Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
nacionalna-ekonomika-shpargalka.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
269.35 Кб
Скачать

5. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал. Здо­були світове визнання фундаментальні дослідження українських учених у різних галузях знань. На їх основі створено і впроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, мало­габаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу, обладнання для безверетенного прядіння та нечовникового ткац­тва, верстати для електрофізичної та електрохімічної обробки металів.

Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), що дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господар­ські завдання.

Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття «науко­вий потенціал» можна застосовувати щодо будь-якої сукупності наукових організацій (об'єднань у галузях господарства, міністерствах, відомствах), а також галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній території. Відтак, можна говорити про науковий потенціал держави, оскі­льки вона об'єднує наукові організації різного підпорядкування.

Науковий потенціал є невід'ємною частиною науково-технічного потенціалу суспільства. Найважливіший його елемент - наукові кадри. В 1980 р. в науці та науковому обслуговуванні України було зайнято 600 тис. осіб, у 1989 р. - 549 тис.

У 2000 р. в Україні налічувалося 10,4 тис. докто­рів наук і до 6 тис. кандидатів наук, в тому числі у вузах - відповідно 5,2 тис. і 21,9 тис.

Понад 700 докторів і 18 тис. кандидатів наук зайняті в дер­жавному управлінні, освіті, медицині, галузевих науково-дослідних інститутах і установах.

Реалізація закономірностей розміщення виробництва і принципу вирівнювання економічного, соціального та культурного розвитку еко­номічних районів сприяла створенню наукових центрів в усіх регіонах України.

Від наукового потенціалу країни, безперечно, залежить розміщен­ня наукомістких галузей господарства та невиробничої сфери. Наукові заклади досліджують продуктивні сили в усіх регіонах країни, а продук­тивні сили впливають на спеціалізацію наукових підрозділів.

Такий їх взаємозв'язок дає змогу вирішувати економічні та соціальні проблеми. Інакше кажучи, науковий потенціал слід розглядати як важливу переду­мову розміщення нових (або реконструкції діючих) підприємств та вищих закладів освіти.

Наукові інститути, що спеціалізуються на теоретичних досліджен­нях, як правило, розміщують у великих науково-інформаційних центрах, а ті, що займаються прикладними проблемами певної галузі, - поблизу провідних підприємств галузі та органів управління ними.

При цьому враховують сучасний стан розміщення наукових установ, насичення регі­онів науковими кадрами, оскільки поки що територіальна диференціація чисельності науковців по регіонах України є досить значною.

Науково-дослідні установи, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджені переважно у великих економічних та культу­рних центрах країни. Більш рівномірною є мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до ви­робничих баз. Більшість їх розміщена в центральних районах, а їхні філії, відділення й лабораторії - на периферії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]