4. Виробничий потенціал України та його характеристика.

Виробничий потенціал визначається як сукупність засобів виробництва, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ, необхідних для держави. Він характеризується передусім величиною (вартістю) основних виробничих фондів, парком машин та устаткування.

До основних виробничих фондів належать знаряддя праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ. Зберігаючи при цьому натуральну форму, вони поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Кількісний і якісний рівні основних виробничих фондів, передусім їх активної частини - машин і обладнання, характеризують виробничий потенціал господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів і майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність - здатність знарядь праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу (заводів, фабрик, сільськогосподарських підприємств, транспортних засобів) - найважливіша умова розвитку і розміщення продуктивних сил.

У 1998 р. в структурі основних виробничих фондів України майже 49,4% припадало на промисловість, 23,2% - на сільське господарство, 19,4% - на транспорт і зв'язок, 2,8% - на будівництво.

Від рівня використання основних виробничих фондів і фондооснащеності матеріального виробництва залежать територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробництва виробничими фондами територіальне диференційоване. Різними є, наприклад, рівні механізації та технічного оснащення основних і допоміжних галузей промисловості, забезпеченості сільського господарства тракторами і набором причіпних знарядь до них.

Поки що основним джерелом нарощування основних фондів є капітальні вкладення. З переходом регіонів і підприємств до ринкових відносин головним джерелом розширеного відтворення фондів стануть власні кошти (прибуток) і банківські кредити. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуватимуться лише на фінансування найважливіших державних програм, оборонні об'єкти.

Технічне переоснащення та реконструкція підприємств - основні напрями нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. На їх здійснення спрямовується не менше половини загальної суми капіталовкладень.

3. Економічна оцінка природно–ресурсного потенціалу.

Паливні ресурси. Кам'яне вугілля видобувається у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні. В Донбасі зосереджено 98% кам'яного вугілля України: 25% коксується, 30% — антрацити, 30% — довгополуменеве. Глибина залягання — 500 — 750 м (максимальна — 1200 м), товщина шарів — 0,5 — 2,0 м.

У районі Лисичанська залягає довгополуменеве вугілля, біля Червоноармійська — газове, біля Донецька, Макіївки та Кадіївки — коксівне. Львісько-Волинський басейн зосередив 2% вугілля (30% — коксівне): глибина залягання — 300 — 700 м, товщина шарів — 0,5 — 1,0 м.

Сучасні потреби України у нафті становлять приблизно 40 — 50 млн. т, а власні родовища дають до 4 млн. т на рік. Шляхи виходу з кризи: зменшити споживання енергоносіїв, збільшити вихід світлих компонентів при нафтопереробці, а також добувати нафтопродукти з вугілля. Необхідну технологію розробив Донецький інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії. Бензин можна одержувати з "солоного" вугілля Західного Донбасу. Його поклади чималі, але через низьку якість сировини у традиційному варіанті (як паливо) воно нерентабельне. "Рідке вугілля" протягом кількох десятиріч використовує ПАР, пропонуючи нам свої технології та інвестиції.

В Україні відомо 3118 родовищ торфу з геологічними запасами 2,2 млрд. т, що зосереджені переважно у Поліссі: у Волинській, Рівненській, Житомирській областях. Загальна площа родовищ — 1 млн. га; з них промислові — 600 тис. га, де зосереджено 735 млн. т торфу. Товщина шарів — 10—12 м. Найбільші родовища: Ірдинське у Черкаській області, Замглай — у Чернігівській, Брюховецьке — у Львівській.