58. Форми і методи державної підтримки підприємництва.

Держава зацікавлена в підтримці підприємництва як прямими так і непрямими способами. Так, з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, держава:

- на передбачених чинним законодавством умовах і в порядку надає підприємцям земельні ділянки, передає їм державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване обладнання), що необхідне для здійснення підприємницької діяльності. Власне для цього була проведена мала та велика приватизація. На пільгових, та як правило, конкурсних умовах передаються довгобуди та інше майно;

- сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;

- здійснює попереднє облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури з наступним переданням їх у кредит підприємцям чи продажем;

- надає підприємцям цільові кредити;

- здійснює підприємцям інші види допомоги.

Найбільш яскраво взаємовідносини держави та підприємців проявляються через законодавче забезпечення підприємницької діяльності та створений державою правовий механізм. Так, держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в любих сферах. Держава захищає і інтереси національного товаровиробника. Наприклад, Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» визначено механізм такого захисту від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угрупувань, в тому числі порядок та проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів.

Органи державного управляння будують свої відносини з підприємцями з використанням:

- податкової та фінансово-кредитної політики, включаючи встановлення ставок податків та відсотків по державним кредитам; податкових пільг; цін та правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу (коридору); розмірів економічних санкцій;- державного майна та системи резервів, ліцензій, концесій, лізингу, соціальних, екологічних і інших норм та нормативів;- науково-технічних, економічних і соціальних загальнодержавних та регіональних програм;- договорів на виконання робіт та поставок для державних потреб. Державні органи не вправі втручатися в господарську діяльність підприємців, за виключенням тих випадків, коли вона торкається передбачених чинним законодавством прав державних органів по здійсненню контролю за дотриманням законодавства при здійсненні підприємницької діяльності. При цьому і право контролю має свої чіткі підстави, порядок, терміни. Державні органи та їх посадові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до визначеної їм законодавством компетенції. В разі видання державним чи іншим органом акту, що не відповідає його компетенції та вимогам чинного законодавства, підприємець вправі звернутися в суд із заявою про визнання такого акту недійсним. Тим більше не допускається прийняття акту, що визначає превелійоване положення суб'єктів підприємництва. Такі акти кваліфікуються як дискримінаційні. Збитки, що виникають у підприємців в результаті виконання незаконних вказівок державних чи інших органів та їх посадових осіб, та привели до порушення прав підприємців, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами передбачених законодавством по відношенню до підприємців обов'язків, підлягають відшкодуванню цими органами. Держава підтримує самоорганізацію та ініціативу підприємців, реагує на вироблені ними пропозиції та рекомендації.