідей та рефератів
1.Філософські ідеї в духовній культурі Київської Русі.
2.Філософія Києво-Могилянської академії: представники і напрямки.
3.Г.Сковорода – український Сократ.
4.Г.Сковорода: життя та філософські погляди.
5.Вчення про „стродний труд” у філософії Г.Сковороди.
6.П.Юркевич та його „філософія серця”.
7.Філософські ідеї в літературній спадщині Т.Шевченка та Л.Українки.
8.Філософські погляди І.Франка.
9.Історико-філософська концепція Д.Чижевського.
10.Розвиток філософської думки в Україні в контексті європейської філософської традиції.
Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
Зміст теми: 1. Філософія неопозитивізму і постпозитивізму. 2. Прагматизм. 3. Герменевтика. 4. Філософія життя. 5. Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм і неофрейдизм. 6. Філософія екзистенціалізму. 7. Соціально-критичний напрямок у філософії XX століття: філософія «неомарксизму». 8. Постмодернізм.
Філософія неопозитивізму і постпозитивізму
Перетворення науки в ХІХ-ХХ столітті на один з провідних чинників суспільного розвитку в області філософії відобразилось у вигляді виникнення філософії позитивізму (від лат. positivus – позитивний), яка заперечувала цінність традиційної філософії і визнавала єдиним джерелом “позитивного” знання лише спеціальні науки, що спираються на емпіричний досвід. Позитивістський напрямок пройшов у своєму розвитку кілька стадій: класичній позитивізм, або так званий «перший позитивізм» XІX ст., «другий позитивізм», або емпіріокритицизм кінця XІX – початку XX ст. і третій – неопозитивізм, або логічний позитивізм. Позитивізм був оформлений в працях Огюста Конта (1798-1857), який вважається його засновником, Джона Стюарта Мілля (1806-1879), Герберта Спенсера (1820-1903).
У своїй роботі «Курс позитивної філософії» О.Конт аналізує три стадії історичного розвитку людства:
- теологічну – усі явища пояснюються надприродними силами, панує релігійна свідомість і яка відповідає богословсько-військовій цивілізації;
- метафізичну – коли в явищах виявляються недоступні сприйняттю сутності і причини, панує філософія – «метафізика» і яка відповідає метафізично-правовій цивілізації; спільним для релігійної і метафізичної стадії є те, що людський розум прагне отримати абсолютне знання про світ;
– наукова, або позитивна – коли знання спирається на факти, людство відмовляється від нерозв’язних теологічних і метафізичних питань і стає на шлях наукового пізнання і яка відповідає науково-промисловій цивілізації.
Істинний дух науки, за Контом, полягає не в пошуках кінцевих причин – не у відповіді на питання «чому» відбувається явища, а в описуванні того, «як» вони відбуваються. Через спостереження і збирання фактів наука може прийти до відкриття законів, що виражають закономірні зв’язки і відносини між явищами. Хоча філософія як метафізичне знання, згідно Конту, у позитивний період і пережила себе, вона не повинна відмерти зовсім, оскільки перед нею виникають нові завдання інтеграції, узагальнення результатів спеціальних наук.
Наука не потребує якоїсь філософії, що стоїть над нею, тому що не має справи з метафізичними проблемами. Кредо Конта: “наука повинна бути сама собі філософією”, тому всі проблеми традиційної філософії необхідно відкинути як псевдопроблеми. Таким чином, позитивізм Конта заперечував роль філософії у розвитку теоретичного мислення, виробленні понять, з’ясуванні світоглядних проблем науки. Завдання науки – поступово накопичувати факти і поширювати принципи емпіричного природознавства на усі сфери життя, а філософії - інтегрувати та узагальнювати результати спеціальних наук.
Наприкінці XIX століття виникає філософія емпіріокритицизму (філософія критичного досвіду), яку називають також «другим позитивізмом». Його творцями стали німецький фізик і філософ Эрнст Мах (1838-1916) і філософ Ріхард Авенаріус (1843-1896), які прагнули «очистити» досвід від зайвих допущень, що привносяться суб’єктом, не випливаючи із самого досвіду. Свою позицію очищення досвіду від завантаженості його «об’єктивністю», «причинністю» вони обгрунтовували принципами економії мислення (Мах) та найменшої трати сил (Авенаріус).
Починаючи з 20-х років ХХ сторіччя, виникає і розвивається третя історична форма позитивізму – неопозитивізм, або логічний позитивізм. Біля його витоків стояли представники так званого «Віденського гуртка» Моріц Шлік (1882-1936) та Рудольф Карнап (1891-1970) в Австрії, англійський неопозитивізм представлений Людвігом Вітгенштейном (1869-1951), що емігрував з Австрії, та Бертраном Расселом (1872-1970), Львівско-Варшавську школу представляють К.Твардовський (1866-1938), Я.Лукасевич, А.Тарський.
Філософія, на їх думку, тільки тоді буде вартою чогось, коли вона стане науковою, тобто орієнтованою на строгі зразки природничонаукового математичного знання. Традиційна філософія є наддосвідним знанням, зв’язок якого з практикою дуже важко простежити. “Позитивні” ж знання – це знання обґрунтовані, надійні, які можна перевірити, вони виступають основою ефективної раціональної дії. Тому філософію, на думку представників неопозитивізму, треба перевірити на науковість, і для цього було розроблено процедуру «верифікації» (від лат. veritas – істина) – перевірки положень теорії на істинність шляхом зіставлення їх з даними експерименту чи спостереження, тобто з чуттєвим досвідом суб’єкта.
Критерієм об’єктивності знання виявляється інтерсуб’єктивність, тобто визнання тих чи інших положень науковим співтовариством - не окремим, а саме колективним суб’єктом. Поняття інтерсуб’єктивності, поряд з поняттями верифікації, є одним з основних у філософії неопозитивізму.
Справжнім предметом філософії, на думку неопозитивістів, повинна стати розробка методології наукового пізнання: логічного аналізу мови науки, прояснення змісту наукових висловлень, очищення її від позбавлених сенсу понять і суджень, не перевірених досвідом. На місце традиційної філософії, стверджували неопозитивісти, повинна стати логіка науки.
Однак, при спробі послідовно застосувати процедуру верифікації виникли нездоланні труднощі: виявилося, що не тільки багато філософських, але й багато наукових теоретичних висловлювань не можуть бути зведені до досвіду. Згодом для врятування ідеї відділення наукових знань від ненаукових К.Поппер («Логіка наукового дослідження») ввів послаблену версію принципу верифікації – принцип фальсифікації. Ідея фальсифікації пропонувала вважати, що наукове знання не є завершеним, а тому воно може бути піддане спростуванню, ненаукове ж знання спростувати неможливо. Ще одна послаблена версія процедури перевірки на науковість пов’язана з ідеєю конвенціональності (від лат.conventio – угода) - коли вихідні положення науки приймаються за згодою переважної більшості членів наукового співтовариства.
Хоча неопозитивізм відіграв позитивну роль в історії науки і філософії ХХ століття, сприяючи вдосконаленню мови науки, розробці математичної логіки, його мета, позбаватися повністю “метафізичних понять”, тобто елімінувати філософію з науки виявилася нездійсненною, безперспективною. На зміну неопозитивізму приходить постпозитивізм, який розвивається у 60-70 рр. ХХ століття. Якщо неопозитивісти займалися, головним чином, логікою і структурою готового знання, не цікавилися проблемою розвитку наукового знання і не розробляли її, то постпозитивізм якраз звернувся до виявлення закономірностей діяльності по виробництву наукового знання.
Схема 2.