39. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.

Формування державного боргу безпосередньо пов'язане з погашенням зобов'язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори.

Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов'язання за державним кредитом. Державний борг - це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій форм. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. Державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ. Державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, на протязі яких він повинен бути погашений.

38. Податкова система України: основні елементи та їх характеристика.

Основою принципів оподаткування є законодавче регламенту­вання встановлення і справляння податків. Принципи оподаткування можуть існувати і розвиватися тільки на базі прийняття і повного дотримання відповідних законів. Без наявності таких законів або в умовах їх нечіткої визна­ченості принципи оподаткування втрачають свої орієнтири.

Став­ши на шлях розбудови своєї державності, Україна почала створення самостійної податкової системи. В 1991 р. був прийнятий закон «Про систему оподаткування», який і визначив принципи оподаткування.

Чинне українське податкове законодавство використовує не зовсім чітко термін “оподаткування”, коли йдеться про принципи оподаткування. Не зрозуміло, що мається на увазі: регулювання принципів податку, податкової системи чи податкового законодавства.

Cистема оподаткування – сукупність податків, встановлених законодавчою владою і що стягуються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків. Роль і структура цієї системи визначаються соціально-економічним устроєм суспільства.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове соціальне страхування;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (згідно із Законом №588-XIV від 09.04.99 р.);

20) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України (згідно із Законом №1213-XIV від 04.11.99 р.);

21) збір за використання радіочастотного ресурсу України (згідно із Законом №1770-III від 01.06.2000 р.);

22) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний) (згідно із Законом №2740-III від 20.09.2001 р.).

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Спеціальний збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначений у пункті 25 частини першої статті 14, встановлюється у порядку, визначеному Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (згідно із Законом №2740-III від 20.09.2001 р.)

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Система податків в Україні включає три підсистеми:

1. Підсистема оподаткування юридичних осіб (підприємств, організацій).

2. Підсистема оподаткування фізичних осіб.

3. Збори в державні цільові фонди.